ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 910/9131/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідач),

Ткаченко Н.Г.,

Катеринчук Л.Й.,

за участю представників:

ПАТ "Державний ощадний банк України" - Полтавця П.Ю. (дов. від 19.11.2015),

ПрАТ "Креатив" - Пипка Р.П. (дов. від 30.05.2016), Свистунова Д.В. (дов. від 30.05.2016),

розпорядника майна Кізленка В.А. - Коноплі А.М. (дов. від 08.10.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк

України"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016

у справі №910/9131/16 господарського суду міста Києва

за заявою Приватного акціонерного товариства "Креатив"

про визнання банкрутом,

встановив:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.06.2016 (суддя Яковенко А.В.) порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Креатив"; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича; вирішено інші процесуальні питання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О., Шипко В.В.) відмовлено ПАТ "Державний ощадний банк України" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.06.2016 у справі № 910/9131/16.

В касаційній скарзі ПАТ "Державний ощадний банк України" просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 скасувати з підстав порушенння норм процесуального права, справу направити до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті апеляційної скарги.

Розпорядник майна проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Згідно з частиною 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство).

Статтею 91 ГПК України визначено коло осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення (ухвали) місцевого господарського суду, якими є сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених ст. 106 цього Кодексу, зокрема, згідно пункту 10 цієї статті, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 6 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Статтею 23 Закону про банкрутство визначено порядок пред'явлення кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, провадження у якій здійснюється за загальною процедурою.

Положеннями ст. 23 та ст. 25 Закону про банкрутство на господарський суд покладено обов'язок щодо розгляду у попередньому засіданні суду заяв з вимогами конкурсних кредиторів та забезпечених кредиторів. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів, про що виносить ухвалу, в якій зазначаються відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, черговість задоволення кожної вимоги, а також розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.

Отже, законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "Державний ощадний банк України" у встановленому Законом про банкрутство порядку з грошовими вимогами до боржника не звертався, його кредиторські вимоги не розглянуті і не визнані судом на час звернення з апеляційною скаргою.

У зв'язку з чим дійшов обґрунтованого висновку, що момент здійснення апеляційного провадження ПАТ "Державний ощадний банк України" не набув статусу учасника у справі про банкрутство, а відтак не наділений процесуальним правом на оскарження ухвали суду першої інстанції від 06.06.2016.

З урахування вищенаведеного, колегія суддів вважає, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 про відмову ПАТ "Державний ощадний банк України" у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 06.06.2016 у справі № 910/9131/16 прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Посилання в касаційній скарзі на наявність укладених з боржником кредитних договорів колегією суддів відхиляються з огляду на положення статей 1, 23, 25 Закону про банкрутство, оскільки зазначені норми права вимагають розгляду вимог кредиторів судом та їх визнання в судовому порядку у справі про банкрутство.

Крім того, ПАТ "Державний ощадний банк України" не позбавлений права у передбачений законом спосіб з дотриманням чинного законодавства повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2016 по справі №910/9131/16 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Ткаченко Н.Г.

Катеринчук Л.Й.