Історія справи

Постанова ВГСУ від 04.12.2014 року у справі №б-39/148-04
Постанова ВГСУ від 04.12.2014 року у справі №б-39/148-04
Постанова ВГСУ від 29.05.2014 року у справі №б-39/148-04
Постанова ВГСУ від 08.07.2015 року у справі №б-39/148-04

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року Справа № Б-39/148-04

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полякова Б.М.,суддів:Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі),розглянувши касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській областіна постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 16.04.2015 року Господарського суду Харківської області від 23.03.2015 року у справі№ Б-39/148-04 Господарського суду Харківської областіза заявою до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області Відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод", м. Мерефапробанкрутство,

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 березня 2015 року у справі № Б-39/148-04 (суддя Чистякова І.О.) відхилено вимоги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод" в сумі 659 937,44 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2015 року (судді: Гетьман Р.А. - головуючий, Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) ухвалу Господарського суду Харківської області від 23 березня 2015 року у справі № Б-39/148-04 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2015 року та задовольнити заяву скаржника по поточні вимоги до боржника з включенням останніх до реєстру вимог кредиторів у сумі 659 937,44 грн.

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 12, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою Господарського суду Харківської області від 25.12.2013р. у справі № Б-39/148-04 задоволено клопотання керуючого санацією та представника трудового колективу про припинення процедури санації боржника, визнання ВАТ "Мереф'янський механічний завод" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури; припинено процедуру санації ВАТ "Мереф'янський механічний завод"; визнано юридичну особу - ВАТ "Мереф'янський механічний завод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод" арбітражного керуючого Жулінського Володимира Борисовича.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23 березня 2015 року відхилено вимоги Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод" в сумі 659 937,44 грн.

Ухвала місцевого суду, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що під час ліквідаційної процедури не виникає будь-яких нових зобов'язань, які можуть бути заявлені в порядку ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до статті 1 Закон про банкрутство кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство.

Частиною 1 статті 38 Закону про банкрутство встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

З аналізу наведеної норми вбачається, що в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникнути виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі, і порядок їх виконання визначений спеціальним Законом про банкрутство.

Нормами Закону про банкрутство встановлено, що в ліквідаційній процедурі у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів в порядку статті 38 Закону про банкрутство.

Відповідно до частини 8 статті 41 Закону про банкрутство кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом. З основного рахунка банкрута проводяться виплати кредиторам, виплати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Статтею 38 Закону передбачено наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Після оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом поточні вимоги (грошові вимоги, що виникли під час проведення процедур банкрутства), стають конкурсними вимогами та можуть бути заявлені згідно з частиною першою статті 38 Закону.

З наведених норм вбачається, що поточні кредитори можуть звернутися в ліквідаційну процедуру з грошовими вимогами до банкрута, які виникли за період після порушення провадження у справі і до дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом.

Як встановлено судами, заборгованість банкрута складається із заборгованості по сплаті податку на додану вартість за період з 20.03.2014р. по 20.06.2014р. в загальній сумі 246 813,18 грн., по сплаті земельного податку з юридичних осіб за період з 30.08.2014р. по 30.01.2015р. в загальній сумі 54 915,00 грн., по сплаті єдиного внеску нарахованого робітникам на суми: заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 21.07.2014р. по 20.01.2015р. в сумі 437 353,74 грн., по сплаті екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за період з 19.11.2014р. по 19.02.2015р. в сумі 652,70 грн., тобто яка виникла після визнання боржника банкрутом.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками попередніх судів, що вимоги, викладені в заяві Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, є безпідставними, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 25 грудня 2013 року, нові грошові зобов'язання, в силу ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виникають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України № 5021/321/12 від 13.05.2014, № 14/025 від 27.05.2014р.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що відхилення цих вимог пов'язано не з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, а внаслідок встановленої законом неможливості виникнення у боржника нових зобов'язань після відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2015 року та ухвала Господарського суду Харківської області від 23 березня 2015 року у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Мереф'янський механічний завод" № Б-39/148-04 прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16 квітня 2015 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 23 березня 2015 року у справі № Б-39/148-04 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич