Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року Справа № 927/468/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В. Дроботової Т.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2016за заявою про Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" розстрочку виконання рішення у справі№ 927/468/15 Господарського судуЧернігівської областіза позовомЗаступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" простягнення 2566254, 53 грн за участю представників: прокурораЖук І.К. - посвідч. № 000566;позивачів- не з'явився - Сидоренко А.С.- пред. дов. від 18.04.2014;відповідачаКовальчук О.О.- представ. дов. від 18.03.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у справі №927/468/15 частково задоволено позов та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1991765,63 грн основного боргу за договором про купівлю- продаж природного газу, в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 вказане рішення господарського суду залишено без змін.

15.09.2015 Господарським судом Чернігівської області видано наказ на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 03.09.2015.

16.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" звернулось до господарського суду з заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у справі № 927/468/15 рівними платежами по 27663,41 грн з грудня 2015 року до грудня 2021 року. Підставою для звернення із заявою за доводами відповідача стало скрутне фінансове становище боржника та існування виняткової фінансової ситуації, пов'язаної з неможливістю негайного виконання рішення суду, при цьому без отримання можливості розстрочки боргу підприємство опиниться перед загрозою блокування банківських рахунків, натомість розстрочення виконання рішення дозволить боржнику провести реальну оплату боргу без знищення підприємства як такого, що забезпечує важливу соціальну функцію, суть якої полягає у теплозабезпеченні населення.

Позивач у запереченні просив відмовити у задоволенні заяви про надання розстрочки виконання судового рішення з тих підстав, що наведені відповідачем обставини не є виключними в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України; просив суд врахувати практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України при вирішенні питання щодо задоволення заяви; вказав, що відповідач не позбавлений права як господарюючий суб'єкт на отримання кредиту для погашення стягнутої суми, також звернув увагу суду на свою збиткову діяльність та наслідки при затримці виконання рішення.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2015 (суддя Белов С.В.) розстрочено виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.11.2015 на 36 місяців, починаючи з грудня 2015 року зі стягненням з боржника на користь стягувача щомісячно по 55326, 82 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 (судді Лобань О.І, - головуючий, Майданевич А.Г., Тищенко А.І.) ухвалу господарського суду Чернігівської області від 26.11.2015 скасовано, прийнято у справі нову постанову, якою заяву про розстрочення виконання рішення господарського суду задоволено частково, розстрочено виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 у цій справі на 24 місяці, починаючи з грудня 2015 зі стягненням з відповідача на користь позивача щомісячно по 82990,24 грн, та стягнуто витрати з судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду в частині надання розстрочки виконання рішення суду та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення у повному обсязі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, а саме, в порушення статей 4, 4-3, 4-7, 32, 34, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України суди не взяли до уваги всіх обставин справи в сукупності та не надали належної оцінки всім наявним в матеріалах справи доказам, які не підтверджують виключних обставин в розумінні статті 121 цього Кодексу та н свідчать про неможливість виконання судового рішення; не встановили та не врахували фінансове становище та матеріальний інтерес позивача у виконанні судового рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.03.2016 у цій справі повернуто без розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" на підставі пункту першого частини першої статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальним правом на повторне звернення до суду з касаційною скаргою відповідач не скористався, заявивши у судовому засіданні вимогу про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення ухвали місцевого господарського суду без змін.

Відповідачем не надано відзив на касаційну скаргу, натомість подано клопотання про залучення доказів на підтвердження виконання розстрочення рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015.

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України не скористалось своїм правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представників сторін та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 1991765,63 грн, також суди встановили, що станом на 01.10.2015 дебіторська заборгованість відповідача за споживачами теплової енергії становить - 4452,6 тис. грн.

В обґрунтування своїх доводів відповідач надав суду довідки про стан дебіторської заборгованості станом на 01.10.2015 та відкриття рахунків із спеціальним режимом використання, звіти про фінансові результати за перше півріччя 2015 року, копії балансу станом на 30.06.2015 та копію виписки про внесення підприємства до реєстру підприємств паливно- енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно- енергетичного комплексу". Додатково з клопотанням, відповідачем подано копії постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та постанови про арешт коштів боржника від 11.11.2015 у виконавчому провадженні №49307661.

Враховуючи наведені відповідачем обставини, відповідно до наданих заявником доказів та у зв'язку із порушенням провадження у справі про банкрутство підприємства відповідача, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про можливість надання заявнику розстрочки виконання рішення у даній справі на 36 місяців з огляду на те, що сума заборгованості, присуджена до стягнення рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 є досить значною для скаржника, примусові заходи до виконання рішення призвели до арешту банківських рахунків боржника можуть призвести до припинення господарської діяльності підприємства, що ускладнить негайне виконання рішення.

Переглядаючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення заяви відповідача, оскільки сума, присуджена до стягнення рішенням господарського суду є досить значною для боржника, що ускладнить виконання рішення негайно або у найближчий час, при цьому врахував інтереси та майновий стан кредитора та змінив ухвалу місцевого суду з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, надавши розстрочення виконання рішення суду на 24 місяці, оскільки позивач, як державне підприємство, також зазнає значних збитків внаслідок стрімких інфляційних процесів в економіці держави, стягнення коштів в національній валюті за період тривалої розстрочки (36 місяців) призведе до погіршення фінансового стану позивача.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відтак, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку щодо задоволення заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.06.2015 терміном на 24 місяці.

Висновки апеляційного суду відповідають вимогам статті 121 цього Кодексу та ґрунтуються на належно досліджених матеріалах справи; доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та не спростовують належно встановлених судом обставин справи, з огляду на що підстав для скасування зазначеного судового акта з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 1 частини 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2016 у справі №927/468/15 Господарського суду Чернігівської області залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова