Історія справи

Постанова ВГСУ від 25.01.2017 року у справі №04/5026/803/2012
Постанова ВГСУ від 06.08.2014 року у справі №04/5026/803/2012
Постанова ВГСУ від 12.03.2014 року у справі №04/5026/803/2012
Ухвала КГС ВП від 26.04.2020 року у справі №04/5026/803/2012
Постанова ВГСУ від 06.07.2016 року у справі №04/5026/803/2012
Постанова ВГСУ від 25.01.2017 року у справі №04/5026/803/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2014 року Справа № 04/5026/803/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод", м. Жашків Черкаської областіна постанову та постановувід 11.06.2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2014 р. господарського суду Черкаської областіу справі№ 04/5026/803/2012 господарського суду Черкаської областіза заявою Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської областідотовариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод", м. Жашків Черкаської області провизнання банкрутомліквідатор арбітражний керуючий Левченко О.А.голова комітету кредиторівПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", м. Київв судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "ВІГ-Жашківський цукровий завод"Бабій М.В., довір., Рева І.І., довір.,ліквідаторарбітражний керуючий Левченко О.А., паспорт,ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"Мусієнко Г.І., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.05.2012 року порушено провадження у справі № 04/5026/803/2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" (далі - Боржник, Завод) за заявою Управління Пенсійного фонду України в Жашківському районі Черкаської області (далі-Кредитор, Фонд) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Черкаської області від 18.04.2014 року відмовлено у задоволенні клопотань директора Боржника про відкладення розгляду справи та про усунення арбітражного керуючого Левченко О.А. від виконання своїх обов'язків у справі. При цьому задоволено клопотання комітету кредиторів Боржника та ухвалено визнати останнього банкрутом з відкриттям ліквідаційної процедури строком на 12 місяців та призначенням ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Левченко О.А., якого зобов'язано здійснити відповідні дії у ліквідаційній процедурі, які передбачено законодавством про банкрутство.

Не погодившись із цією постановою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 18.04.2014 року та відмовити в задоволенні клопотання про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Левченко О.А. та відкриття відносно Заводу ліквідаційної процедури.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року (головуючий суддя - Гарник Л.Л., судді: Доманська М.Л., Сотніков С.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області від 18.04.2014 року-без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як постанову господарського суду Черкаської області від 18.04.2014 року, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 року та прийняти нове рішення, яким матеріали справи направити для подальшого розгляду до суду першої інстанції у іншому складі суду на стадію підготовчого засідання та усунути арбітражного керуючого Левченко О.А. від участі у справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 13, 37 Закону про банкрутство, ст. 114, п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 р. № 4212- VІ), а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників Боржника, голови комітету кредиторів Боржника - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ліквідатора Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про визнання Заводу банкрутом, місцевий суд вказав, що відповідне рішення було прийнято комітетом кредиторів Боржника, а клопотання про це подане до суду головою комітету кредиторів, проведення ж зборів кредиторів у справі та формування комітету кредиторів визнано судом таким, що відповідає вимогам законодавства. Крім цього суд вказав, що єдиним аргументом директора Боржника для заперечення вказаного рішення комітету кредиторів є пропозиція укласти мирову угоду у справі. При цьому суд послався на відомості щодо аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, які свідчать про наявність всіх ознак критичної неплатоспроможності Заводу, можливих же санаторів виявлено не було, заборгованість підтверджена доказами, а кандидатура арбітражного керуючого для призначення ліквідатором у справі відповідає вимогам закону і зауважень стосовно його діяльності у справі не надходили.

Апеляційним судом ці висновки були підтримані у повному обсязі.

Заперечуючи наведені висновки судів, скаржник зазначив, що до заяви директора на адресу розпорядника майна направлявся бізнес-план про відновлення підприємства Боржника з доданням відповідних угод та плану оздоровлення Заводу. Також скаржник вказує, що розпорядником майна не надавались звіти про свою діяльність, апеляційним судом не була перевірена можливість відновити Боржником свою платоспроможність, а посилання судів на нову редакцію Закону про банкрутство є помилковим. Також скаржник вказав, що трудовий колектив Заводу неправомірно брав участь в судовому засіданні в першій інстанції.

Однак, суд касаційної інстанції вважає наведені заперечення помилковими та такими, що викладені з невірним тлумаченням норм законодавства.

Так, порядок та підстави визнання боржника банкрутом визначені, зокрема, нормами ст. 22 Закону про банкрутство. При цьому, касаційний суд, виходячи з приписів п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VІ, зазначає, що під час вирішення питання (підстав та порядку) про визнання банкрутом боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство до набрання чинності з 19.01.2013 року нової редакції вказаного закону, застосуванню підлягають норми попередньої редакції такого закону. Редакція ж Закону про банкрутство від 22.12.2011 року № 4212-VІ у такій справі підлягає застосуванню щодо наслідків визнання Боржника банкрутом.

У зв'язку із цим спростовуються доводи скаржника про незаконність посилання судів на норми Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року № 4212-VІ.

Відповідно ж до норм ч. 1 ст. 22 Закону про банкрутство у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Такими випадками є, зокрема:

закінчення процедури розпорядження майном за відсутності клопотання комітету кредиторів про відкриття процедури санації або пропозиції про укладення мирової угоди;

подання клопотання комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, вже зазначено вище та встановлено в оскаржуваних постановах, обраним 15.11.2013 року у відповідності до норм ст. 16 Закону про банкрутство загальними зборами кредиторів комітетом кредиторів було прийнято рішення від 31.03.2014 року визнати Боржника банкрутом та призначити ліквідатором Заводу арбітражного керуючого Левченко О.А., про що головою комітету кредиторів Боржника подане відповідне клопотання із доданням доказів - протоколу зборів комітету кредиторів № 3 від 31.03.2014 року (т. 29 а.с. 189-203), а арбітражним керуючим Левченко О.А. - заява зі згодою на участь у справі та призначення ліквідатором Боржника (т. 29 а.с. 204).

Вказаним клопотанням, заяві та доказам (протоколам) суди надали належну правову оцінку.

Крім викладеного, суд касаційної інстанції зазначає, що виходячи з приписів ст. 22 Закону про банкрутство, лише рішення та клопотання голови комітету кредиторів про визнання Боржника банкрутом не є достатньою правовою підставою для ухвалення судом відповідного рішення та застосування щодо боржника процедури ліквідації, а тому вирішується судом на підставі оцінки доказів у справі, виходячи з встановлених обставин справи.

Так, нормами ч. 4 ст. 205 Господарського кодексу України передбачено, що у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Стаття 1 Закону про банкрутство визначає категорію "банкрутство", як визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Таким чином ознаки, що складають категорію "банкрутство" відносно боржника встановлюються господарським судом за результатами розгляду справи та на підставі відповідних доказів в їх сукупності, а не лише на підставі клопотання комітету кредиторів.

Так, в результаті наданій, зокрема місцевим судом в постанові правовій оцінці наявному у справі висновку стосовно аналізу фінансово-господарської діяльності Заводу за 2011-2012 роки, співставленні відомостей щодо кредиторської заборгованості, визнаної та визначеної відповідно до ухвали суду попереднього засідання, судом встановлена критична неплатоспроможність - неспроможність Боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, суд першої інстанції, проаналізувавши стан фінансово-господарської діяльності Боржника, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання Боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Стосовно заперечення скаржника з посиланням на можливість укладення у справі мирової угоди, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм ч. 2 ст. 77 Закону про банкрутство в редакції від 22.12.2011 року зберігається можливість укладення мирової угоди на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство, яка (мирова угода), в свою чергу, може бути укладена вже за правилами норм Закону про банкрутство в редакції закону України від 22.12.2011 № 4212-VІ.

Таким чином суд касаційної інстанції, переглядаючи постанову суду першої інстанції про визнання Боржника банкрутом, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, погоджується із обґрунтуванням та висновками цих судів про наявність підстав, відповідно до Закону про банкрутство, для визнання Боржника банкрутом.

Крім викладеного касаційний суд погоджується із рішенням судів і в частині призначення ліквідатором у справі - арбітражного керуючого Левченко О.А. - особу, що виконувала обов'язки розпорядника майна Заводу, оскільки такий висновок відповідає нормам діючого законодавства і обставинам справи.

За таких обставин справи, касаційні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" щодо неправомірності визнання його банкрутом із настанням відповідних правових наслідків для Боржника не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувані постанови цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 16, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. внесених змін), ст. 77, п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції із змінами, внесеними Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VІ), ст.ст. 205, 214 Господарського кодексу України та ст.ст. 41, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ-Жашківський цукровий завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2014 р. та постанову господарського суду Черкаської області від 18.04.2014 р. у справі № 04/5026/803/2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 07.08.2014 року.