Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року Справа № 910/9490/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 19.08.2015 р.у справі№ 910/9490/15 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія" (надалі - ТОВ "Місія")доДепартаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Департамент комунальної власності)третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (надалі - КП "Київський метрополітен")пропродовження строку договоруза участю представників: від позивача- ОСОБА_4, ОСОБА_5від відповідача- ОСОБА_6від третьої особи- ОСОБА_7В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року до господарського суду міста Києва звернулось ТОВ "Місія" з позовною заявою до Департаменту комунальної власності, в якій просило суд продовжити строк дії договору № 315 від 07.05.2012 р. про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2015 р. (суддя Прокопенко Л.В.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Місія" про продовження строку дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 315, укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою від 07.05.2012 р., з огляду на те, що оскільки договір закінчив свою дію, відповідач повідомив позивача про припинення договору оренди та необхідність повернення об'єкта оренди, а отже, і відсутніми є підстави про продовження строку його дії.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р. (головуючий суддя Синиця О.Ф., судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Місія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2016 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков (доповідач) касаційну скаргу ТОВ "Місія" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 09.02.2016 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.05.2012 р. між позивачем, як орендарем, відповідачем, як орендодавцем, та КП "Київський метрополітен" було укладено договір № 315 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1. Договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 19.04.2012 р. № 116 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "КП Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками орендаря), загальною площею 29,91 кв. м, за адресою: станція метро "Палац Спорту", для торгівлі непродовольчими товарами.

На виконання умов Договору 07.05.2012 р. сторонами підписано та скріплено печатками акт приймання - передачі об'єкта оренди.

Пунктом 9.1. Договору сторони погодили що він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 р. до 29.03.2015 р.

Згідно з п. 9.7. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про його припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Так, звертаючись до господарського суду міста Києва з відповідним позовом до відповідача, позивач вказував, що за місяць до закінчення дії Договору він надіслав на адресу керівництва КП "Київський метрополітен", як балансоутримувача, лист № 01/02-15 від 24.02.2015 р. з проханням надати необхідні документи для оформлення оренди на наступний термін. Також, листом № 02/02-15 від 02.02.2015 р. було повідомлено уповноваженого орендодавця - Департамент комунальної власності м. Києва про намір продовжувати користування майном та, відповідно, продовження договору оренди. Проте, відповіді, як зазначає позивач, ним отримано не було.

Водночас, зважаючи на наявні матеріали справи, судами попередніх інстанцій було встановлено, що 02.02.2015 р. відповідач листом № 062/07/15-1022 повідомив позивача про припинення Договору та зазначив про необхідність повернення об'єкта оренди за актом прийому-передачі КП "Київський метрополітен".

Крім того, 29.04.2015 р. листом № 062/07/15-4835 відповідач повторно інформував позивача про припинення Договору оренди.

Також, 31.03.2015 р. листом № 152-НДД КП "Київський метрополітен", зі свого боку, повідомило позивача про те, що договір продовжуватись не буде та про необхідність звільнити перехід.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В силу статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

При цьому, як вірно відзначено судами, такі заперечення мають бути висловлені ним, як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з правомірними висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вказано судами, волевиявлення орендодавця відносно припинення договору у зв'язку із закінченням строку його дії підтверджується зазначеними вище відповідними листами, які були надіслані позивачу в межах строків, встановлених чинним законодавством.

Також, судами були обґрунтовано та підставно відхилені посилання позивача на ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки дана норма встановлює принцип переважного права орендаря на подальше використання орендованого майна, у випадку подальшого наміру орендодавця здавати об'єкт в оренду, водночас, як зазначили відповідач та третя особа, орендована позивачем частина переходу буде використовуватись за прямим призначенням, а саме: для проходу пасажирів.

З огляду на викладене та беручи до уваги встановлені обставини справи, Київський апеляційний господарський суд та господарський суд міста Києва обґрунтовано та правомірно відмовили в задоволенні заявлених ТОВ "Місія" позовних вимог про продовження строку договору, оскільки такі вимоги не були належним чином обґрунтовані та документально не доведені, з огляду на що постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що оскаржуваний судовий акт прийнятий з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Місія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 19.08.2015 р. у справі № 910/9490/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков