Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2015 року Справа № 32/5009/4559/11

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна Українина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р. (головуючий суддя Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Здоровко Л.М.)та на рішенняГосподарського суду Запорізької області від 30.07.2014 р. (суддя Колодій Н.А.)у справі№ 32/5009/4559/11 Господарського суду Запорізької областіза позовомФонду Державного майна Українидо1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Нива", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВЕРДИНЯ", 3) Чепурного Михайла Андрійовичапровизнання недійсним рішення установчих зборів, установчого договору, статуту відповідача-1,

за участю представників:позивачаСклярук Ю.В.,відповідача-1Дробишевський О.А.,відповідачів-2, 3не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.07.2014 р. у справі №32/5009/4559/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 р., відмовлено в задоволенні позовних вимог Фонду державного майна України про визнання недійсними рішення установчих зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Нива", оформленого протоколом від 25.04.2000 р.; установчого договору відповідача-1, прийнятого на зборах засновників товариства 25.04.2000 р. та зареєстрованого Бердянською районною державною адміністрацією 07.07.2000 р., реєстр. № 02/40840Ю00/0111; статуту відповідача-1, затвердженого зборами учасників товариства 25.04.2000 р. зі змінами, затвердженими зборами учасників товариства 27.09.2004 р., та зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області 14.12.2004 р. за № 1099/050002000156.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, положення Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17.05.1993 р., Постанови КМУ від 11.09.1996 р. № 1099 "Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства" та Положення про приватизацію державних часток (паїв, акцій) у майні міжгосподарських товариств, затвердженого наказом Фонду від 07.02.1996 р. № 124, Порядок визначення часток (паїв, акцій), що належать державі у майні міжгосподарських підприємств, затвердженим наказом Фонду від 21.06.1996 р. №714, внаслідок незастосування яких до спірних правовідносин відбулось порушення інтересів держави як власника частки в майні підприємства.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів-2, -3 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням загальних зборів (у формі протоколу № 2 від 07.02.1992 р.) затверджено Статут Міжколгоспного санаторію "Нива", відповідно якого майно санаторію є колгоспно-кооперативною власністю, що утворена на пайових внесках колгоспів і радгоспів трьох районів Запорізької області. Вказане рішення зареєстроване Бердянською районною радою народних депутатів 13.02.1992 р. №30.

Згідно з рішенням засновницьких зборів Міжколгоспного санаторію "Нива" (у формі протоколу від 25.04.2000 р.) засновники санаторію вирішили на базі Міжколгоспного санаторію "Нива" утворити Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Нива", яке є правонаступником Міжколгоспного санаторію "Нива". Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій Нива" є 22 юридичні особи згідно з додатком 1 до рішення.

Вказаним рішенням затверджено засновницький договір ТОВ "Санаторій Нива", який зареєстрований 07.06.2000 р. Бердянською районною державною адміністрацією.

Також вказаним рішенням вирішено, зокрема, передати Фонду державного майна України для приватизації або вступу учасником до товариства бюджетні кошти, вкладені у майно міжколгоспного санаторію "Нива" у розмірі 52.716,44 грн., та не приватизовані долі держпідприємств у розмірі 108.641,00 грн., що не увійшли до статутного фонду товариства,.

Відповідно до протоколу № 4 від 27.09.2004 р. зборів учасників ТОВ "Санаторій "Нива" прийнято нову редакцію статуту ТОВ "Санаторій "Нива". Склад учасників товариства не змінено. Нову редакцію статуту зареєстровано 14.12.2004 р. Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області за №10991050002000156.

Згідно з протоколом № 7 від 08.05.2009 р. зборів учасників ТОВ "Санаторій "Нива" прийнято нову редакцію статуту ТОВ "Санаторій "Нива", відповідно до якої учасниками ТОВ "Санаторій "Нива" є ТОВ "ТВЕРДИНЯ" та Чепурний Михайло Андрійович. Нову редакцію статуту зареєстровано 13.05.2009 р. Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області за №10991050015000156.

При зверненні до суду з позовом Фонд державного майна України зазначив, що 22.09.2005 р. відповідно до Акта комісії по визначенню частки держави в майні підприємства, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання, - міжколгоспного санаторію "Нива" (правонаступником якого є ТОВ "Санаторій "Нива"), комісія, на підставі протокольного рішення засідання комісії, відповідно до Положення про порядок передприватизаційної підготовки підприємств, у статутних фондах яких є державна частка, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14.08.2000 № 1691 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.08.2000 р. за № 562/4783, здійснила перевірку наявності державної частки в майні міжколгоспного санаторію "Нива" (правонаступником якого є ТОВ "Санаторій "Нива") станом на 01.01.2005 р.

В ході перевірки комісією встановлено, що державна частка на момент здійснення розрахунків згідно з Порядком визначення часток, що належать державі в статутних фондах підприємств, створених за участю недержавних суб'єктів господарювання, затверджених наказом Фонду державного майна України від 30.08.2000 р. № 1800 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.09.2000 р. за № 626/4847, є наявною і складає 44,18% майна підприємства - міжколгоспного санаторію "Нива" (правонаступником якого є відповідач-1), розташованого за адресою: 71120, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського, 23, в тому числі частка ВАТ "Килими Бреста" Республіки Бєларусь складає 1,12%.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, за вимогою позивача, звернулось до ТОВ "Санаторій "Нива" з вимогою про необхідність скликання загальних зборів засновників (учасників) товариства з метою розгляду питання, пов'язаного з підготовкою змін до статуту щодо закріплення частки, що належить державі в особі Фонду. З метою реалізації прав держави та забезпечення ефективного використання державного майна Фонд звернувся до керівництва ТОВ "Санаторій "Нива" щодо забезпечення передачі Фонду за Актом приймання-передачі частки в розмірі 44,18%, що належить державі у майні міжколгоспного санаторію "Нива" (правонаступником якого є ТОВ "Санаторій "Нива").

У відповідь листами від 15.09.2005 р. вих. № 01-19/3061, від 29.11.2006 р. вих. № 424, від 25.04.2007 р. вих. № 90 ТОВ "Санаторій "Нива" відмовило у задоволенні вказаних вимог.

Вважаючи, що рішення установчих зборів про створення ТОВ "Санаторій "Нива" (протокол №2 від 25.04.2000 р.) не відповідають нормам чинного законодавства та повинні бути визнані недійсними, скаржник просить для визнати недійсним установчий договір ТОВ "Санаторій "Нива", затверджений на зборах засновників 25.04.2000 р., та статут ТОВ "Санаторій "Нива" прийнятий 25.04.2000 р., та зі змінами від 27.09.2004 р.

При цьому, на думку позивача, позовна давність до спірних правовідносин не повинна застосовуватись, оскільки участь в господарському товаристві є особистим немайновим правом згідно з ч. 1 ст. 100 ЦК України, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав.

Положення Закону України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10.07.1996 р. визначають особливості правового регулювання приватизації державного майна в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст. 1 цього закону (в редакції станом на момент створення ТОВ "Санаторій "Нива") приватизація майна в агропромисловому комплексі здійснюється відповідно до законодавства України з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Згідно з цим Законом здійснюється приватизація майна підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканській (Автономної Республіки Крим) та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, продукції рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським товаровиробникам.

Таким чином, за цим законом здійснюється приватизація майна в агропромисловому комплексі, тобто підприємств, що перебувають у загальнодержавній, республіканський та комунальній власності, для яких основними видами діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, рибного та лісового господарства, їх переробка і реалізація, виконання робіт і надання послуг сільськогосподарським виробникам.

За приписами ст. 5 вказаного закону приватизація майна радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення їх у колективні сільськогосподарські підприємства або у акціонерні товариства за рішенням загальних зборів.

Норми цієї статті закону регулюють питання приватизації колгоспів та радгоспів в разі їх перетворення. В економічному аспекті приватизація означає перетворення (трансформацію) державних засобів виробництва та іншого майна на недержавні, тобто (згідно із Законом України "Про власність") на приватну чи колективну власність. Отже, в економічному значенні сутність приватизації полягає у зміні економічних відносин державної власності на відносини приватної чи колективної власності на засоби виробництва.

Однак, як встановлено судами, перетворення Міжколгоспного санаторію "Нива" у ТОВ "Санаторій "Нива" є реорганізацією підприємства шляхом зміни організаційно-правової форми.

Відповідно до Розділу ІІ ("Створення санаторію та порядок його реєстрації") Статуту Міжгосподарського Санаторію "Нива" 1992 року санаторій є колгоспно-кооперативною власністю, який створений на підставі внесків колгоспів та радгоспів трьох районів Запорізької області.

Діяльністю санаторію, відповідно до статутів та засновницького договору 1992, 2000 та 2004 років, є оздоровлення громадян та інша діяльність, пов'язана з веденням санаторно-курортного лікування громадян та їх харчування.

В той же час судами відзначено, що посилаючись на Закон України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 17.05.1993 р. як на правову підставу правомірності позовних вимог, позивач не довів суду, що створене на базі Міжколгоспного санаторію "Нива" ТОВ "Санаторій "Нива" є підприємством агропромислового комплексу з відповідною формою власності та діяльністю підприємства. З огляду на викладене до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Постанови КМУ від 11.09.1996 р. №1099 "Про затвердження Порядку перетворення у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства" та Положення про приватизацію державних часток (паїв, акцій) у майні міжгосподарських товариств.

Згідно зі ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

З огляду на наведене, обов'язковою умовою створення товариства з обмеженою відповідальністю є внесення учасниками майбутнього ТОВ своїх часток у статутний капітал товариства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що докази на підтвердження факту внесення частки держави саме у статутний капітал ТОВ "Санаторій "Нива" в матеріалах справи відсутні.

Посилання ж позивача на Акт комісії по визначенню частки держави в майні підприємства, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання, міжколгоспного санаторію "Нива" (правонаступником якого є ТОВ "Санаторій "Нива"), відповідно до якого в ході перевірки комісія встановила, що державна частка на момент створення ТОВ "Санаторій "Нива" є наявною і складає 44,18% майна підприємства - Міжколгоспного санаторію "Нива", правомірно визнано судами безпідставним, оскільки вказаний акт не є належним доказом наявності державної частки в майні ТОВ "Санаторій "Нива" та не може бути підставою для виникнення права власності на частку в спірному об'єкті.

Крім того, як зазначено судами, що позивач документально не обґрунтував підставу здійснення передприватизаційної перевірки Міжколгоспного санаторію "Нива", за результатами якої 22.09.2005 р. складено цей акт, тобто більш як через 5 років після створення ТОВ "Санаторій "Нива".

При цьому відсутність державної частки в майні Міжколгоспного санаторію "Нива" також підтверджена судовими рішеннями у справі №8/315/08-10/87/10 за позовом Фонду державного майна України до ТОВ "Санаторій "Нива" про визнання права державної власності на частку в статутному капіталі ТОВ "Санаторій "Нива".

Зокрема, судами встановлено, що ТОВ "Санаторій "Нива" було створено на законних засадах, відповідно до приписів законодавства, які діяли в той період часу, без будь-яких правопорушень, в тому числі без порушень інтересів держави.

Як визначено ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, судами зазначено, що відсутність державної частки в майні ТОВ "Санаторій "Нива" також підтверджена висновком експертизи, проведеної в межах розгляду даної справи на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 29.05.2013 р. Згідно з висновком експерта №60/05-14 Б на момент прийняття установчими зборами рішення про створення ТОВ "Санаторій "Нива", оформленого протоколом від 25.04.2000р., державна частка в майні Міжколгоспного санаторію "Нива" у розмірі 44,18% документально не підтверджена. Порядок розрахунку даних довідки про обсяги внесків державних та недержавних засновників (учасників) у майно санаторію "Нива" станом на 01.06.2004 р., зазначений у додатку до акта комісії по визначенню частки держави в майні підприємства, створеного за участю недержавних суб'єктів господарювання, Міжколгоспного санаторію "Нива" (правонаступник ТОВ "Санаторій "Нива") від 22.09.2005 р. наданими на експертизу документами не підтверджується.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, на підставі аналізу фактичних обставин справи в їх сукупності, дійшли правомірного висновку, що вимоги позивача про недійсним рішення установчих зборів, установчого договору, статуту відповідача-1 є необґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, а отже, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду Державного майна України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 30.07.2014 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 р. у справі №32/5009/4559/11- без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова