Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №909/286/14

Друк

Пошук

192

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №909/286/14

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 909/286/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргупублічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 21 "ЛІСОБУД", м. Надвірна Надвірнянського району Івано-Франківської областіна постановувід 21.05.2014 р. Львівського апеляційного господарського суду у справі№ 909/286/14 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області допублічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 21 "ЛІСОБУД", м. Надвірна Надвірнянського району Івано-Франківської областіпростягнення заборгованості по невідшкодованих пільгових пенсіях в сумі 113 975 грн. 64 коп.представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2014 року (суддя - В.В. Михайлишин), що винесена у справі № 909/286/14, у прийнятті позовної заяви Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (далі-Позивач, Фонд) до публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 21 "ЛІСОБУД" (далі-Відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості по невідшкодованих пільгових пенсіях в сумі 113 975 грн. 64 коп. відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2014 року (в скарзі помилково зазначено - від 23.03.2014 року) та направити справу на розгляд.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року (головуючий суддя - Скрипчук О.С., судді: Дубник О.П., Матущак О.І.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2014 року скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційного суду, публічне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона № 21 "ЛІСОБУД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 року, а ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 26.03.2014 року залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-V (далі - Закон про банкрутство), а також норм процесуального права, зокрема ст.ст. 12, 62, 80 - ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи Фонду у прийнятті позовної заяви до Товариства про стягнення заборгованості по невідшкодованих пільгових пенсіях в сумі 113 975 грн. 64 коп., місцевий суд вказав, що Фонд звернувся на підставі норм ст. 23 Закону про банкрутство (в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-V) із вимогами до Товариства, однак щодо нього порушено справу про банкрутство, а тому такі вимоги не підлягають розгляду господарським судом саме за позовною заявою Фонду.

Скасовуючи вказане рішення місцевого суду, апеляційний суд зазначив, що за приписами ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство всі майнові спори з вимогами до боржника підлягають розгляду тим судом, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, а справа про банкрутство Відповідача і підвідомча, і підсудна господарським судам України.

Заперечуючи такі висновки апеляційного суду, скаржник зазначив, що спір за вимогами Фонду до Товариства підвідомчий адміністративним судам, а стосовно правовідносин Фонду з Відповідачем слід застосовувати норми попередньої редакції Закону про банкрутство, так як справу порушено 04.01.2013 року. Позовні ж вимоги складають кредиторські вимоги до Відповідача, як до боржника у справі про банкрутство, а тому в разі порушення відповідної справи позовного провадження остання підлягає припиненню.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені із невірним тлумаченням норм законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим судом, провадження у справі № 5010/1653/2012-Б-25/2 про банкрутство Товариства було порушено ухвалою від 04.01.2013 року. При цьому також був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів. Отже, виходячи з приписів п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-V, місцевий суд дійшов вірного висновку, що провадження у вказаній справі здійснюється відповідно до норм вказаного закону в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених в цей закон змін. Протилежний же висновок апеляційного суду в цій частині з наведених підстав є неправомірним. Обставин щодо визнання Товариства банкрутом жодним із судів встановлено не було.

Разом з тим, як вбачається зі змісту позовної заяви та було встановлено, зокрема, місцевим судом, вимоги Фонду до Товариства складають заборгованість по невідшкодованих пільгових пенсіях в сумі 113 975 грн. 64 коп., яка була нарахована за період з 01.03.2013 року по 31.01.2014 року, тобто за період після порушення згаданої справи про банкрутство. А тому, виходячи з приписів ст.ст. 1, 23 Закону про банкрутство вказані вимоги Фонду, заявлені ним, як такі, що відносяться до вимог поточного кредитора у справі про банкрутство.

Відповідно ж до норм ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Разом з тим слід зазначити, що відповідно до норм ст. 1 Закону про банкрутство (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених в цей закон змін) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, на вимоги, що виникли до боржника після порушення справи про банкрутство, обмеження, визначені при застосуванні мораторію на задоволення вимог кредиторів, не застосовуються.

У зв'язку із викладеним касаційний суд дійшов висновку про відсутність правових обмежень для звернення Фонду із вищезгаданими вимогами до Товариства в позовному порядку та про відсутність правових заборон для розгляду відповідного спору саме у межах позовного провадження. А тому апеляційним судом правомірно скасовано рішення місцевого суду про відмову Фонду в прийнятті позовної заяви із вимогами до Товариства про стягнення суми заборгованості по невідшкодованих пільгових пенсіях, а справу передано на розгляд до місцевого суду. При цьому належними підставами для скасування вказаного рішення місцевого суду та передачі справи на розгляд до місцевого суду слід вважати підстави, наведені в даній постанові, у зв'язку із чим мотивувальна частина постанови апеляційного суду підлягає зміні.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 21 "ЛІСОБУД" не спростовують висновків апеляційної інстанції, а тому оскаржувана постанова цього суду (з урахуванням внесених в її мотивувальну частину змін) підлягає залишенню без змін.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 12, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-V) та ст.ст. 1115, 1116, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -