ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 911/316/16

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін Г. Романенка (дов. від 02.11.2016), О. Суткевича (дов. від від 26.02.2016), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-А" на рішення Господарського суду Київської області від 26 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2016 року у справі № 911/316/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю багатогалузевої фірми "Меркурій" до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-А" про стягнення 144 362 грн,

УСТАНОВИВ: У лютому 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю багатогалузевої фірми "Меркурій" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-А" про відшкодування шкоди завданої унаслідок пожежі в розмірі 141 362 грн, а також 3 000 грн додаткових витрат за проведення експертних досліджень, понесених стороною, яка зазнала збитків.

Відповідач позов не визнав і подав заяву про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 26 квітня 2016 року (суддя В. Ярема), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2016 року, позов задоволено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Добробут-А" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 257 267 786 1166 Цивільного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю багатогалузевої фірми "Меркурій" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 17 травня 2012 року сторони уклали договір оренди № 17 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у строкове платне володіння та користування на умовах оренди приміщення № 3, 4, розташоване за адресою: м. Переяслав-Хмельницький, вул. Покровська, 7, загальною площею 38 м2 (об'єкт оренди).

Умовами договору сторони погодили, що вступ орендаря у володіння та користування об'єктом оренди настає одночасно з підписанням договору; якщо при передачі об'єкту оренди орендар виявить недоліки, він повинен негайно повідомити про це орендодавця, відобразивши свої зауваження в письмовому зверненні; у випадку, якщо орендар не повідомить орендодавця згідно з пунктом 2.2 договору про виявлені недоліки, то вважається, що об'єкт оренди передано в належному стані і в майбутньому не виникатиме претензій щодо стану об'єкту оренди; термін оренди становить один рік з моменту прийняття орендарем об'єкту оренди; орендар зобов'язаний забезпечити збереження об'єкту оренди, вживати заходів для запобігання будь-якого пошкодження та псування об'єкту оренди, а також нести повну відповідальність за дотримання на об'єкті оренди правил пожежної безпеки, екологічної безпеки довкілля, охорони праці, техніки безпеки, норм санітарії та екології; якщо орендар допустив погіршення стану об'єкту оренди або його знищення, він зобов'язаний відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або знищення сталися не з його вини; договір набуває чинності з моменту підписання сторонами цього договору і діє протягом усього терміну оренди, встановленому пунктом 3 договору (пункти 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 5.3.3, 5.3.4, 7.4, 9.3 договору).

Ураховуючи, що після спливу строку оренди орендар продовжував користуватися об'єктом оренди за згодою орендодавця, господарські суди дійшли висновку про те, що договір у силу положень статті 764 Цивільного кодексу України вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений у договорі.

24 серпня 2012 року у будівлі по вул. Покровська, 7, у м. Переяслав-Хмельницький сталася пожежа, якою знищено перекриття, покрівля на площі 40 м2, а також господарські речі.

За висновком пожежно-технічної експертизи від 20 червня 2013 року № 60-в, проведеної у межах кримінального провадження № 120121002400000071, осередок пожежі знаходився в межах дальньої лівої частини південно-західної кімнати (якою на підставі договору користувався відповідач); найбільш ймовірною причиною пожежі стало займання горючих матеріалів від тліючого тютюнового виробу.

Для визначення розміру нанесеної унаслідок пожежі шкоди позивач звернувся до експерта ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), який діє на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України від 28 січня 2011 року № 1474, і за результатами проведених досліджень встановлено їхній розмір - 141 362 грн. Крім того за проведення дослідження експерту було сплачено 3 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 4 вересня 2012 року № 91.

Позивач стверджує, що особою, відповідальною за завдану шкоду є відповідач, як орендар приміщення, у якому виникла пожежа.

Відповідач вважає, що позивач не довів належними і допустимими доказами протиправності його дій (бездіяльність) та стверджує про відсутність вини.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За правилами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з приписами статті 224 Господарського кодексу України відшкодування збитків покладається на учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не встановлено більший або менший розмір відшкодування. Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Підставою настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої статтею 224 Господарського кодексу України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Відповідно до статей 759, 779 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

За змістом статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника і тягар доказування в даному випадку щодо відсутності вини у заподіянні шкоди покладається на відповідача.

Ураховуючи , що відповідно до пунктів 5.3.3. і 5.3.4. договору відповідач, як орендар, прийняв зобов'язання по збереженню об'єкта оренди, а також беручи до уваги відсутність належних та допустимих доказів причетності третіх осіб до пожежі, що сталась 24 серпня 2012 року в належному позивачу приміщенні, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність вини відповідача.

Твердження відповідача про те, що приміщеннями будівлі користувалися й інші орендарі, що виключає причетність до пожежі лише товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-А", господарськими судами визнані безпідставними, оскільки загоряння розпочалося саме в приміщенні, якими володів відповідач на умовах договору і тому саме він має нести цивільно-правову відповідальність за збереження орендованого приміщення.

Посилання відповідача на те, що висновок від 19 вересня 2012 року № 10-12/д не може бути об'єктивним доказом розміру завданих пожежею збитків, оскільки складений за зверненням орендодавця, також правомірно не враховані господарськими судами за відсутності такого розрахунку відповідача на спростування розміру заявлених до стягнення грошових коштів.

За таких обставин господарські суди дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з приписами статті 786 Цивільного кодексу України до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві застосовується позовна давність в один рік. Перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Відповідно до пунктів 2.5., 2.6. договору об'єкт оренди підлягає поверненню орендодавцеві у випадах: закінчення терміну оренди, припинення дії договору за взаємною згодою сторін та розірвання договору. Орендар зобов'язується повернути об'єкт оренди орендодавцю не пізніше 10 календарних днів із моменту, коли настала одна з подій, визначених пункту 2.5. договору. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта повернення.

Докази повернення відповідачем об'єкта оренди відсутні і висновок господарських судів щодо безпідставності заяви відповідача про застосування до спірних правовідносин позовної давності відповідає приписам статей 253 і 786 Цивільного кодексу України.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду Київської області від 26 квітня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 липня 2016 року у справі № 911/316/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут-А" без задоволення.

Головуючий, суддя І. М. Васищак Суддя Б. М. Грек Суддя В. І. Студенець