Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2014 року Справа № 910/25678/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Мужик Л.І. - дов. від 24.12.13, відповідача: Мельник О.М. - дов. від 02.04.14,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від04.09.14у справі№910/25678/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття "доДержавного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"простягнення 3 586 050,13 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 04.11.14 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.14 розгляд справи відкладався до 13.11.14.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 2 347 804,80 грн. боргу, 892 699,92 грн. пені, 164 346,34 грн. штрафу, 181 199,07 грн. - 3% річних та 547 763,90 грн. інфляційних втрат. Позивач посилався на що він згідно з договором про відступлення права вимоги №73/74 від 01.06.11, укладеним між позивачем і Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд", набув права вимоги до боржника (відповідача) та став кредитором, зокрема, за договором №22-06 на виконання супутніх ремонтних робіт при заміні покриття і утеплення крівлі машзалу енергоблоків №1,2 Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція ДП НАЕК "Енергоатом" від 30.06.06 (сторонами у якому є відповідач та ЗАТ "Укратоменергобуд"), та актами виконаних робіт ф. КБ-2в №1, №2 за січень 2008 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.14 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено в частині стягнення боргу, пені, 3% річних. Господарський суд установив наявність у відповідача заборгованості у спірній сумі за виконані підрядні роботи за договором №22-06 від 30.06.06, право вимоги якої перейшло до позивача за договором про відступлення права вимоги №73/74 від 01.06.11. В іншій частині (стягнення штрафних санкцій і інфляційних втрат) судом відмовлено через необґрунтованість.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.14 (судді: Шевченко Е.О., Алданова С.О., Зеленін В.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано частково. У позові відмовлено повністю. Суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності позивачем факту набуття ним права вимоги до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за договором про відступлення права вимоги від 01.06.11 та виконання ремонтних робіт за договором №22-06 від 30.06.06.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (з урахуванням пояснень), в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 509, 510, 512, 513, 514, 517, 525, 530, 626, 629 Цивільного кодексу України. Він вважає, що замовником був схвалений правочин про відступлення права вимоги і такий договір у встановленому порядку недійсним не визнавався. Водночас скаржник вказує на те, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором №22-06 від 30.06.06 та не сплатив повну вартість виконаних робіт. При цьому товариство посилається на те, що факт виконання підрядних робіт підтверджується актами виконаних робіт ф. КБ-2в №1, №2 за січень 2008 року, які надсилалися відповідачу, та висновком судової будівельно-технічної експертизи №8028/8360 від 20.08.09, що призначалася у кримінальній справі і висновок якої був безпідставно відхилений судом. Отже, суд апеляційної інстанції невірно застосував приписи статті 882 Цивільного кодексу України.

Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення. Він посилався на те, що за спірними актами право вимоги не відступалося позивачу.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.

Господарським судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.06.06 між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовником) та Закритим акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (генеральним підрядником) був укладений договір №22-06 на виконання супутніх ремонтних робіт при заміні покриття та утеплення крівлі машзалу енергоблоків №1,2 Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція ДП НАЕК "Енергоатом". За умовами цього договору генеральний підрядник за завданням замовника виконує власними і залученими силами та засобами, якісно і в установлений договором строк супутні ремонтні роботи, а замовник приймає та оплачує їх. Загальна вартість ремонтно-будівельних робіт визначена на підставі договірної ціни та орієнтовно складає 3 532 000 грн. Договірна ціна є динамічною та визначається у відповідності до норм та положень ДБН Д.1.1-1-2000 (пункти 2.1, 2.2 договору). Згідно з пунктом 3.1 договору зміст, строки та вартість етапів і робіт визначаються графіком виробництва робіт. Початок робіт визначений через 10 днів з моменту підписання договору, закінчення робіт - відповідно до графіку виробництва робіт (пункт 3.3 договору). Пунктами 5.1-5.3 договору передбачено, що здача-приймання виконаних підрядних робіт оформляється актом за формою КБ-2в, який підписується обома сторонами до 28 числа поточного місяця та є підставою для взаємних розрахунків. Замовник упродовж 10 робочих днів з дня отримання акта здачі-приймання виконаних робіт та звітних документів зобов'язаний направити генеральному підряднику підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову. Розрахунки за виконані ремонтно-будівельні роботи здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника упродовж 30 банківських днів з моменту підписання форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 (пункт 4.2 договору). Місцевим господарським судом також було установлено, що позивач набув права вимоги до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за договором про відступлення права вимоги №73/74 від 01.06.11. Господарський суд першої інстанції в процесі розгляду спору установив, що за договором підряду №22-06 від 30.06.06 генпідрядник виконував ремонтні роботи на покрівлі машзалу; що за ці роботи відповідач розрахувався лише частково. Несплаченою залишилася