Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 5002-15/5146-2010 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2010 Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2014у справі№ 5002-15/5146-2010 Господарського суду Автономної Республіки Кримза позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк"до1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 119600,30 грн.за участю представників сторін:

позивача: Гілевич Д.А., дов. від 18.04.2013 № 01/20-115

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Банк Демарк" звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 03/12-131 від 12.01.2011) про стягнення солідарно з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 суми боргу за кредитним договором № 42-064 від 16.04.2008 та договором поруки № 42-064/1 від 16.04.2007 у сумі 63780,42 грн. та стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 суми боргу за договором поруки № 42-064/1 від 16.04.2007 у сумі 55819,88 грн.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2010 у справі № 5002-15/5146-2010 (суддя Іщенко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Гоголя Ю.М., суддів Рибіної С.А., Черткової І.В.), позов задоволено; стягнуто солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" заборгованість за кредитним договором № 42-064 від 16.04.2008 та договором поруки № 42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 63780,42 грн., 637,80 грн. державного мита та 125,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" заборгованість за договором поруки № 42-064/1 від 16.04.2007 у розмірі 55819,88 грн., 558,20 грн. державного мита та 110,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 у справі № 5002-15/5146-2010, прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Банк Демарк" на касаційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 у справі № 5002-15/5146-2010 залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16.04.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк" (далі - банк) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (далі - позичальник) було укладено кредитний договір № 42-064 із змінами, внесеними договором № 1 від 27.03.2009 про внесення змін до кредитного договору № 42-064 від 16.04.2008 (далі - Договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 50000,00 грн. строком до 15.04.2010 (п. 3.1 Договору).

Згідно із п. 3.4.1 Договору позичальник зобов'язався погасити кредит в строк до 16.04.2010, шляхом перерахування коштів на рахунок банку.

Відповідно до п. 3.5.1 Договору позичальник за користування кредитом сплачує банку відсотки у розмірі 26 % річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № 42-064 від 16.04.2008, що призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 119600,30 грн., з яких: 37030,11 грн. заборгованість по кредиту, 18066,10 грн. прострочена заборгованість по відсоткам, 447,45 грн. поточна заборгованість по відсоткам, 3153,35 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 3303,29 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 57 600,00 грн. - штраф.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 42-064 від 16.04.2008, між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - поручитель) був укладений договір поруки № 42-064/1 від 16.04.2008, відповідно до умов якого поручитель бере на себе солідарне зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням позичальника, які виникли між банком і позичальником на підставі кредитного договору № 42-064 від 16.04.2008 (п. 1.1 договору поруки).

Як передбачено п.п. 2.2, 2.3 договору поруки, у випадку невиконання зобов'язань позичальником у строки визначені кредитним договором, банк на протязі трьох банківських днів направляє письмову вимогу на адресу поручителя. Виконання поручителем зобов'язань перед банком повинно відбутися не пізніше трьох банківських днів з дати отримання поручителем вимоги, направленої відповідно до пункту 2.2 договору поруки.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.02.2009, 27.10.2009 та 20.07.2010 позивачем на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 були направлені листи з вимогою про сплату боргу за кредитним договором №42-064 від 16.04.2008.

Також судами з'ясовано, що рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2010 у справі №2-2/91-2010 задоволено позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 37030,11 грн. заборгованості за кредитом, 8965,19 грн. простроченої заборгованості по відсоткам, 802,32 грн. поточної заборгованості по відсоткам, 949,15 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та 8400,00 грн. штрафу.

Посилаючись на невиконання відповідачем-1 грошових зобов'язань за кредитним договором № 42-064 від 16.04.2008 щодо сплати кредиту та відсотків за користування кредитом, враховуючи часткове стягнення з відповідача-1 заборгованості за кредитним договором та штрафних санкцій згідно із рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.03.2010 у справі №2-2/91-2010, позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення солідарно з відповідачів суми боргу за кредитним договором № 42-064 від 16.04.2008 та договором поруки № 42-064/1 від 16.04.2008 у сумі 63780,42 грн. та стягнення з відповідача-2 суми боргу за договором поруки № 42-064/1 від 16.04.2008 у сумі 55819,88 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили із доведеного позивачем факту невиконання відповідачами грошових зобов'язань за кредитним договором № 42-064 від 16.04.2008 та договором поруки № 42-064/1 від 16.04.2008.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у цій справі, виходить з наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення")

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів 63780,42 грн. з яких: 8625,48 грн. - заборгованість по прострочених відсотках, 447,45 грн. - заборгованість по поточних відсотках, 2204,20 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за період з 01.12.2009 по 15.10.2010, 3303,29 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту та 49200,00 грн. - штрафу; та стягнення з відповідача-2 як поручителя 55819,88 грн.

Як передбачено частинами 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Проте, задовольняючі повністю позовні вимоги суди попередніх інстанцій не з'ясували передбачений договором поруки обсяг відповідальності відповідача-2 та не визначили, чи відповідає відповідач-2 за невиконання відповідачем-1 зобов'язання з подачі звітності, за порушення якого п. 7.7. договору передбачено штраф у розмірі 50 грн. за кожен день порушення.

В залежності від передбаченого договором поруки обсягу відповідальності відповідача-2 суди повинні були також надати правову оцінку змінам, внесеним у п. 7.7. кредитного договору щодо збільшення розміру штрафу за порушення строків подання відповідачем-1 звітності до 150 грн. за кожен день порушення, та з'ясувати, чи призвело це до збільшення обсягу відповідальності поручителя і чи надав поручитель згоду на такі зміни.

Як передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що відсотки за користування кредитом є періодичним платежем і умовами договору передбачено їх щомісячну сплату, судам попередніх інстанцій належало також перевірити відповідність вищенаведеним вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України наданого позивачем розрахунку пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 01.05.2008 по 15.10.2010.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, допустили неповноту у дослідженні обставин справи та дійшли помилкових висновків щодо правового змісту тих правовідносин, які склалися між сторонами.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню, а справа, з урахуванням ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", - передачі на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Відповідно до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, визначити обсяг заявлених позовних вимог, належним чином перевірити розрахунки штрафних санкцій, перевірити та надати оцінку доводам відповідача, об'єктивно оцінити інші докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2010 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2014 у справі № 5002-15/5146-2010 скасувати.

Справу № 5002-15/5146-2010 передати на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир