Історія справи

Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №902/1237/15
Постанова ВГСУ від 02.03.2016 року у справі №902/1237/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 902/1237/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Козир Т.П., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк"на рішення та постановугосподарського суду Вінницької області від 30.09.2015 Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі№ 902/1237/15 господарського суду Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк"доФермерського господарства "Агро-Майстер"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська продовольча група" (третя особа-1); 2. ОСОБА_4 (третя особа-2)прозвернення стягнення на предмет застави,за участю представників: від позивачаЦеранюк І.С.від відповідачане з'явивсявід третьої особи-1не з'явивсявід третьої особи-2не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд") на ліквідацію ПАТ "Златобанк" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Фермерського господарства "Агро-Майстер", у якому просило суд в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська продовольча група" (далі - ТОВ "Подільська продовольча група") за кредитним договором № 21/12-KLMВ від 26.04.2013, що станом на 11.08.2015 складає 675 825,89 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме сільгосптехніку згідно з договором застави № 21/13-KLMВ/S-1 від 26.04.2013, що належить на праві власності Фермерському господарству "Агро-Майстер", шляхом продажу на прилюдних торгах, визначивши початкову ціну продажу предмета застави відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про заставу".

Рішенням господарського суду Вінницької області від 30.09.2015 у справі № 902/1237/15 (суддя Мельник П.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (колегія суддів у складі: Гулова А.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Петухов М.Г.) рішення господарського суду Вінницької області від 30.09.2015 у справі № 902/1237/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Вінницької області від 30.09.2015 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 902/1237/15, ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти і постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк", який надійшов до Вищого господарського суду України 19.09.2016, ТОВ "Подільська продовольча група" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/4279 від 23.09.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1237/15, оскільки згідно з постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 ОСОБА_9 звільнено з посади судді Вищого господарського суду України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2016 для розгляду справи № 902/1237/15 визначено колегію суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий (доповідач), Козир Т.П., Кролевець О.А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.09.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Козир Т.П., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.10.2016 о 09 год. 50 хв.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 18.10.2016 у справі № 902/1237/15 продовжено строк розгляду вказаної касаційної скарги ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк" на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 08.11.2016 о 10 год. 50 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та треті особи передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.04.2013 між ПАТ "Златобанк" (Кредитодавець) та ТОВ "Подільська продовольча група" (Позичальник) був укладений кредитний договір № 21/13/КLМВ (далі - Кредитний договір).

Відповідно до положень п. 1.1 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути його в повному обсязі, сплатити проценти за його користування та виконати інші умови цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості, визначеного цим Кредитним договором. Кредит може надаватися траншами. Позичальник має право в будь-який час без повідомлення Банку здійснювати погашення поточної заборгованості по кредиту і за умови дотримання умов надання кредитних коштів, встановлених цим Кредитним договором, може знову отримувати кредит в межах максимального ліміту за кредитною лінією.

Максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 400 000,00 грн. (п. 1.3 Кредитного договору).

Згідно з п. 1.4 Кредитного договору строк дії максимального ліміту за кредитною лінією складає 24 місяці. Кінцева дата повернення кредиту: не пізніше 25.04.2015.

Відповідно до п. 1.4.1 Кредитного договору зниження максимального ліміту кредитної лінії здійснюється згідно з графіком, який викладений в додатку № 1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.5 Кредитного договору визначено, що за користування кредитом Позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, що встановлюється у розмірі - 24% річних.

Відповідно до п.п. 3.4.1, 3.4.2 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний використовувати кредит виключно на цілі, передбачені цим Кредитним договором, та сплачувати проценти/комісію у розмірі та в порядку, передбаченому цим Кредитним договором, згідно з умовами Кредитного договору.

У п. 3.4.3 Кредитного договору сторони погодили, що Позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в порядку та в строки, передбачені цим Кредитним договором, в тому числі достроково, у разі настання обставин, за яких Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, в тому числі у випадку настання несприятливих обставин.

Відповідно до п. 3.4.4 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний безумовно сплатити неустойку (штраф, пеню), інші штрафні санкції, відшкодувати заподіяні Банку збитки, завданні невиконанням/неналежним виконанням умов Кредитного договору.

Пунктом 4.1 Кредитного договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та/або за несвоєчасну повну чи часткову сплату/несплату процентів, Позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення за кожен день прострочення та обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє Позичальника від сплати кредиту та/або процентів до моменту фактичного погашення заборгованості.

За кожен випадок невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим Кредитним договором, визначених в п. 3.4, Позичальник сплачує Кредитодавцю штраф у розмірі 5 000,00 грн. (п. 4.3 Кредитного договору).

Додатком № 1 до Кредитного договору сторони погодили графік зменшення ліміту заборгованості.

11.10.2013 сторонами укладено додатковий договір до Кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились викласти пункти 1.3, 1.5, 2.1 цього Договору в новій редакції, згідно з якою максимальний ліміт заборгованості за кредитною лінією становить 550 000,00 грн., за користування кредитом Позичальником сплачуються проценти у вигляді фіксованої процентної ставки, яка встановлюється у розмірі - 26% річних.

Додатковим додатком від 11.10.2013 до додатку № 1 до Кредитного договору сторони погодили графік зменшення ліміту заборгованості.

З метою забезпечення виконання умов Кредитного договору, 26.04.2013 між ПАТ "Златобанк" та Фермерським господарством "Агро-Майстер" (Заставодавець) було укладено договір застави № 21/13/КLМВ/S-1 (далі - Договір застави), згідно з п. 1.1 якого для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань, визначених у статті 2 цього Договору, Заставодавець підписанням цього договору надає Заставодержателеві у заставу майно, визначене у статті 3 цього Договору.

Відповідно до п.п. 4.4.1, 4.4.2, 4.4.3 Договору застави Заставодержатель має право у випадку невиконання зобов'язань за Кредитним договором, переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом його реалізації способом, визначеним на розсуд Заставодержателя; переважно перед іншими кредиторами задовольнити свої вимоги за Кредитним договором у тому обсязі, які є на момент фактичного задоволення, зокрема - суму основного боргу, проценти, комісії, неустойку, збитки, завдані простроченням виконання, витрати, пов'язані з утриманням та зверненням стягнення на предмет застави та ін.; звернути стягнення на предмет застави, в тому числі достроково, у випадках, передбачених Кредитним договором та цим Договором, обравши на свій розсуд спосіб звернення стягнення.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 Договору застави право застави виникає з моменту підписання цього Договору. Право застави припиняється виконанням забезпечених заставою зобов'язань за Кредитним договором, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як встановлено апеляційним господарським судом, 03.11.2014 позивачем надіслано третій особі лист-попередження за № 247 про можливе стягнення штрафу за істотні порушення умов Кредитного договору, а 09.12.2014 - вимогу про погашення боргу.

Матеріали справи містять ксерокопію листа Банку без номера та дати, адресованого Фермерському господарству "Агро-Майстер", з вимогою про погашення боргу, проте доказів його надіслання відповідачу (Заставодавцю) позивачем не надано.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 02.01.2014 між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) укладено договір банківського вкладу № 054119 "Універсальний" в іноземній валюті, згідно з яким ОСОБА_4 розмістив на рахунку № 26355501062674 вклад (депозит) у розмірі 22 222,00 дол. США.

12.02.2015 між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_4 (Новий боржник) укладено договір про виконання зобов'язання третьою особою (далі - Договір про виконання зобов'язання), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, керуючись ст. 528 ЦК України, Новий боржник здійснює виконання зобов'язань ТОВ "Подільська продовольча група", код ЄДРПОУ 37336881 (Первісний боржник) за кредитним договором № 21/13/KLMB від 26.04.2013, а Кредитор надає свою згоду на виконання Новим боржником зобов'язань за Первісного боржника за вказаним кредитним договором у сумі 483 286,05 грн.

Згідно з п. 1.2 Договору про виконання зобов'язання Новий боржник зобов'язаний виконати зобов'язання за Кредитним договором, спрямувавши зазначені кошти на погашення заборгованості перед Кредитором за Кредитним договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору про виконання зобов'язання обов'язки, визначені у п. 1.2 цього Договору, мають бути виконані Новим боржником не пізніше 12.02.2015.

Положеннями п. 4.1 Договору про виконання зобов'язання визначено, що зобов'язання Нового боржника перед Кредитором за цим Договором припиняється їх належним виконанням та з інших підстав, прямо визначених чинним законодавством України.

На виконання умов Договору про виконання зобов'язання, меморіальним ордером № 464299 від 12.02.2015 кошти в сумі 483 286,24 грн. з депозитного рахунку ОСОБА_4 були списані в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Подільська продовольча група" за Кредитним договором.

Згідно з випискою по рахунку № 37399300005274 по валюті 980 за період з 12.02.2015 по 14.07.2015, 12.02.2015 грошові кошти в розмірі 483 286,05 грн. були зараховані на користь Банку, із призначенням платежу: "Перерахування коштів на погашення заборгованості за договором № 21/13/КLМВ від 26.04.2013".

13.02.2015 заступником голови правління з розвитку бізнесу ПАТ "Златобанк" Ярошенком П.В. видано довідку вих. № 779, якою повідомлено про відсутність станом на 13.02.2015 заборгованості за кредитним договором № 21/13/КLМВ від 26.04.2013; кредит погашено повністю.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що 12.02.2015 відбулось погашення заборгованості за кредитом ТОВ "Подільська продовольча група".

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Златобанк"" від 13.02.2015 № 30 з 14.02.2015 в ПАТ "Златобанк" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Златобанк" строком на 3 місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015.

07.05.2015 наказом № 269 уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Златобанк" віднесено до нікчемних договір про виконання зобов'язання третьою особою, укладений 12.02.2015 між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_4, на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Славінським В.І. на адреси ОСОБА_4 та ТОВ "Подільська продовольча група" направлено повідомлення № 1689 від 07.05.2015 про нікчемність договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ОСОБА_4, на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Як зазначив апеляційний господарський суд, відповідно до доводів позивача, наведених в апеляційній скарзі та поясненнях до неї, 07.05.2015 на виконання наказу № 269 від 07.05.2015 на вкладний рахунок ОСОБА_4 № 26355501062674 перераховано з рахунку "позиції банку" № 3800 суму 19 225,09 дол. США, що еквівалентна сумі 483 286,05 грн., що підтверджується банківською випискою станом на 07.05.2015. Разом з тим, ОСОБА_4 до реєстру кредиторів Банку на суму 200 000,00 грн. не включено.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 № 310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 "Про початок процедури ліквідації АТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Славінського Валерія Івановича строком на 1 рік з 13.05.2015 по 12.05.2016 включно.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав вважати Договір про виконання зобов'язання нікчемним, оскільки позивачем не підтверджено обставини, з якими спеціальний Закон, зокрема ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", пов'язує нікчемність правочинів неплатоспроможного банку, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції Закону України від 04.07.2014 № 1586-VII протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Пунктом сьомим частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у Договорі про виконання зобов'язання будь-яких умов, які б свідчили про надання пільг, переваг ОСОБА_4, а так само відсутність переплати з боку ПАТ "Златобанк", а відтак, за висновками судів, зміст вказаного Договору не відповідає зазначеним критеріям нікчемності правочину.

При цьому, відхиляючи доводи позивача про те, що Договором про виконання зобов'язання нанесено збитки Банку в особливо великих розмірах та надано пільги ОСОБА_4, чим порушено права інших кредиторів, суди попередніх інстанцій врахували, що кошти з депозитного рахунку ОСОБА_4 у сумі 483 286,05 грн. (еквівалент 22 222,00 дол. США), зараховані на погашення заборгованості перед Банком, фактично залишились у Банку.

Також суди вірно зазначили, що доводи про отримання ОСОБА_4 переваг перед іншими кредиторами, оскільки з моменту запровадження тимчасової адміністрації депозити усім фізичним особам на суму понад 200 000,00 грн. не виплачуються, не свідчать про фактичне отримання коштів ОСОБА_4, виведення коштів з Банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, закріпленими ст. 3 ЦК України, суди дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачем не доведено, що укладення Договору про виконання зобов'язання могло спричинити погіршення фінансового стану Банку, вплинуло або може вплинути на права вкладників щодо отримання від Банку коштів у встановлених законом порядку та межах.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 3.1 Договору застави предметом застави є рухоме майно, виробниче обладнання, а саме: "Сільхозтехніка".

Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності, підтвердженому документально, на підставі накладних. Місцезнаходження предмета застави - зберігається на складі в приміщенні за адресою: Вінницька область, Липовецький район, с. Свердлівка, вул. Набережна, 30 (п.п. 3.1.1, 3.2 Договору застави).

Відповідно до положень ст. 584 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

У разі якщо договір застави не обмежений одним предметом застави, то всі предмети застави повинні бути індивідуалізовані, тобто визначені не лише їх видові ознаки, але й індивідуальні характеристики (пп. 4.3.4 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів").

У ст. 7 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", зокрема, передбачено, що у правочині, на підставі якого або у зв'язку з яким виникає обтяження, повинен визначатись опис предмета обтяження. У разі відсутності опису предмета обтяження чи якщо існуючий опис не дозволяє ідентифікувати предмет обтяження, таке обтяження є недійсним. Якщо предметом обтяження є окремий об'єкт, його опис надається за індивідуальними ознаками. Якщо предметом обтяження є сукупність об'єктів рухомого майна, його опис також може надаватися за родовими ознаками. В обох випадках опис предмета обтяження повинен дозволяти ідентифікувати рухоме майно як предмет обтяження.

Аналогічні положення містяться у розроблених Національним банком України Методичних рекомендаціях щодо застосування комерційними банками Закону України "Про заставу", у п. 7 яких вказано, що в описі належного до передачі під заставу майна необхідно вказати назву майна або іншого предмета застави, його кількість, марку, модель, рік випуску, експлуатації, процент зношення, місце та умови зберігання (адресу його знаходження), балансову вартість, а також інші необхідні документи. Опис підписується і скріплюється печаткою заставодержателя та заставодавця.

Як встановлено апеляційним господарським судом, зміст Договору про виконання зобов'язання не містить визначення індивідуальних ознак заставленого майна (сільгосптехніки), за якими його можна було б ідентифікувати.

Водночас, господарський суд апеляційної інстанції вказав, що у позовній заяві також не індивідуалізовано майно, на яке позивач просить звернути стягнення на підставі Договору застави.

За встановлених обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ПАТ "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "Златобанк".

При цьому, апеляційним господарським судом обґрунтовано відхилено доводи позивача, з посиланням на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.01.2016 у справі № 902/1236/15 та рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 24.02.2016 у справі № 760/15742/15-ц, у яких містяться оціночні судження щодо застосування п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Златобанк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та рішення господарського суду Вінницької області від 30.09.2015 у справі № 902/1237/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді Т.П. Козир

О.А. Кролевець