Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року Справа № 17/5007/133/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В , Кривди Д.С.,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: у засідання не прибули,

від відповідача: Тичина Г.А., довіреність,

від ВДВС: у засідання не прибули,

розглянувши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р.

у справі № 17/5007/133/11 Господарського суду Житомирської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

про стягнення 27 636 365,90 грн.,

за скаргою Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради

на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.02.2012р. задоволено позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про стягнення 24220214,93грн. заборгованості, 1067037,10грн. пені, 682532,27грн. інфляційних нарахувань, 599544,5грн. 3% річних.

Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради 15.04.2013р. звернулось до Господарського суду Житомирської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, заявивши вимоги про визнання неправомірними дій, які полягають у винесенні постанови 27.03.2013р. про стягнення виконавчого збору ВП №32276114, визнання незаконною та скасування названої постанови (з урахуванням уточнення).

Постановою від 04.11.2013р. Вищий господарський суд України скасував ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, передавши справу на новий розгляд для з'ясування обставин, чи починав державний виконавець примусове виконання судового рішення до його часткового виконання 25.02.2013р. боржником.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.02.14 (суддя Маріщенко Л.О.), яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. (колегія суддів: Петухов М.Г., Маціщук А.В., Олексюк Г.Є.), скаргу Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради задоволено частково, визнано викладені в скарзі доводи щодо скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадженням №32276114 від 27.03.2013р. правомірними в частині стягнення виконавчого збору в сумі 2422021,49грн. та скасовано названу постанову в зазначеній частині, а доводи в решті вимог скарги визнано неправомірними і скаргу в цій частині відхилено.

Не погодившись в вказаними судовими рішеннями, Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, заявив вимоги про скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, а також відмову в задоволенні скарги відповідача в повному обсязі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання рішення Господарського суду Житомирської області від 02.02.2012р. у даній справі, 21.02.2012р. видано наказ №17/5007/133/11, а 19.04.2012р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим документом, яка з супровідним листом відділу ДВС України №12-0-34-1260/5-401/5 від 27.04.2012р. направлена стягувачу і боржнику та отримана останнім 03.05.2012р.

Пунктами 2, 3 названої постанови від 19.04.2012р. боржнику встановлено строк для самостійного виконання виконавчого документа протягом 7 днів з моменту винесення постанови та передбачено, що в разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочато примусове виконання цього рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідач 10.05.2012р. звернувся до Господарського суду Житомирської області з заявою №1977/16 про надання відстрочки виконання судового рішення, а 23.05.2012р. - до начальника Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з заявою про відкладення провадження виконавчих дії до вирішення судом питання про відстрочку виконання рішення. Однак 11.06.2012р. Відділ примусового виконання рішень ДВСУ листом №12-0-14-134/5-40/5 повідомив боржника про відсутність можливості для відкладення визначених у його заяві виконавчих дій з огляду на положення ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідачем у строк, наданий для добровільного виконання рішення суду, наказ Господарського суду Житомирської області №17/5007/133/11 від 21.03.2012р. не був виконаний.

У силу ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Тобто державний виконавець повинен був розпочати примусове виконання рішення 10.05.2012р., однак постанову про стягнення виконавчого збору в установлений строк ним винесено не було.

Між позивачем та відповідачем у справі 13.12.2012р. укладений договір №1038/5174з-ГУ про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. На підставі цього договору погашено заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 24 220 214,93грн.

Відповідач листом №56/16 від 04.01.2013р. повідомив Державну виконавчу службу України про те, що ним у добровільному порядку частково виконано судове рішення в сумі 24 220 214,93грн. Також 30.01.2013р. Державна виконавча служба України отримала повідомлення відповідача №31/10-222 від 17.01.2013р. про те, що станом на 31.12.2012р. залишок його заборгованості за виконавчим документом складає 2 405 573,87грн. Проте 27.03.2013р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийнято постанову ВП №32276114 про стягнення виконавчого збору в розмірі 2 662 578,88грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Розробленою відповідно до цього Закону Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, у пп. 3.7.1 п. 3.7 передбачено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.

Згідно з пп. 3.7.2 п. 3.7 названої Інструкції якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Відповідачем 25.02.2013р. було надано державному виконавцю докази щодо добровільного виконання рішення в частині основного боргу в сумі 24 220 214,93грн., а 27.03.2013р. державним виконавцем у порушення вищенаведених правових норм винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків усієї суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом.

За таких обставин, у державного виконавця відповідно до приписів ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" були відсутні правові підстави для винесення постанови щодо стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2 662 578,88грн., тобто в розмірі 10 відсотків усієї суми, що підлягала стягненню за виконавчим документом.

Відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення скарги відповідача та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України про стягнення виконавчого збору за виконавчим провадження №32276114 від 27.03.2013р. в частині стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 2422021,49грн.

Отже, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. у справі №17/5007/133/11 Господарського суду Житомирської області залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Карабань В.Я.

Судді Жаботина Г.В.

Кривда Д.С.