ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 42/87-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гончарука П.А.суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. (доповідач)за участі представників: позивача: відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області: не з'явився не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській областіна ухвалу та постанову за скаргою наГосподарського суду Харківської області від 18 серпня 2014 року Харківського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2014 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській областіу справі№ 42/87-09за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_3доІзюмського міськрайонного управління юстиції Харківської областіпро стягнення 14 043,68 грн

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.08.2014 (суддя - Яризько В.О.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 (головуючий - Істоміна О.А., судді - Барбашова С.В., Тарасова І.В.), скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області задоволено.

Визнано неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо повернення наказу Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 42/87-09, що оформлено листом № 16-18/517-8342 від 10.07.2014.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області виконати наказ Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 42/87-09 з врахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

В касаційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківського суду від 18.08.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 13.07.2009 у справі № 42/87-09 позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 до Ізюмського міського районного управління юстиції задоволено, стягнуто з останнього на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованість у сумі 14 043,68 грн та судові витрати.

На виконання рішення, господарським судом було видано наказ у справі № 42/87-09 від 03.08.2009.

До відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області позивачем неодноразово направлялись заяви про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом наказу Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 42/87-09.

Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області наказ Господарського суду Харківської області у справі № 42/87-09 від 03.08.2009 повертався стягувачу з посиланням на те, що у Ізюмського міськрайонного управління юстиції відсутні будь-які рахунки, нерухоме майно або транспортні засоби, оскільки все майно, яким користується боржник знаходиться на балансі Головного управління юстиції у Харківській області.

11.03.2013 позивач звернувся до Ізюмського управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо виконання наказу.

Листом № 03-45/341 від 04.04.2013 Ізюмське управління Державної казначейської служби у Харківській області повернуло оригінал наказу Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 42/87-09 на адресу ФОП ОСОБА_3 У листі посилалося на те, що Ізюмське управління Державної казначейської служби у Харківській області не здійснює обслуговування за реєстраційними рахунками Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, та запропоновано стягувачу звернутися з заявою про виконання рішення суду до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Листом № 16-19/138-3067 від 11.04.2013 Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повідомило стягувача про те, що в Головному управлінні на казначейському обслуговуванні Ізюмське міське управління юстиції Харківської області не знаходиться та повернуло наказ без виконання ФОП ОСОБА_3

В подальшому ФОП ОСОБА_3 пред'явила наказ Господарського суду Харківської області, виданий 03.08.2009 у справі № 42/87-09, до виконання до Державної казначейської служби України.

Листом № 5-10/6745-15710 від 01.07.2013 Державна казначейська служба України повідомила позивачу, що у випадках коли боржником за судовими рішеннями (виконавчими листами) є районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчі служби, з метою належного виконання судового рішення необхідно звертатися до відповідного суду для зміни способу і порядку виконання рішення (шляхом визначення боржниками за такими судовими рішеннями відповідні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, які мають рахунки, з яких можливе таке стягнення), а саме здійснити заміну Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області на Головне управління юстиції у Харківській області.

Також листом № 5-10/63б-22823 від 26.09.2013 Державна казначейська служба направила за належністю (до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області) оригінал наказу Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 42/87-09.

16.10.2013 Ізюмське управління Державної казначейської служби у Харківській області направило на адресу стягувача лист про повернення без виконання наказу Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 42/87-09 у зв'язку з тим, що будь-які відкриті рахунки на ім'я Ізюмського міськрайонного управління юстиції відсутні на обліку у Ізюмському управлінні Державної казначейської служби у Харківській області.

08.01.2014 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області із заявою щодо зміни порядку та способу виконання судового рішення, пропонуючи визнати боржником не Ізюмське міськрайонне управління юстиції, а Головне управління юстиції у Харківській області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2014 у справі № 42/87-09 у задоволенні заяви відмовлено та роз'яснено, що пред'явити наказ Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 42/87-09 необхідно до відповідного органу державної виконавчої служби.

21.02.2014 за заявою стягувача ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 42199514 за наказом Господарського суду Харківської області від 03.08.2009.

Під час примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області у справі № 42/87-09 від 03.08.2009 державним виконавцем ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області встановлено, що майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення, відсутнє, здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультативними.

Постановою державного виконавця ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області № 42199514 від 17.04.2014 було повернено стягувачу виконавчий документ, виданий Господарським судом Харківської області за № 42/87-09 від 03.08.2009 та встановлено строк (17.04.2015) для повторного пред'явлення для виконання виконавчого документа.

Позивач оскаржив дії ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області до суду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2014 скасовано постанову ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області від 17.04.2014 у виконавчому провадженні № 42199514 про повернення виконавчого документу стягувачу та зобов'язано ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області здійснити виконання наказу Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 42/87-09 з урахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відділ примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції в Харківській області направило до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області наказ для виконання.

Листом № 16-18/517-8342 від 10.07.2014 Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повідомило ВПВР управління Державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області, що відповідно до п. 24 постанови КМУ "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів та боржників" № 845 від 03.08.2011 лише стягувачі мають правом звертатися до органів казначейства з відповідними документами та повернуло наказ Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 у справі № 42/87-09 до ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області без виконання.

Позивач звернувся до суду на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Згідно зі ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За умовами ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Разом з тим, Законом України "Про виконавче провадження", крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, а саме ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

05.06.2012 було прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який набрав чинності з 01.01.2013.

Згідно з Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Отже, господарські суди прийшли до правильного висновку, що наказ Господарського суду у справі № 42/87-09 повинен виконуватись, як з урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження", так і вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Оскільки у боржника, який є самостійною юридичною особою, відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, що встановлено державним виконавцем, а також відсутні власні розрахункові рахунки, що вбачається з листів органів державної казначейської служби, то суди попередніх інстанцій прийшли до правомірного висновку про те, що виконання рішення суду повинно бути здійснено за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду і має виконуватися (наказ Господарського суду у справі № 42/87-09) саме Державною казначейською службою України, в особі територіальних органів на місцях, в даному випадку - Головним управлінням Державної казначейської служби України у Харківській області.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнили скаргу ФОП ОСОБА_3 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Також, враховуючи те, що позивачем були оскаржені дії органу казначейської служби, як органу, що виконує судові рішення, то суди правомірно розглянули скаргу ФОП ОСОБА_3 на підставі ст. 121-2 ГПК України і доводи касаційної скарги цих висновків судів не спростовують.

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні вказаних вище норм Законів України "Про виконавче провадження" і "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011, правильності висновків судів не спростовують, а тому підстав для скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 18 серпня 2014 року та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2014 року не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 18 серпня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06 жовтня 2014 року у справі за № 42/87-09 - без змін.

Головуючий, суддя П. ГончарукСуддя І. КондратоваСуддя Л. Стратієнко