Історія справи

Постанова ВГСУ від 10.03.2017 року у справі №922/2397/16
Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №922/2397/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2017 року Справа № 922/2397/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Корсака В.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Мечебилове, Харківська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, с. Мечебилове, Харківська обл.доГоловного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харківза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаБарвінківської районної державної адміністрації Харківської області, м. Барвінкове, Харківська обл.пропоновлення договору оренди землі

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі за текстом - ГУ Держгеокадастру у Харківській області) про визнання укладеною з 01.01.2016 року Додаткової угоди до Договору оренди землі від 13.01.2006 року, що зареєстрований у Барвінківському районному відділі реєстрації земель по Мечебилівській сільській раді 03.02.2006 року за № 040668400001 з викладеним п. 1 проекту Додаткової угоди, в якому сторони домовились поновити термін дії Договору оренди землі від 13.01.2006 року № б/н (державна реєстрація від 03.02.2006 року № 040668400001) земельних ділянок кадастровий НОМЕР_1, НОМЕР_2 на 15 років на тих самих умовах, за винятком розміру орендної плати, а саме: в Розділі 9 "Орендна плата" Договору оренди землі слова та цифри "щорічно 0, 75 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки" замінити на "щорічно 4 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2016 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Барвінківську районному державну адміністрацію Харківської області (далі за текстом - Барвінківська РДА Харківської області).

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.09.2016 року позов задоволено частково: визнано укладеною з 01.01.2016 року Додаткову угоду до Договору оренди землі від 13.01.2006 року, що зареєстрований у Барвінківському районному відділі реєстрації земель по Мечебилівській сільській раді 03.02.2006 року за № 040668400001 у редакції проекту Додаткової угоди, отриманої відповідачем 12.01.2016 року, за винятком строку, на який продовжено Договір оренди, визначивши строк його дії до 25.11.2025 року включно; в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року і залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 року.

ГУ Держгеокадастру у Харківській області відзиву на касаційну скаргу подано не було.

Учасників судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.01.2006 року Барвінківською РДА Харківської області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено Договір оренди землі, який зареєстровано у Барвінківському районному відділі реєстрації земель, про що у Державному реєстрі земель по Мечебилівській сільській раді вчинено запис від 03.02.2006 року за №040668400001, за умовами якого орендодавцем згідно розпорядження Барвінківської РДА від 16.12.2005 року № 492 надано, а орендарем прийнято в строкове платне користування земельні ділянки для сільськогосподарського використання, загальною площею 61, 4481 га, у тому числі ріллі 61, 4481 га, що знаходяться біля с. Федорівка (землі державного резервного фонду Мечебилівської сільської ради).

Відповідно до п. 8 Договору його укладено до 01.01.2016 року включно. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії Договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити чи припинити дію Договору.

Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем в грошовому виразі у розмірі 4 301, 36 грн. (з розрахунку 70 грн. за га) щорічно, що становить 0, 75 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

В вересні 2015 року позивач відповідно до умов Договору оренди землі та вимог Закону України "Про оренду землі" звернувся з листом-повідомленням до Барвінківської РДА, попередивши орендодавця про наміри продовжити дію Договору оренди землі. У відповідь адміністрація зазначила про те, що не заперечує проти поновлення Договору оренди землі та запропоновано для вирішення цього питання звернутися до ГУ Держеокадастру у Харківській області (листи від 24.09.2015 року за № 01-64/2895 та за № 01-64/2893).

30.09.2015 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із листом-повідомленням від 18.09.2015 року щодо поновлення Договору оренди земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2 в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України "Про оренду землі", до якого додано проект Додаткової угоди, копію витягу із Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки НОМЕР_1, копію паспорту, копію картки платника податків, копію витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку, копію довідки Барвінківського відділення Ізюмської ОДПІ щодо відсутності заборгованості по орендній платі.

Проте, 07.10.2015 року відповідачем на адресу позивача скеровано лист за № 19-20-14-10854/0/19-15, в якому зазначено, що до заяви про поновлення орендних відносин не додано Договору оренди землі, право оренди за яким орендар бажає поновити, листа від Барвінківської РДА Харківської області як сторони за Договором оренди землі щодо належного виконання орендарем обов'язків за умовами Договору; витягу з Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки НОМЕР_2 та запропоновано після усунення зазначених у листі зауважень повторно звернутися до Головного управління.

03.11.2015 року позивач повторно звернувся до ГУ Держгеокадастру у Харківській області із листом-повідомленням про поновлення Договору оренди землі, підписавши його як фізична особа ОСОБА_4, до якого додано пакет документів, витребуваний Головним управлінням.

За результатами розгляду цього листа-повідомлення Головним управлінням на адресу ОСОБА_4 направлено лист № 19-20-14-15982/0/19-15 від 25.11.2015 року, в якому останньому запропоновано визначитись з суб'єктом орендних відносин, оскільки у проекті додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі орендарем визначено ФОП ОСОБА_4, а лист-повідомлення про це підписано від імені громадянина ОСОБА_4; крім того, запропоновано викласти п. 1 проекту Додаткової угоди з урахуванням пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, встановивши орендну плату за користування земельними ділянками на рівні 4 % від нормативної грошової оцінки на рік, та повторно звернутися до Головного управління. Про необхідність узгодження з орендарем інших умов Договору, як і про заперечення щодо продовження дії Договору відповідачем не зазначено.

Позивач, погодившись із змінами до Договору оренди землі, запропонованими ГУ Держгеокадастру у Харківській області, 12.01.2016 року надав на адресу відповідача лист-повідомлення про усунення недоліків при подачі документів щодо поновлення Договору оренди землі, на підтвердження чого долучив до раніше поданих документів: лист-повідомлення про поновлення Договору оренди землі, в якому звертається до відповідача саме ФОП ОСОБА_4 та проект Додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі, в якій п. 1 викладено наступним чином: "Сторони домовились поновити термін дії Договору оренди землі від 13.01.2006 року № б/н (державна реєстрація від 03.02.2006 року № 040668400001) земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 на 15 років на тих самих умовах за винятком розміру орендної плати, а саме: в розділі 9 "Орендна плата" Договору оренди землі слова та цифри "щорічно 0,75 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки" замінити на "щорічно 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Проте, після спливу місячного строку з моменту закінчення дії Договору оренди землі відповідачем направлено позивачу лист № Д-314/0/14-1553/0/21-16 від 09.02.2016 року (електронний штрихкод листа Головного управлінням земельних ресурсів від 09.02.2016 року), яким рекомендовано встановити розмір орендної плати на рівні 8 % від грошової оцінки та укласти із Головним управлінням Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі із запропонованими змінами, долучивши витяги з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 01.01.2016 року, з посиланням на доручення Держгеокадастру від 14.12.2015 року № ДС-22-28-0.13-17122/23-15 стосовно перегляду діючих договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, укладених на безконкурентних засадах.

З посиланням на те, що такі дії ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо затягування процесу поновлення Договору та ухилення від підписання проекту Додаткової угоди до Договору оренди землі суперечать законодавству України і, зокрема, ст. 19 Конституції України, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, ст. ст. 23, 30 Закону України "Про оренду землі" та порушують законні права орендаря, якому в порядку ст. 33 Закону України "Про оренду землі" належить переважне право перед іншими особами на укладання (поновлення) договору оренди землі на новий строк, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, оскільки після закінчення дії Договору оренди землі він продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою, належним чином сплачує орендну плату та виконує інші договірні обов'язки.

Задовольняючи позовні вимоги частково місцевий господарський суд виходив з того, що позивач з дотриманням вимог законодавства про оренду землі звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 18.09.2015 року (отримано відповідачем 30.09.2015 року) про намір продовжити оренду земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, у зв'язку з чим відповідно ст. 33 Закону України "Про оренду землі" запропонував відповідачу укласти Додаткову угоду. Відповідач у відповідь не висловив заперечень щодо поновлення Договору оренди землі, проте з посиланням на надання неповного пакету необхідних документів та підписання листа-звернення не суб'єктом господарювання зволікав з підписанням Додаткової угоди; при цьому, запропонував змінити умови Договору оренди землі в частині встановлення орендної плати за користування земельними ділянками на рівні 4 % від нормативної грошової оцінки на рік, які прийняті орендарем, тому останнім відповідачу було направлено для підписання проект Додаткової угоди до Договору оренди землі від 13.01.2006 року, в якій п. 1 запропоновано викласти наступним чином: "Сторони домовились поновити термін дії Договору оренди землі від 13.01.2006 року № б/н (державна реєстрація від 03.02.2006 року № 040668400001) земельних ділянок НОМЕР_1, НОМЕР_2 на 15 років на тих самих умовах за винятком розміру орендної плати, а саме: в Розділі 9 "Орендна плата" Договору оренди землі слова та цифри "щорічно 0, 75 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки" замінити на "щорічно 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Оскільки відповідачем у встановлені законодавством строки не здійснено підписання Додаткової угоди і після закінчення дії Договору оренди землі та спливу місячного строку, визначеного ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" як граничного для висловлення заперечень орендодавцем щодо поновленні договору оренди землі, а лише надіслано відповідь, в якій рекомендовано встановити розмір орендної плати на рівні 8 % від грошової оцінки на підставі листа Держгеокадастру від 14.12.2015 року № ДС-22-28-0.13-17122/23-15 та запропоновано надати новий проект Додаткової угоди з долученням витягу з нормативної грошової оцінки земельних ділянок станом на 01.01.2016 року, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно зволікав з підписанням Додаткової угоди щодо оренди земельних ділянок та врахував, що пропозиція відповідача про встановлення орендної плати на рівні 4 % від грошової оцінки землі акцептована орендарем, тобто є погодженою сторонами, а, відтак, на підставі приписів ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" задовольнив позовні вимоги щодо укладення Додаткової угоди до Договору оренди землі в редакції, запропонованій позивачем, за винятком строку на який продовжено Договір оренди, визначивши строк його дії до 25.11.2025 року включно.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач, звернувшись до орендодавця з листом-повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини не зазначив, на підставі якого Договору оренди землі має намір здійснити користування земельними ділянками, копію витягу з Державного земельного кадастру надав лише щодо однієї земельної ділянки та допустив інші недоліки при формуванні документів, що позбавило відповідача можливості у встановлений законодавством строк вирішити питання щодо поновлення Договору оренди землі. При цьому, відповіді про усунення недоліків, допущених позивачем при оформленні документів, надавались відповідачем у місячний термін, що вказує на те, що відповідач не відмовляв позивачу в укладанні Додаткової угоди, як і не зволікав з її укладенням.

Крім того, апеляційним господарським судом зауважено, що позивач не звертався до відповідача з пропозицією продовжити Договір оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені; проте, з урахуванням викладених відповідачем зауважень щодо розміру орендної плати при укладенні договорів на без конкурентних засадах строком більш ніж на 7 років та пропозиції позивача визнати поновленим Договір оренди землі на інший строк (на 15 років), ніж той, що був передбачений умовами Договору та щодо яких сторони не дійшли згоди при підписанні Додаткової угоди, а також того, що позивач не надав доказів на підтвердження юридичного факту поновлення Договору оренди землі від 13.01.2006 року, який зареєстровано у Барвінківському районному відділі реєстрації земель 03.02.2006 року за № 0406 68400001, як і того факту, що його право на укладення Додаткової угоди про поновлення Договору на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" є порушеним, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, вважає, що такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.

Так, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Фактично це можливість володіти та користуватись орендованою земельною ділянкою шляхом здійснення конкретних дій - реалізації такої можливості (правореалізації).

Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі визначено у ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, в ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

З урахуванням приписів ст. ст. 319, 626 Цивільного кодексу України можна дійти висновку, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива за умови дотримання встановленої цією нормою певної процедури і строків, зокрема, своєчасного звернення з проектом додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди землі і безпосередньо пов'язана з волевиявленням сторін.

Іншою правовою конструкцією є пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі (ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

В цьому випадку також передбачено укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, яке здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Враховуючи вищевикладене слід зазначити, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин першої - п'ятої зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає за частиною 6 вищенаведеної статті.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено, яку з правових конструкцій обрано позивачем при звернені до суду з даною позовною заявою для захисту порушеного права, оскільки місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги керувався положеннями ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, послався на ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, вирішуючи спір щодо поновлення договору оренди землі на умовах, погоджених сторонами, судом апеляційної інстанції не враховано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих в межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").

Згідно з п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

В ч. 1 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Водночас, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, у разі зміни такої відповідно до вимог вищенаведених законодавчих приписів, а, отже, визначення орендної плати на підставі листа Держгеокадастру не може вважатись таким, що ґрунтується на вимогах закону.

Однак, зазначені обставини залишились поза увагою господарських судів попередній інстанцій, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору.

Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга ФОП ОСОБА_4 на рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти господарських судів попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 20.09.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 року у справі № 922/2397/16 - скасувати.

3. Справу № 922/2397/16 направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.А. Корсак