ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Справа № 916/3204/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук О.М., довіреність,

від відповідача: Ганзенко Д.С., Теслі Ю.О., довіреності,

від прокуратури: Козакова І.М., посвідчення,

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р.

у справі №916/3204/13 Господарського суду Одеської області

за позовом заступника Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до Публічного акціонерного товариства "ФАРМАК"

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

Заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Публічного акціонерного товариства "ФАРМАК" про витребування у власність держави України, в особі позивача, нерухомого майна бази відпочинку "Смуглянка", розташованої за адресою: бульвар Золотий берег, 113 у смт. Затока Лиманського району Одеської області, а саме: прохідну літ. "Б", побутовий корпус літ. "В", спальний корпус Літ. "Г", їдальня літ. "Д", будівля холодильнику літ. "Є", будинок для літнього проживання робітників літ. "Ж", склад літ. "З", допоміжна будівля літ. "К".

Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Меденцев П.А.) від 17.03.2014р., яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. (колегія суддів у складі: Поліщук Л.В., Лавриненко Л.В., Туренко В.Б.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись в вказаними судовими рішеннями, заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявив вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "ФАРМАК" доводить безпідставність вимог заступника прокурора Одеської області та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2014р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. - без змін.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Державне підприємство "Завод "Тіра" приватизовано у 1995 році відповідно до вимог Закону України "Про приватизацію державних підприємств" та Указу Президента України №699/94 від 26.11.1994р. "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство та продажу акцій цього товариства.

У процесі приватизації до статутного капіталу ВАТ "Тіра" не увійшла база відпочинку "Смуглянка", вартість об'єктів якої становила 189072 тис. крб. Названа база відпочинку залишилась у державній власності як об'єкт соціально-побутового призначення, що не підлягав приватизації відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Однак 29.03.1996р. між Державним підприємством Білгород-Дністровський завод "Тіра" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПИЛЛЕ" (покупець) укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку "Смуглянка".

12.03.1998р. між ТОВ "СПИЛЛЕ" (продавець) та ВАТ "Фармак" (покупець) укладено договір купівлі-продажу бази відпочинку "Смуглянка", на виконання якого за актом приймання-передачі продавцем передано відповідачеві основні фонди бази відпочинку "Смуглянка", а саме: їдальня із 4-х будинків з електрообладнанням та холодильниками, санітарно-гігієнічний корпус, житловий двоповерховий будинок - 2 шт., будівлю прохідної та кабінет адміністрації.

Рішенням Арбітражного суду Одеської області від 26.05.2000р. у справі №17-4-11/2200, залишеним без змін постановою Вищого арбітражного суду України від 11.12.2000р., задоволено позов прокурора Одеської області в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області до ВАТ "Завод Тіра" та ТОВ "СПИЛЛЕ" - визнано недійсним укладений між вказаними товариствами договір купівлі-продажу від 29.03.1996р. з тих підстав, що база відпочинку "Смуглянка" є загальнодержавною власністю та при перетворенні ДП завод "Тіра" не була включена до статутного фонду ВАТ "Завод Тіра".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.02.2013р. у справі №916/12/13-г, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2013р., відмовлено в задоволенні позову Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.03.1998р., укладеного між ТОВ "СПИЛЛЕ" і ВАТ "Фармак", та витребування від ПАТ "Фармак" у власність держави в особі Фонду державного майна України нерухомого майна - бази відпочинку "Смуглянка", розташованого за адресою: бульвар Золотий берег, 113 в смт. Затока Лиманського району Одеської області. При цьому суд касаційної інстанції, зокрема, зауважив про відсутність підстав застосування ч. 1 ст. 216 ЦК України щодо повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Звертаючись з позовом у даній справі, прокурор заявив вимоги про витребування у власність держави України в особі Фонду державного майна України нерухомого майна бази відпочинку "Смуглянка" по бул. Золотий берег, 113 у смт. Затока Лиманського району Одеської області, а саме: прохідну літ. "Б", побутовий корпус літ. "В", спальний корпус Літ. "Г", їдальня літ. "Д", будівля холодильнику літ. "Є", будинок для літнього проживання робітників літ. "Ж", склад літ. "З", допоміжна будівля літ. "К".

Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної виходили з того, що відповідач є належним набувачем спірного майна за договором від 12.03.1998р. Одночасно судами зазначено, що позивач просить витребувати нерухоме майно, яке відповідачу за вказаним договором купівлі-продажу від 12.03.1998р. не передавалось; тобто отримані відповідачем у власність у 1998 році нерухомі об'єкти не співпадають з об'єктами, які вимагає витребувати позивач.

З зазначеного випливає, що викладені в судових рішеннях попередніх інстанцій висновки є суперечливими, а спір судами належним чином не розглянутий по суті позовних вимог.

Правила щодо обов'язку доказування і подання доказів встановлені ст. 33 ГПК України, згідно ч. 1 якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, вирішуючи даний спір, господарські суди першої та апеляційної інстанції на приписи даної правової норми уваги не звернули та на підставі відповідних доказів які мали надати як позивач так і відповідач, не з'ясували: перелік об'єктів нерухомого майна, що складали базу відпочинку "Смуглянка", яка залишилась у державній власності після приватизації Державного підприємства "Завод "Тіра"; чи співпадає цей перелік з тими об'єктами нерухомого майна, щодо витребування яких заявлено позовні вимоги в даній справі; чи перебувають саме спірні в справі об'єкти у володінні відповідача та з яких підстав.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору в справі вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин. Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2014р. та рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2014р. у справі №916/3204/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Ковтонюк Л.В.