Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 908/1456/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Запорізький Втормет"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 27.04.15у справі№908/1456/14господарського судуЗапорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Запорізький Втормет"доКомунального підприємства "Водоканал"простягнення суми за участю представників від:позивачаСколибога О.С. (дов. від 20.01.15), Ялова О.І. (дов. від 01.12.14), Лапченкова І.А. (дов. від 01.12.14), Лавринець І.П. (дов. від 05.06.15)відповідачаЧепеленко Р.В. (наказ від 15.04.14)

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Запорізький Втормет" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення із Комунального підприємства "Водоканал" 6684497,64 грн. збитків за порушення договірних зобов'язань щодо надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.09.14 (головуючий суддя Колодій Н.А., суддя Зінченко Н.Г., суддя Дьоміна А.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.15 (колегія суддів у складі: головуючого-суді Черленяк М.І., суддів: Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), у позові відмовлено в повному обсязі з підстав недоведеності повного складу цивільного правопорушення у діях відповідача.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в судових актах, обставинам справи, а також на порушення норм матеріального права. Зокрема, позивач вказує на те, що вчиненні відповідачем дії призвели до зупинки роботи підприємства на 70%, а невиконання позивачем взятих на себе зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання та своїми працівниками призвело до понесення позивачем збитків у розмірі ціни позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін по справі врегульовані договором від 01.01.10 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системі каналізації № 1065/3, відповідно до умов якого, водоканал забезпечує абоненту подачу питної води на господарсько-питні, побутові та технічні потреби, приймання стічних вод по майданчикам по вул. Панфьорова, 240, а абонент зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих послуг (п. 1.1).

Відповідно до умов п. 3.2.6 договору, позивач взяв на себе зобов'язання забезпечити представнику водоканалу можливість проводити обстеження водопровідних і каналізаційних систем, приладів та пристроїв на них, контролювати раціональне водоспоживання і т.д. та складати акти по результатам цих обстежень у будь-який час.

13.06.13 працівниками КП "Водоканал" проведено технічне обстеження водопроводу та складено акт, яким зафіксовано факт "припинення постачання питної води, методом перекриття засувки на урізанні діаметром 100 мм та накладення роторної пломби R10971698".

ПАТ "Запорізький Втормет" не погодився з діями КП "Водоканал" та передав спір на розгляд суду. Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.07.13 по справі

№ 908/2098/13 позовні вимоги ПАТ "Запорізький Втормет" задоволено, зобов'язано КП "Водоканал" виконати умови договору № 1065/3 від 01.01.10 з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, а саме: відновити на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький Втормет" постачання питної води на майданчик, що розташований за адресою: м. Запоріжжя вул. Панфьорова 240 у строк до 31.07.13. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.10.13 та постановою Вищого господарського суду України від 20.11.13 зазначене судове рішення залишене без змін.

Наявність збитків позивач обґрунтовує тими обставинами, що за період безпідставного припинення постачання води (з 13.06.13 по 30.12.13) він не виконував свої господарські зобов'язання перед контрагентами, так як обладнання не працювало понад 201 календарний день.

Відповідно до договору № ТР- 0193095/3Б/К від 03.02.12, укладеного між ПАТ "Укрвторчермет" (покупець) та ПАТ "Запорізький Втормет" (продавець), він зобов'язався поставити брухт та відходи чорних металів згідно з ДСТУ 4121-2002, у кількості та у строк, визначеному графіку поставки продукції. У період з 13.06.13 по 30.12.13 включно, відповідно до додаткової угоди від 27.12.12 до договору № ТР- 0193095/3Б/К, "Запорізький Втормет" зобов'язався та повинен був поставити на адресу покупця товар: - в асортименті вид № 14 брикети із сталевої стружки № 1 об'ємом 3015 тон з урахуванням фактичної потужності обладнання 1,5-2,5 тн/год брикет преса Б-6238, тобто у середньому 15 тон за восьмигодинну робочу зміну; -в асортименті вид № 18 пакети № 3 габарити не більше 2000х1050х750 об'ємом 20592 тони з урахуванням фактичної потужності обладнання 18 тон/год пакет преса СРА-1000, тобто у середньому 144 тон за восьмигодинну робочу зміну.

У відповідності до технічних вимог, брикет прес Б-6238 та пакет-прес СРА-1000 працюють тільки на охолодженій водою гідравлічній системі. Тобто, за період відсутності води (13.06.13 по 30.12.13), неналежне виконання відповідачем умов договору позивач вважає причиною, що призвела до простою обладнання, не дала змоги позивачу виконати взяті на себе зобов'язання перед постачальниками та покупцями, отримати прибуток від реалізації своєї продукції, що призвело до отримання претензій з боку покупців (претензія № 8/01 від 09.01.2014 року на суму 7687172,29 грн.) і до відмови постачальників від подальшої співпраці.

Позивач направляв відповідачеві по справі претензію № 1325 від 06.08.13 з вимогою відшкодувати збитки (неодержаний прибуток), понесені позивачем у розмірі 154890 грн. та претензію № 395 від 08.04.14 року з вимогою відшкодувати збитки, понесені позивачем у розмірі 6684497,64 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору перед контрагентами. Відповідач залишив претензії позивача без задоволення.

Вищевказані вимоги є предметом спору. Судами в позові відмовлено з посиланням на те, що оцінка доказів у справі у їх сукупності дає підстави для висновку про недоведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення (зокрема, неправомірності дій та розміру збитків). Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками з огляду на наступне.

Так, роблячи висновок про те, що протиправність дій відповідача недоведена (а відтак, відсутній склад цивільного правопорушення), суди вказали на те, що провадження у справі №908/2098/13 припинене в частині визнання дій відповідача протиправними. Втім, такий висновок суперечить загальному змісту та духу цивільного права, оскільки в даному випадку між сторонами існують договірні зобов'язання (договір від 01.01.10 № 1065/3), які були грубо порушені відповідачем (ця обставина якраз встановлена судовими актами у справі №908/2098/13).

А відповідно до п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Аналогічне положення містить Господарський кодекс України.

Відповідно до ч.3 ст. 216 Господарського кодексу України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими, зокрема, потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; а підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст.218 Господарського кодексу України).

До того ж, ч.2 цієї статті встановлена презумпція вини заподіювача: учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем договірних зобов'язань (а.с.4, т.1), а не існуванням деліктних. Судова практика розділяє позови про відшкодування збитків у випадку неналежного виконання зобов'язання (ст.623 Цивільного кодексу України) та позадоговірну (деліктну) відповідальність (1166 Цивільного кодексу України), оскільки від підстави виникнення збитків залежить об'єм обставин, які підлягають доказуванню.

Так, за загальним правилом при позадоговірній відповідальності підлягає доказуванню наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення: протиправність дій (за винятком визначених законом випадків відповідальності за шкоду, заподіяну правомірними діями), шкода, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою, вина. Склад цивільного правопорушення у позовах про відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань відповідачем дещо відрізняється від складу делікту. Так доказуванню підлягає: порушення відповідачем господарського зобов'язання, збитки, причинно-наслідковий зв'язок, вина.

Таким чином, на відміну від деліктних позовів, де доводиться неправомірність дій відповідача, при договірній відповідальності позивач в своїх позовних вимогах звертає увагу на порушення умов договору. Тобто, доводить, що дії відповідача не відповідають визначеному сторонами об'єму виконання зобов'язань. При цьому дії відповідача у абсолютному розумінні можуть бути правомірними, тобто не суперечити приписам нормативних актів. Втім, їх неправомірність є так би мовити "приватною", тобто не відповідає акту приватного права (договору).

Тому в даному випадку склад цивільного правопорушення є іншим, ніж це було визначено судами, а саме, включає в себе: порушення зобов'язання, вину, причинно-наслідковий зв'язок, збитки. Доведеність чи недоведеність неправомірності дій не має правового значення в даному випадку.

Іншою підставою для відмови в позові судам слугувала недоведеність розміру збитків. Колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Згідно статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконаний зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті доходи, які могли б бути реально отримані при належному виконанні боржником зобов'язання за договором.

Суди установили, що особливістю забезпечення технологічного режиму роботи позивача є використання проточної води для роботи принципово важливого обладнання, втім, підійшли до питання доведення позивачем розміру збитків надто формально, тим самим фактично визнали взагалі відсутність збитків у підприємства, яке понад 201 залишалося без водопостачання при тому, що внаслідок технологічних особливостей, робота рядку обладнання без водопостачання є неможливою.

Аналізуючи докази на підтвердження розміру збитків, суди обох інстанцій не прийняли до уваги результати судово-економічної експертизи (відповідно до висновку якої, документально підтверджені збитки неодержаний прибуток у сумі 6684497,64 грн.), оскільки судовий експерт при здійсненні розрахунку збитків взяв за основу позитивний показник рентабельності " 10%", не перевіривши його належними бухгалтерськими звітами, не здійснив досліджень правильності розрахунків цього показника, експерт здійснив виключно перевірку математичного розрахунку за формулою, вказаною позивачем в позовній заяві.

Разом з тим, у випадку непереконливості результатів експертизи суд не був позбавлений права призначити повторну експертизу для встановлення дійсного розміру збитків.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький Втормет" задовольнити частково, рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.14 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.04.15 у справі №908/1456/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда