Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 914/4047/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

позивача: Фрейдун О.М. дов. б/н від 30.12.2014

відповідача: Заїкіна В.О. дов. №014-04/18-05 від 05.01.2015

розглянувши касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015

у справі №914/4047/14 Господарського суду Львівської області

за позовом Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Служби автомобільних доріг у Львівській області

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 12 698 597,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2014 (суддя Синчук М.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 (судді: Давид Л.Л., Данко Л.С., Юрченко Я.О.), задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Служби автомобільних доріг у Львівській області та визнано недійсною з моменту укладення додаткову угоду від 28.03.2014 №16 до Договору від 15.02.2013 №06-02/13 на надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області. Стягнуто із Служби автомобільних доріг у Львівській області на користь Позивача 12 698 597,00 грн. заборгованості та 74298,00 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору від 15.02.2013 №06-02/13, позивачем були виконані підрядні роботи, за які відповідач в порушення умов договору не розрахувався; спірна додаткова до договору угода не відповідає вимогам законодавства, тому визнається недійсною.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Служба автомобільних доріг у Львівській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 207, 632 Цивільного кодексу України, ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Мотивуючи вимоги касаційної скарги заявник відзначає, що подані позивачем матеріали на підтвердження виконання робіт на загальну суму 12 698 597,00 грн. не є документами, що засвідчують фінансові зобов'язання відповідача на вказану суму коштів, оскільки не підписані посадовою особою Служби автомобільних доріг у Львівській області та не скріплені печаткою останньої.

У відзиві на касаційну скаргу Дочірнє підприємство "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" просить прийняті у справі рішення залишити без змін як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення як безпідставну.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

15.02.2013 Службою автомобільних доріг у Львівській області (замовник) та Дочірнім підприємством "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (підрядник) укладено договір №06-02/13 на надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області (надалі - Договір), у відповідності з котрим підрядник (позивач) зобов'язувався у 2013 році надати послуги, зазначені в Технічних вимогах (Додаток №1 до Договору), а замовник (відповідач) - прийняти і оплатити такі послуги в межах затверджених фінансових планів та фактично отриманих бюджетних коштів.

Додатком №1 до Договору "Технічні вимоги на надання послуг з поточного ремонту (дрібний, середній) та експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення Львівської області" передбачено: виконання робіт з поточного ремонту (дрібний, середній) автомобільних доріг загального користування згідно з діючими нормами ГБН Г.1-218-182-2011 "Ремонт автомобільних доріг загального користування. Види ремонтів та перелік робіт" та з дотриманням технічних норм та правил, що діють у дорожній галузі на час проведення торгів; виконання робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування згідно з діючими ВБН Г.1-218-530:2006 "Класифікатор робіт з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування" у відповідності з документами, що приведені у додатку "А" до вказаного Класифікатора, а також з дотриманням технічних норм та правил, що діють у дорожній галузі на час проведення торгів.

У п. 4.1. Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення підрядником рахунку на оплату послуг (робіт) або після підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт) або поетапної оплати замовником наданих послуг (виконаних робіт) в порядку, встановленому даним Договором. Замовник здійснює щомісячну оплату за надані послуги в межах надходження бюджетних коштів на підставі актів приймання наданих послуг (виконаних підрядних робіт) (форма КБ-2в) та довідок про надані послуги (виконані підрядні роботи) (форма КБ-3), підписаних сторонами.

У відповідності з п.п. 4.3., 4.6., 4.10. Договору, представник замовника на протязі трьох днів перевіряє надання послуг згідно наданого акту і підписує його в частині фактично наданих послуг, в межах виділених бюджетних асигнувань та лімітних довідок, доведених Укравтодором. Несвоєчасне підписання акту, а також необґрунтована претензія зі сторони замовника щодо фактичного надання послуг прирівнюється до їх несвоєчасної оплати. Неналежним чином оформлені підрядником документи до оплати не приймаються, а переробляються підрядником у триденний термін.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.1.2. Договору, замовник зобов'язаний приймати надані послуги згідно з актами наданих послуг (виконаних робіт) (форми КБ-2в, КБ-3).

За змістом п.п. 6.2., 6.2.2. Договору, замовник має право контролювати надання послуг у строки, встановлені цим договором.

Пунктами 6.3., 6.3.5. Договору передбачено, що до числа інших обов'язків підрядника належить подання замовнику для перевірки та підписання оформлених належним чином актів форми КБ-2в та КБ-3 з відповідними розрахунками, завіреними печаткою та підписами.

Згодом сторонами було укладено ряд додаткових угод до названого договору, зокрема:

- додатковою угодою №14 від 12.03.2014 визначено ціну договору у 2014 році, яка становить 32 789 500 грн.

- додатковою угодою №16 від 28.03.2014 визначено ціну договору у 2014 році, яка становить 13 291 525 грн. (спірна угода).

На виконання умов укладеного між сторонами Договору від 15.02.2013 №06-02/13, позивачем (його філіями) в період з січня по березень 2014 року були виконані підрядні роботи на загальну суму 12 658 597,00 грн. Факт виконання вказаних робіт підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт, які підписані представниками обох сторін. Як встановлено судами, відповідач зауважень щодо виконаних робіт не надавав.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, позивачем за замовленням відповідача були виконані підрядні роботи на вищевказану суму коштів, яку відповідач не оплатив, при цьому зауважень щодо обсягу та якості робіт не надав, тому з огляду на норми вищенаведеного законодавства, суди правомірно задовольнили позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача вказану суму коштів.

Щодо вирішення спору в частині позовних вимог про визнання недійсною спірної угоди, то судова колегія касаційної інстанції також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За приписами частин 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Отже, після виконання сторонами договору підряду та прийняття підрядних робіт зміна ціни як істотної умови договору не допускається.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій виконання робіт за названим договором закінчено 27.03.2014, а спірна угода, якою змінено ціну договору, укладена 28.03.2014, тому з урахуванням положень ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, названа угода обґрунтовано визнана недійсною.

Згідно зі ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому доводи касаційної скарги, які потребують переоцінки доказів у справі, до уваги не приймаються.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 у справі №914/4047/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.