Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Справа № 916/30/13-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК),

на рішення господарського суду Одеської області від 18.12.2013 та

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2014

зі справи № 916/30/13-г

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод", м. Одеса (далі - Товариство),

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2013

за позовом АМК

до Товариства

про стягнення 90 500 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Харченко С.В.,

відповідача - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.03.2013, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 з цієї справи: позов АМК задоволено; з Товариства стягнуто в доход державного бюджету України 90 500 грн., у тому числі штраф 50 000 грн., накладений рішенням АМК від 15.08.2012 № 575-р (далі - Рішення № 575-р), пеню за несвоєчасну сплату штрафу - 40 500 грн., а також 1 810 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.12.2013 (суддя Щавинська Ю.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 (колегія суддів у складі: Філінюк І.Г. - головуючий, Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.), за результатами розгляду заяви Товариства про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2013: останнє скасовано; у задоволенні позову АМК відмовлено; з АМК стягнуто на користь Товариства 905 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України АМК просить скасувати оскаржувані судові рішення (від 18.12.2013 та від 19.03.2014) і залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2013 з даної справи. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права - статей 56 і 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), статей 42 і 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та за неповного з'ясування обставин справи.

Відзив на касаційну скаргу надійшов після закінчення її розгляду Вищим господарським судом України, а відтак вміщені в цьому відзиві доводи не могли бути враховані в такому розгляді.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Суд першої інстанції у прийнятті скасованого рішення від 04.03.2013 з цієї справи виходив з такого.

Рішенням № 575-р зокрема: визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону, у вигляді неподання інформації на вимогу державного уповноваженого АМК від 31.10.2011 № 300-29/03-10547 (далі - Вимога від 31.10.2011); за відповідне порушення на Товариство накладено штраф у сумі 50 000 грн.

Рішенням № 575-р направлено Товариству 22.08.2012 та отримано ним 31.08.2012 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Докази оскарження Товариством Рішення № 575-р відсутні, строк для такого оскарження, передбачений статтею 60 Закону, сплив.

У зв'язку з несплатою штрафу АМК нараховано Товариству (згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 56 Закону) пеню за період з 01.11.2012 по 24.12.2012 включно в сумі 40 500 грн. (за 54 дні; розмір пені за 1 день - 750 грн.).

Суд апеляційної інстанції в зв'язку з цим додатково зазначив таке (у постанові від 22.05.2013).

Товариство повідомило, що про існування Рішення № 575-р йому стало відомо лише з господарської справи, оскільки ним це рішення отримано не було і в матеріалах справи відсутні докази надіслання йому даного рішення АМК.

Вимога від 31.10.2011 була вручена уповноваженому представникові Товариства 07.11.2011. У встановлений у цій вимозі строк інформація від Товариства не надійшла.

15.12.2011 державним уповноваженим АМК було надіслано повторну вимогу про надання Товариством інформації за № 227-26/03-12191 зі строком такого надання 5 днів з дня її одержання (далі - Вимога від 15.12.2011). Цю вимогу вручено уповноваженому представникові Товариства 26.12.2011. Однак інформація не була надана і на Вимогу від 15.12.2011.

Суд першої інстанції у прийнятті оскаржуваного рішення від 18.12.2013 виходив з такого.

Заяву Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 04.03.2013 з цієї ж справи обґрунтовано тим, що АМК не було встановлено обставин, пов'язаних з отриманням Товариством поштової кореспонденції від АМК й відтак необґрунтовано застосовано штраф. Так, за поясненням Товариства, йому після ознайомлення з матеріалами судової справи зі змісту Рішення № 575-р стало відомо, що поштові відправлення, якими надсилалися Вимоги від 31.10.2011 і від 15.12.2011, вручено ОСОБА_6, який згідно з довіреністю від 03.01.2011 № 03/01-1 є уповноваженою особою Товариства на одержання пошти; цей факт підтверджено листом Одеської дирекції УДППЗ "Укрпошта". Товариством проведено службову перевірку, якою встановлено, що: ОСОБА_6 не працював і не працює у Товаристві, а директор ОСОБА_7 не видавав ОСОБА_6 довіреності на отримання поштової кореспонденції, що адресована: АДРЕСА_1; крім того, підпис, що міститься на місці підпису директора на згаданій довіреності, ОСОБА_7 не належить.

Зазначені обставини Товариство вважає нововиявленими.

Товариством також надано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2013 зі справи № 522/29352/13-ц, яким визнано недійсними з моменту підписання довіреності, видані директором Товариства ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_6 від 03.01.2011 № 03/01-1, від 31.01.2012 № 01/01-12 та від 22.01.2012 № 01/13-Д-1. Цим судовим рішенням встановлено факт того, що підпис ОСОБА_7 на довіреностях (на місці підпису директора) є відмінним від його особистого підпису і виконані іншою особою (особами) навіть без наслідування його особистого підпису.

У зв'язку зі знищенням документів органом поштового зв'язку через сплив терміну зберігання виробничої інформації (6 місяців) суд не мав можливості достовірно встановити обставини, що стосуються вручення Товариству Рішення № 575-р, а доказів оприлюднення останнього відповідно до статті 56 Закону суду не подано.

Відповідно до частини першої і пункту 1 частини другої статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами; підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Такими обставинами Товариство вважало ті обставини, що пов'язані з неотриманням ним поштової кореспонденції від АМК.

В обґрунтування наявності відповідних обставин місцевим і апеляційним господарськими судами в оскаржуваних судових рішеннях зазначалося, з посиланням на частину четверту статті 35 ГПК України, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2013 зі справи № 522/29352/13-ц.

Згідно із зазначеною частиною четвертою статті 35 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, АМК 19.03.2014 було подано до Одеського апеляційного господарського суду клопотання з доданими до нього документами на підтвердження того, що Апеляційним судом Одеської області прийнято до провадження апеляційну скаргу названого Комітету на згадане рішення Приморського районного суду м. Одеси (т. ІІІ, а.с. 123-127).

Частиною першою статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Тому на час прийняття апеляційним господарським судом оскаржуваного судового рішення з даної справи, тобто на 19.03.2014, рішення Приморського районного суду м. Одеси з цивільної справи не могло вважатися таким, що набрало законної сили, і, отже, таким, що мало б преюдиціальне значення для апеляційного господарського суду в розумінні частини четвертої статті 35 ГПК України (в згаданій редакції).

Апеляційний господарський суд помилково не застосував до спірних правовідносин частину першу статті 79 ГПК України, за якою господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом (у даному разі - Апеляційним судом Одеської області). Відтак апеляційний господарський суд у вирішенні питання про наявність або відсутність нововиявлених обставин у даній справі припустився й неправильного застосування вимог частини першої статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, оскаржувана постанова апеляційної інстанції відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду. У такому розгляді суду необхідно врахувати наведене, встановити обставини, пов'язані з преюдиціальністю (або її відсутністю) судового рішення Апеляційного суду Одеської області з цивільної справи для розгляду даної справи господарським судом, дати відповідним обставинам та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити справу згідно з вимогами закону.

Керуючись статтями 1117,11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2014

зі справи № 916/30/13-г скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко