Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 5015/2599/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.,суддів:Білошкап О.В., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4

на ухвалу та постановугосподарського суду Львівської області від 16.12.2014 Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015

у справі№ 5015/2599/12за заявоюПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" в особі філії ПАТ "КБ "Надра" Львівське регіональне управліннядоТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛюксорЦентрТорг"про арбітражний керуючий банкрутство Коваль В.В.в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ " Комерційний банк "Надра "Мазуренко І.О.ПАТ "Піреус Банк МКБ"Різунов Р.С.В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.06.2012 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛюксорЦентрТорг".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.11.2012 затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Львівської області від 11.12.2012 ТОВ "ЛюксорЦентрТорг" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

В судовому засіданні 16.12.2014 представником ПАТ "Комерційний банк "Надра" подано клопотання, в якому кредитор просив винести ухвалу про скасування всіх арештів накладених на майно ТОВ "ЛюксорЦентрТорг", посилаючись на те, що при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом арешти не були скасовані.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.12.2014 (суддя Морозюк А.Я.) скасовано арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом - ТОВ "ЛюксорЦентрТорг" чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; ухвалено, що накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 (колегія суддів: Желік М.Б., Галушко Н.А., Якімець Г.Г.) ухвалу господарського суду Львівської області від 16.12.2014 залишено без змін.

ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Львівської області від 16.12.2014 в частині скасування арештів, накладених на майно боржника та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні клопотання ПАТ "Комерційний банк "Надра" про скасування арештів, накладених на майно боржника відмовити.

Заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що кредитором заявлено безпосередньо в судовому засіданні клопотання про скасування арештів на майно банкрута з посиланням на ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З поданого клопотання кредитора не вбачається, яке майно боржника є обтяженим і на підставі яких арештів. Причиною подання такого клопотання є не зазначення в постанові про визнання боржника банкрутом про скасування арештів накладених на майно банкрута.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, послався на ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та скасував арешти, накладені на майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Отже, скасування арештів, накладених на майно боржника та інших обмежень щодо розпорядження його майном, є передбаченим законом правовим наслідком визнання особи банкрутом.

Відповідно до вимог ч.2 ст.86 ГПК України ухвала господарського суду має містити: 1) найменування господарського суду, номер справи і дату винесення ухвали, найменування сторін, ціну позову, вимогу позивача, прізвища судді (суддів), представників сторін, прокурора, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад); 2) стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала; 3) мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство; 4)висновок з розглянутого питання; 5) вказівку на дії, що їх повинні вчинити сторони, інші підприємства, організації, державні та інші органи та їх посадові особи у строки, визначені господарським судом.

Ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає, оскільки описова частині не містить обставин встановлених судом щодо заявленого клопотання, а резолютивна частина судового рішення не містить вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутого клопотання. Судом не встановлено обставин про майно боржника, на яке накладено арешт, докази, за якими це майно може бути ідентифіковано, докази, якими підтверджено накладення арештів, обов'язок осіб, якими має бути вчинено дії щодо зняття арештів та обмежень.

Суд апеляційної інстанції вказані недоліки ухвали суду першої інстанції не усунув, чим порушив вимоги ст.101 ГПК України. Крім того, судом зроблено висновок про те, що після порушення справи про банкрутство обтяження майна боржника, які накладені будь-якими органами та посадовими особами підлягають безумовному скасуванню.

Однак, відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Враховуючи приписи ст.66, 67, 68 ГПК України, господарський суд має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову, при цьому питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу.

Отже, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено скасування арештів, накладених в порядку, передбаченому КПК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зробив необґрунтований висновок щодо можливості скасування всіх арештів та обтяжень щодо майна банкрута в межах справи про банкрутство.

Згідно з ч.2, 3 ст. 104 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого суду є розгляд справи господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, а також незалучення до участі у справі осіб, що мають бути обов'язково залучені, якщо прийняте судом рішення стосується їх прав і обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд клопотання про скасування арештів не було призначено до розгляду в судовому засіданні відповідно до вимог ГПК України, хоча вирішення зазначеного клопотання є таким, що може стосуватися прав та обов'язків учасників провадження у справі про банкрутство.

Отже, ухвалу господарського суду Львівської області від 16.12.2014 винесено з порушенням приписів ч.ч.2, 3 ст.104 ГПК України, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув, а отже, здійснив апеляційний розгляд з порушеннями вимог чинного законодавства.

Враховуючи межі розгляду судом касаційної інстанції, встановлені ст.1117 ГПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини зазначені скаржником касаційної скарги щодо обтяжень майна банкрута та виносити нове рішення щодо обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій.

З урахуванням вищевикладеного, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного розгляду клопотання кредитора, а суд апеляційної інстанції зазначені недоліки не усунув, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа в частині розгляду клопотання від 16.12.2014 ПАТ "КБ "Надра" підлягає направленню на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та ухвалу господарського суду Львівської області від 16.12.2014 у справі №5015/2599/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді О.В. Білошкап

В.Ю. Поліщук