Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2014 року Справа № 27/17-4414-2011

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівГольцової Л.А., Іванової Л.Б., розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Енергобуд" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. (головуючий суддя Пироговський В.Т., судді Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) у справі№ 27/17-4414-2011 Господарського суду Одеської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Енергобуд" до1. Комунального підприємства "Іллічівське виробниче управління комунального господарства", 2. Комунального підприємства "Іллічівськводоканал", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Іллічівської міської ради Одеської області, простягнення 6.203.015,81 грн.,за участю представників:позивачаБасовська К.О.,відповідача-1не з'явились,відповідача-2Свида К.В.,третьої особиОхотніков В.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.05.2013 р. позов задоволено частково: стягнуто з КП „Іллічівське виробниче управління комунального господарства" на користь ПАТ „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд" заборгованість за простими векселями у розмірі 5.203.161,67 грн., відмовлено щодо солідарного стягнення вказаної суми з КП „Іллічівськводоканал".

Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р. та Вищого господарського суду України від 09.09.2013 р. вказане рішення залишено без змін.

ПАТ „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд" звернулось до місцевого суду з заявою від 24.07.2013 р. про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2013 р. у справі № 27/17-4414-2011 за нововиявленими обставинами, в якій товариство просить суд скасувати вказане рішення суду першої інстанції та стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за 124 простими векселями в розмірі 6.203.015,81 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.10.2013 р. заяву товариства подану в порядку ст. 112-114 ГПК України задоволено: рішення суду першої інстанції від 21.05.2013 р. скасовано, позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача 6.203.015,81 грн. заборгованості за 124 простими векселями.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2013 р. у справі № 27/17-4414-2011 скасовано, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2013 р. у даній справі - залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану скасувати, а рішення місцевого суду від 23.10.2013 р. залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 43, 112 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача-1 не з'явились. Також позивачем було заявлено клопотання про продовження строку розгляду касаційної скарги та відкладення розгляду справи. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, на необґрунтованість заявленого клопотання, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача-1.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" 15.09.2004 р. видало ТОВ "ІНФОКС" 124 простих векселя на суму 6.203.015,81 грн. на виконання зобов'язання сплатити заборгованість за договором про оновлення обов'язків від 15.09.2004 р., укладеним ТОВ "ІНФОКС" та КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства", у зв'язку із заборгованістю останнього перед ТОВ "ІНФОКС" по оплаті послуг, які надані боржнику за договором від 01.11.2000 р. № 280-4 на послуги водопостачання та водовідведення.

В рахунок здійснення розрахунків за договором підряду від 14.10.2010 р. № 20, укладеним між ТОВ "ІНФОКС" та ПАТ „Будівельно-монтажне управління „Енергобуд", за актом приймання-передачі векселів від 05.09.2011 р. останнє отримало 124 простих векселя загальною номінальною вартістю 6.203.015,81 грн.

Позивач 13.10.2011 р. звернувся до КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства" з письмовою вимогою про сплату зобов'язань за векселями, проте боржник відмовився від виконання вказаного зобов'язання, що стало підставою для звернення до суду із відповідним позовом, який задоволено частково на суму 5.203.161,67 грн. з урахуванням часткової сплати боргу за рахунок КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства". Вказане рішення переглянуто за нововиявленими обставинами та заборгованість стягнута солідарно з обох відповідачів у даній справі.

Приймаючи рішення від 21.05.2013 р., яке переглянуто в порядку ст.ст. 112-114 ГПК України, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що КП "Іллічівськводоканал" не є правонаступником КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства".

Задовольняючи заяву позивача про перегляд рішення від 21.05.2013 р. за нововиявленими обставинами, місцевий суд зазначив, що вказане рішення ґрунтується на рішенні Іллічівського міського суду Одеської області від 03.01.2013 р. у справі №1511/6128/2012 (провадження № 2/1511/2092/2012), яким встановлено, що КП "Іллічівськводоканал" не є правонаступником КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства".

Однак постановою Апеляційного суду Одеської області від 26.06.2013 р., яка визнана як нововиявлена обставина, рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03.01.2013 р. було змінено та, зокрема, зазначено, що місцевий суд в порушенням ч. 3 ст. 61 ЦПК України встановив, що КП "Іллічівськводоканал" не є правонаступником КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства".

Проаналізувавши мотиви прийняття місцевим судом рішення від 21.05.2013 р., а також встановлені ним факти, апеляційний суд вірно встановив, що місцевим судом було враховано зміст рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 03.01.2013 р. у справі № 1511/6128/2012 (провадження № 2/1511/2092/2012) в частині наявності або відсутності правонаступництва за вексельними зобов'язаннями, проте у відповідний висновок покладено і інші обставини, а саме судом самостійно встановлені факти щодо створення КП "Іллічівськводоканал" органом місцевого самоврядування, а також передачі майна, яке належить територіальній громаді, у повне господарське відання для здійснення статутної діяльності підприємства.

У п. 8.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" зокрема зазначено, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Проте, не врахувавши всіх мотивів прийняття судового рішення від 21.05.2013 р., місцевий суд взяв до уваги лише постанову Апеляційним судом Одеської області від 26.06.2013 р. При цьому він не звернув уваги на інші досліджені, визнані доведеними і зазначені судом обставини відсутності правонаступництва, а також переоцінив докази, що містяться в матеріалах справи, не врахувавши, що дане питання було предметом розгляду у справі № 4-26/96-10-2462 та встановлювалося всіма судовими інстанціями під час розгляду справи, починаючи з прийняття місцевим судом рішення від 26.12.2011 р.

Згідно зі ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанцій дійшов вірного висновку, що обставинам, які місцевим судом визнано нововиявленими та достатніми для правильного вирішення питання наявності або відсутності солідарної відповідальності відповідачів, надано неправильну оцінку як таким, що взяті окремо з рішення, яке переглядалось, без врахування інших обставин, досліджених і зазначених судом, та норм чинного законодавства. При цьому в рішенні Апеляційного суду Одеської області від 26.06.2013 р., яке визнано нововиявленою обставиною, міститься вказівка на те, що судова колегія, розглядаючи справу, не вирішує питання, чи є КП "Іллічівськводоканал" правонаступником КП "Іллічівське виробниче управління комунального господарства", оскільки відповідні обставини є предметом розгляду справи, що вирішується господарським судом Одеської області, тобто Іллічівський міський суд Одеської області неправомірно зробив висновки стосовно питання правонаступництва у своєму рішенні.

Беручи до уваги, що мотиви прийняття рішення Господарського суду Одеської області від 21.05.2013 р. не обмежувались фактами, встановленими рішенням Іллічівського міського суду, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду, що вказане рішення у господарській справі є правомірним та обґрунтованим, а рішення суду від 23.10.2013 р., яким воно скасовано під час перегляду за нововиявленими обставинами, є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління "Енергобуд" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 р. у справі № 27/17-4414-2011 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіЛ.А. Гольцова Л.Б. Іванова