вартість виконаних підрядних робіт згідно з актами виконаних робіт ф. КБ-2в №1, №2 на загальну суму 2347804,80 грн. При цьому, як установив місцевий господарський суд, ці акти надсилалися відповідачу, втім підписані ним не були; обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт відповідачем не надано. Отже, як установив суд, з підтвердженням матеріалами справи, заборгованість відповідача становить 2347804,80 грн.; вона не була сплачена відповідачем ні первісному ні новому кредиторам. Як вже зазначалося, позивач за договором від №73/74 від 01.06.11 набув права вимоги до відповідача та став кредитором за договором №22-06 на виконання супутніх ремонтних робіт при заміні покриття та утеплення крівлі машзалу енергоблоків №1,2 Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція ДП НАЕК "Енергоатом" від 30.06.06, за актами виконаних робіт ф. КБ-2в №1, №2. При цьому вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" несплаченої заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат і 3% річних. Ухвалюючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цих вимог. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд визнав позовні вимоги необґрунтованими та відмовив у позові у повному обсязі. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач за цим договором не набув права вимоги до відповідача через відсутність згоди останнього на переведення боргу; що факт виконання спірних робіт є недоведеним, оскільки акти виконаних робіт підписані в односторонньому порядку. Проте, висновки до яких дійшов апеляційний господарський суд є помилковими з огляду на таке. Відповідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (стаття 838 цього ж Кодексу). Статтею 839 Цивільного кодексу України унормовано, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення та строки виконання роботи або її окремих етапів (статті 843, 846 Цивільного кодексу України). Згідно з приписами статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верхового Суду України від 02.10.12 у справі №23/236. Разом з тим, відповідно до частини 1 пункту 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги (цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Статтею 514 Цивільного кодексу України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 516 Цивільного кодексу України). За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Окрім цього, за приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В процесі розгляду спору місцевим господарським судом установлено, що генпідрядник за договором №22-06 від 30.06.06 виконував ремонтні роботи на покрівлі машзалу енергоблоків №1,2 Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція ДП НАЕК "Енергоатом"; що за ці роботи замовник (відповідач у справі) розрахувався лише частково. Замовником не були оплачені виконані роботи за актами №1, №2 ф. КБ-2в (у розмірі 1584718,80 грн. і 763086,20 грн., відповідно), та його борг становить 2347804,80 грн. При цьому, господарський суд першої інстанції в ході розгляду спору установив, що названі акти виконаних робіт направлялися відповідачеві, проте не були ним підписані всупереч приписів статі 882 Цивільного кодексу України; відмова від їх підписання не зазначена. При цьому, спірні акти були предметом судового розгляду у справі №17/69 Господарського суду міста Києва, що спростовує висновок суду апеляційної інстанції про необізнаність відповідача із їх наявністю та неотриманням ним таких актів. Суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на підписання актів виконаних робіт лише генпідрядником, не врахував, що передання і прийняття виконаних робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. Як вже зазначалося, відповідач не обґрунтовував причини такої відмови. Господарським судом першої інстанції установлено наявність факту виконання спірних підрядних робіт та часткової їх оплати, що не спростовано судом апеляційної інстанції. Крім того, у висновку судової будівельно-технічної експертизи №8028/8360 від 20.08.09 у кримінальній справі №493 відбито, що генеральним підрядником, окрім іншого, були виконані роботи в обсягах та вартістю, яка зазначалася у актах виконаних робіт ф. КБ-2в №1, №2. Цей висновок був відхилений судом апеляційної інстанції з посиланням на те, що експерт набуває прав та обов'язків судового експерта лише після отримання ним ухвали про призначення експертизи. Проте, суд апеляційної інстанції не врахував, що вказана судова будівельно-технічна експертиза призначалася та проводилася в рамках кримінального провадження, а тому не потребувала ухвали суду. Посилаючись на відсутність у позивача права на стягнення спірних сум з відповідача за договором про відступлення права вимоги, суд апеляційної інстанції також не врахував, що зазначений правочин є оспорюваним та може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду в силу приписів статті 203 Цивільного кодексу України; що цей договір у судовому порядку недійсним не визнавався (судове рішення з цього приводу відсутнє). Відповідно до приписів статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, встановленого судом першої інстанції не спростовував, помилково застосувавши норми матеріального права до встановлених обставин справи. Отже, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, переоцінка яких за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції, судова колегія вважає обґрунтованим висновок Господарського суду міста Києва про наявність підстав для часткового задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження. Судові витрати у справі відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.14 у справі №910/25678/13 скасувати. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.14 залишити в силі.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові захисні покриття" задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець