ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 року Справа № 5011-13/4273-2012-38/547-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Нєсвєтової Н.М. Черкащенка М.М. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Поділля" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.06.2014р.у справі№5011-13/4273-2012-38/547-2012 господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Поділля" до третя особа В.1 Держави Україна в особі Баришівської міжрайонної прокуратури Київської області В.2 Державної казначейської служби України Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Здоров'я" провідшкодування шкоди в розмірі 39 226 707 грн.

за участю представників сторін:

прокуратури: Семененко В.І.,

позивача: Бордаченко О.В.,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Поділля" та Товариство з обмеженою відповідальністю "БАТіяр") звернулись до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями прокуратури.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.12 позовну заяву надіслано за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.12 в задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.12 рішення господарського суду міста Києва від 12.06.12р. по справі №5011-13/4273-2012 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.12 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.12 та рішення господарського суду міста Києва від 12.06.12 по справі №5011-13/4273-2012 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БАТіяр" відмовилось від позову в частині стягнення на його користь 1425534 грн. моральної шкоди та 1000000 грн. з Державного бюджету України через Державне казначейство України, провадження в справі в цій частині припинено ухвалою місцевого суду від 25.12.12.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.14, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ТОВ "Агрофірма Поділля" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.14 та рішення місцевого господарського суду від 10.02.14 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15.07.10 старшим слідчим Баришівської міжрайонної прокуратури Ковальчук Ю.О. при розгляді матеріалів кримінальної справи №51-804 по обвинуваченню ОСОБА_7 (який одночасно займав посади директора ТОВ "Агрофірма "Здоров'я" та ТОВ "Агрофірма Поділля", а також є засновником та членом фермерського господарства "БАТіяр") у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, винесено постанову про накладення арешту на все майно позивача та Фермерського господарства "БАТіяр", де б це майно не знаходилось.

Відповідно до протоколу накладення арешту на майно від 15.07.10 (з додатками №1-8) до майна, на яке накладено арешт, віднесено, зокрема, врожаї зернових культур на полях відділків №1, №2, №3 с. Москівці, с. Поділля, с. Мала Тарасівка згідно з наведеним у протоколі переліком (відділок №3: урожай озимого ячменю на 55 га (поле №10), урожай озимої пшениці на 115 га (поле №2), урожай озимого жита на 46 га (поле №4), урожай озимого жита на 73 га (поле №2-3), урожай кукурудзи на 120 га (поле №7), урожай соняшника на 96 га (поле №9); відділок №2: урожай озимої пшениці на 120 га (поле №1), урожай ярого ячменю на 40 га (поле №1), урожай кукурудзи на 60 га (поле №1 - ФГ "Батіяр"), урожай соняшника на 30 га (поле №2), урожай озимого ячменю на 146 га (поле №3), урожай соняшника на 100 га (поле №4), урожай кукурудзи на 62 га (овочева сівозміна), урожай ярої пшениці на 64 га (овочева сівозміна), урожай озимої пшениці на 104 га (овочева сівозміна), урожай ярого ячменю на 179 га (поле №5-6), урожай кукурудзи на 130 га (поле №7), урожай озимої пшениці на 80 га (поле №8), урожай кукурудзи на 90 га (поле №8), урожай кукурудзи на 20 га (поле№8), урожай гарбузів на 5 га (поле №8), урожай однорідних трав на 10 га (поле №8), урожай ярого ячменю на 35 га (поле б/н - ФГ "Батіяр"), урожай ярої пшениці на 44 га (поле №9), урожай озимої пшениці на 67 га (поле №9), урожай озимої пшениці на 114 га (поле №10); відділок №1: урожай ярого ячменю на 64 га (поле №1), урожай соняшника на 82 га (поле №1 - ФГ "Батіяр"), урожай ярої пшениці на 70 га (поле №2), урожай соняшника на 65 га (поле №2), урожай соняшника на 124 га (поле №3), урожай соняшника на 76 га (поле №6), урожай озимого жита на 24 га (поле №3), урожай сої на 110 га (поле №4), урожай сої на 125 га (поле №5), урожай жита на 36 га (поле №6), урожай кукурудзи на 270 га (поле №7-8), урожай кукурудзи на 20 га (польова сівозміна), урожай кукурудзи на 80 га (овочева сівозміна), урожай кукурудзи на 52 га (поле №10), урожай кукурудзи на 47 га (поле №10), урожай озимого жита на 130 га (поле №9-10) урожай сої на 12 га (поле №9-10)).

Майно передано на зберігання директору товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Здоров'я" Костенку О.А.

30.07.10 постановою Баришівського районного суду Київської області, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.09.10, постанова старшого слідчого Баришівської міжрайонної прокуратури Ковальчук Ю.О. від 15.07.10 про накладення арешту на майно визнана неправомірною та скасована. Постанова суду мотивована тим, що майно, на яке накладено арешт, належить не ОСОБА_7, а власникам земельних та майнових паїв, що підтверджується актом передачі в оренду майна (пайового фонду) спілки співвласників с. Поділля ТОВ "Агрофірма Поділля" від 25.12.02 на загальну залишкову вартість 4245000 грн. При цьому в обґрунтування зазначено, що при вирішенні питання про накладення арешту на все майно порушені інтереси держави, порушені права власників паїв, свідомо зривається кампанія по збору врожаю, який є стратегічним продуктом держави. Слідчий, накладаючи арешт, не з'ясував, кому насправді належить майно, за якою адресою знаходиться, яка його цінність і чи було доцільним накладення арешту на посіви зернових культур в період жнив, що перешкоджає збору врожаю зерна, де несвоєчасний його збір призводить до втрати його вартості, цінності тощо.

06.10.10 постановою в.о. Баришівського міжрайонного прокурора Мендрина А.В. при розгляді матеріалів кримінальної справи №51-804 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, винесено постанову про накладення арешту на все майно позивача та Фермерського господарства "БАТіяр", де б це майно не знаходилось. Майно передано на зберігання Костенку Р.Л. При цьому, у зазначеній постанові не вказано на яке саме майно, належне позивачу, накладений арешт, протокол накладення арешту на майно не складався.

18.03.11 постановою Баришівського районного суду Київської області попереднього розгляду справи по обвинуваченню ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.1911, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, постанова в.о. Баришівського міжрайонного прокурора Мендрина А.В. від 06.10.10 про накладення арешту на майно скасована в повному обсязі. Постанова суду мотивована тим, що накладаючи арешт на все майно позивача, було накладено обмеження на майно, яке не є власністю підприємства, а лише перебувало в оренді. Цією ж постановою зобов'язано Костенко Р.Л. повернути позивачу передане йому на зберігання майно позивача.

24.08.11 відділом державної виконавчої служби Баришівського районного управління юстиції винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №1-59 від 21.03.11р., відповідно до якої виконавчий документ про зобов'язання Костенка Р.Л. повернути позивачеві передане на зберігання майно, повернуто до суду з підстав неможливості його виконання. Постанова позивачем не була оскаржена в установленому законом порядку.

Позивач, звертаючись з даним позовом, просив суд стягнути з державного бюджету України нанесену йому прокуратурою матеріальну шкоду в сумі 17576243 грн. внаслідок втрати пшениці ярої в кількості 386,6 тон, ячменя в кількості 509,4 тон, кукурудзи в кількості 4321,35 тон, соняшника в кількості 829,79 тон та сої в кількості 345,8 тон на полях 1-10, овоч.сів., польова сів. відділку №1, полях 1-9, овоч.сів. відділку № 2 та полях 2-4, 7, 9, 10 відділку №3, а також нанесену в зв'язку з цим моральну шкоду в сумі 15000000грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, зазначив, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що з вини прокуратури ним була понесена шкода в заявленій до стягнення сумі 21801173 грн., а також не подано належних і допустимих доказів понесення ним моральної шкоди в сумі 15000000 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів виходячи з наступного.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст.1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

З наведених норм вбачається, що для відшкодування збитків, шкоди повинна бути в наявності сукупність наступних складових: 1) протиправна поведінка певної особи, 2) наявність втрат потерпілої особи; 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою першої особи та втратами потерпілої особи. При цьому доведення наявності втрат та їх розміру покладається на потерпілу особу.

Як вже зазначалося вище, 15.07.10 постановою слідчого прокуратури накладений арешт на все майно позивача, яке було вказано у протоколі накладення арешту (опис майна викладений у протоколі). В подальшому, 30.07.10 постановою місцевого суду, залишеною без змін апеляційним судом 29.09.10, вказана постанова слідчого прокуратури була скасована.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що з 29.09.10 по 06.10.10 майно позивача, в тому числі урожай зернових, під арештом не знаходились, позивач мав право використовувати його за власною волею. Також, з постанови від 06.10.10 про накладення арешту на майно позивача не було зазначено, на яке саме майно накладений арешт, чи належить це майно позивачу протокол накладення арешту на майно не складався.

З наведеного вбачається, що позивачем не доведено суду, що на час накладення арешту - 06.10.10 вказані позивачем поля дійсно були засіяні незібраними на цей час (в тому числі в період відсутності арешту з 29.09.10 по 06.10.10) рослинами пшениці ярої, ячменя, кукурудзи, соняшника та сої в зазначених позивачем площах.

Також позивач не надав суду доказів знищення майна та документів, які підтверджують звернення про повернення майна від зберігача.

Крім того, позивачем не подано суду доказів на підтвердження відомостей, вказаних у скаргах та заявах позивача на перешкоджання відповідача 1 збору урожаю з зазначених позивачем полів.

По даній справі судом було призначено проведення судово-економічної та судово-товарознавчої експертиз.

Відповідно до висновків судових експертиз, судові експерти не змогли встановити чи був знищений урожай рослин пшениці ярої, ячменя, кукурудзи, соняшника та сої на вказаних позивачем полях, чи він був зібраний іншими особами, оскільки сторонами не подано до матеріалів справи достатніх доказів. Також, позивачем не доведено суду належними доказами розмір витрат позивача на збір вказаного урожаю, в тому числі, внаслідок неподання відповідних доказів під час проведення судової експертизи (відсутня первинна бухгалтерська документація), що впливає на визначення дійсного розміру спричиненої шкоди, яку позивач обраховує від вартості вже зібраного урожаю з вказаних рослин.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, понесення шкоди в заявленій до стягнення сумі.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем не подано належних і допустимих доказів понесення ним моральної шкоди в сумі 15000000 грн., адже в обґрунтування позову в цій частині позивачем не подано доказів, які б безперечно підтверджували наявність спричинення моральної шкоди позивачу у спірній сумі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення позову, а суд апеляційної інстанції, проаналізувавши всі обставини справи, обґрунтовано та правомірно залишив без змін рішення місцевого господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 17.06.14 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Поділля" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 року у справі №5011-13/4273-2012-38/547-2012 - без змін.

Головуючий К. Круглікова Судді: Н. Нєсвєтова М. Черкащенко