Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.06.2015 року у справі №910/20507/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 910/20507/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 02 грудня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 08 квітня 2015 рокуу справі№ 910/20507/14господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"про стягнення грошових коштів за участю представників сторін: від позивача: Климов К.М.від відповідача: Яхнівська Г.С.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Рейл Карго Транс" звернулося до господарського суду із позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про стягнення заборгованості за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №6415726 від 16.05.2013 в розмірі 1335368,38 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки відповідач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №6415726 від 16.05.2013, останній повинен повернути позивачу залишок попередньої оплати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.12.2014 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київським апеляційним господарським судом від 08.04.2015 (судді: Чорна Л.В. - головуючий, Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.), у справі №910/20507/14 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1335368,38 грн. основного боргу та 26707,37 грн. судових витрат.

Державне територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" не погоджуючись із судовими рішеннями звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Скаржник стверджує, що господарськими судами не взято до уваги, що умовами договору не передбачено обов'язку залізниці повертати позивачу грошові кошти у випадках, коли їх розмір перевищує вартість наданих послуг або коли послуги не надавались протягом якогось часу.

Спірні кошти знаходяться на особовому рахунку позивача і можуть бути використані підприємством для оплати за перевезення вантажів та додаткових зборів. Також залізниця звертає увагу, що на момент апеляційного провадження у даній справі кошти в розмірі 1333746,60 грн., що були перераховані в якості попередньої оплати, частково використано позивачем, а отже відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в цій частині слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.06.2015 у справі №910/20507/14 касаційну скаргу прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Рейл Карго Транс" стверджує, що відповідач зобов'язаний повернути попередню оплату, оскільки ним не виконувались умови укладеного між сторонами договору, а тому просить залишити судові рішення в силі, а касаційну скаргу без задоволення.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 16.05.2013 між ТОВ "Рейл Карго Транс" як вантажовласником та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" як залізницею укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 6415726, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Згідно п. 2.2.2 договору залізниця зобов'язалась приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

За розділом 3 договору вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок №260360100504 одержувач: ЄТехПД ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника.

Послуги вантажовласника за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Розмір попередньої оплати визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

Судами встановлено, що позивач, у зв'язку з отриманням звернень від клієнтів про неможливість використання коду №6415726 при оформленні вагонів до перевезення, неодноразово звертався до відповідача із вимогою розблокувати код №6415726 для можливості розкредитування та здійснення подальшого переадресування вказаних вагонів по новим документам без вивантаження вантажу, а також з вимогою про повернення попередньої оплати у розмірі 1335368,38 грн. Доказів реагування суду не надано.

За доводами позивача загальна вартість послуг вантажовласника згідно його заявок з 16.05.2013 по 31.07.2014 становила 33 808 000,00 грн.

Залізниця надала послуги по договору на суму 32472631,62 грн.

Згідно акту, складеного сторонами, залишок невикористаної попередньої оплати станом на 31.07.2014 становить 1335368,38 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача вказаної суми передчасними з огляду на наступне.

Господарські суди попередніх інстанцій, стягуючи з відповідача попередню оплату, не встановили умов договору та не навели норм права, які б передбачали обов'язок відповідача повертати попередню оплату у разі порушення ним зобов'язання.

Із судових рішень не вбачається, з яких мотивів виходив суд та на підставі яких норм законодавства прийнято рішення про задоволення позову.

Суди вказали, що договір №6415726 від 16.05.2013 не розірвано сторонами та діє до 16.05.2016.

За доводами скаржника умовами договору не встановлено обов'язку відповідача повертати попередню оплату у разі порушення зобов'язання. Спірні кошти можуть бути використані підприємством для оплати за перевезення вантажів та додаткових зборів, оскільки договір є дійсним та виконується сторонами.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Вказаним положенням судові рішення попередніх інстанцій не відповідають.

За частиною другою ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно ч.1 п.3 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги скасовує рішення першої інстанції та постанову апеляційної інстанції і направляє справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід уважно дослідити обставини про наявність/відсутність підстав вважати договір розірваним, встановити та дослідити обставини щодо руху коштів, які були надані відповідачу в якості попередньої оплати за договором, чи вказані кошти використовуються відповідачем для виконання умов договору, прийняти рішення з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню у цих правовідносинах.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 02.12.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 у справі № 910/20507/14 скасувати.

Справу № 910/20507/14 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков