ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 року Справа № 5020-191/2011-1296/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П. Губенко Н.М., Іванової Л.Б. ( доповідач),розглянувши касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в місті Севастополіна рішення та постанову Господарського суду міста Севастополя від 04.04.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 у справі№ 5020-191/2011-1296/2012 Господарського суду міста Севастополяза позовомСлужби автомобільних доріг в місті СевастополідоФонду комунального майна Севастопольської міської радитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1. Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 2. Дочірнє підприємство "Севастопольський упрдор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 3. Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополіпровизнання частково недійсним наказу №909 від 17.07.2009за участю представники сторін:

позивача: Білань Л.В., дов. від 26.02.2014 №110

відповідача: не з'явилися

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: Бобик Ю.М., дов. від 07.10.2013 б/н

третьої особи-3: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Служба автомобільних доріг в місті Севастополі звернулася до Господарського суду міста Севастополя з позовом (з урахуванням уточнень) до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання недійсним (нечинним) наказу №909 від 17.07.2009 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", в частині оформлення свідоцтва на право власності за ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на об'єкти нерухомого майна по вул. Хрустальова, 22 в м. Севастополі, а саме:

- ремонтні майстерні з оглядовою ямою літера "В" І-1 площею 36,2 кв.м. по інвентарній справі (фактичною внутрішньою площею 69,6 кв.м), включені в ремонтні майстерні з оглядовою ямою - літера "В" загальною площею 275,6 кв.м.;

- майстерні - літера "К" площею 17,6 кв.м по інвентарній справі (фактичною внутрішньою площею 20,4 кв. м ).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14.05.2012 у справі №5020-191/2011 (суддя Харченко І.А.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Маслової З.Д., суддів Латиніна О.А., Фенько Т.П.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2012 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 та рішення Господарського суду міста Севастополя від 14.05.2012 у справі №5020-191/2011 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Севастополя.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 04.04.2013 у справі №5020-191/2011-1296/2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Плієвої Г.Г, суддів Архипенка О.М, Головко В.О.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 (колегія суддів у складі: головуючого судді Голика В.С., суддів Гоголя Ю.М., Черткової І.В.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Служба автомобільних доріг в місті Севастополі звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Севастополя від 04.04.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 у цій справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та треті особи - 1,3 не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 14.06.2000 Наказом Української державної корпорації по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг №104 "Про удосконалення структури управління автомобільними дорогами міста Севастополя" Севастопольському управлінню автомобільних доріг наказано передати з балансу, а Адміністрації автомобільних доріг у місті Севастополі прийняти на баланс автомобільні дороги разом зі спорудами на них, технічну документацію, фонди в дорогах та спорудах, фінансові ресурси та частину майна для забезпечення діяльності адміністрації.

13.09.2000 між Севастопольським управлінням автомобільних доріг та Адміністрацією автомобільних доріг у місті Севастополі було складено акт прийняття - передачі автомобільних доріг основних фондів, матеріальних цінностей, фінансових ресурсів.

Згідно додатку № 2 до розмежувального акту (балансу) від 13.09.2000, на баланс Адміністрації автомобільних доріг у місті Севастополі передано основні засоби, у тому числі: бокс у будівлі гаражу (згідно з інвентарною карткою № 3 від 16.09.2000 загальною площею 73 кв. м.) та бокс в навісі для дорожніх машин по вул. Хрустальова, 22 (згідно з інвентарною карткою № 4 від 16.09.2000 загальною площею 44 кв. м. ). Зазначене нерухоме майно було поставлено на баланс Адміністрації автомобільних доріг у місті Севастополі.

Постановою Кабінету Міністрів України № 221 від 28.02.2002 утворено Відкрите акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", засновником даної компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг, на останню також покладено обов'язок передачі до статутного фонду створеної компанії майно держаних підприємств, які належали до сфери управління Державної служби автомобільних доріг, з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства.

Згідно наказу Державної служби автомобільних доріг України №113 від 15.03.2002 "Про зміни в організаційній структурі Державної служби автомобільних доріг України" Адміністрація автомобільних доріг в місті Севастополі була перейменована у Службу автомобільних доріг в місті Севастополі.

Наказом № 93 від 05.03.2002 Державної служби автомобільних доріг України та згідно акту передачі майна до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" обліковане на балансі Севастопольського управління автомобільних доріг нерухоме майно - виробнича база із будівлями та спорудами у місті Севастополі по вул. Хрустальова, 22 включено до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та поставлено на баланс згідно акту передачі майна та фінансових ресурсів від 31.03.2002.

На підставі Наказу Державної служби автомобільних доріг України №156 від 09.04.2002 третю особу перейменовано з Севастопольського управління автомобільних доріг в Дочірнє підприємство "Севастопольський упрдор "Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України".

На виконання Наказу №156 від 09.04.2002 Державної служби автомобільних доріг України складено акт передачі майна в оперативне управління Державного підприємства "Севастопольський упрдор".

Згідно витягу з інвентарної книги станом на 01.01.2002 до акту про передачу майна в управління згідно Наказу Державної служби автомобільних доріг України №156 від 09.04.2002 за Державним підприємством "Севастопольський упрдор" закріплені у тому числі об'єкти нерухомості у місті Севастополі по вул. Хрустальова, 22, у тому числі будівлі майстерні та бензомастилосховища.

Судами встановлено, що 17.07.2009 Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради видано наказ №909 про оформлення свідоцтва про право власності за Державною акціонерною компанією "Автомобільні дороги України" на об'єкт нерухомого майна - виробничу базу з будівлями та спорудами, розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Хрустальова, 22 згідно додатку, до якого увійшли ремонтні майстерні - літера "В" загальною площею 275,6 кв.м. та майстерні - літера "К" площею 17,6 кв.м.

04.08.2009 на підставі зазначеного наказу Державній акціонерній компанії "Автомобільні дороги України" видано свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна - виробничу базу з будівлями та спорудами у м. Севастополі по вул. Хрустальова, 22-А.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради №909 від 17.07.2009 в частині оформлення свідоцтва на право власності за ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на об'єкти нерухомого майна по вул. Хрустальова, 22 в м. Севастополі: ремонтні майстерні з оглядовою ямою літера "В" І-1, включені в ремонтні майстерні з оглядовою ямою - літера "В" загальною площею 275,6 кв.м., та майстерні - літера "К".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що з моменту передачі на баланс спірного нерухомого майна позивач постійно, відкрито і безперешкодно володіє та користується майном, здійснює сплату земельного податку, несе витрати на обслуговування і капітальний ремонт спірного майна, однак при проведенні інвентаризації ДП "Севастопольський упрдор" включило спірне майно у перелік майна, що знаходиться на його балансі, внаслідок чого воно було оформлене за ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України". Позивач вказує, що оспорюваний наказ прийнято відповідачем за відсутності документів, необхідних для визнання права власності відповідно до п. 6.1. "а" Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зокрема, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку під спірним майном, а також зазначає, що оспорюваним наказом порушено його право оперативного управління щодо спірного майна.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є органом, який здійснює оформлення права власності на майно, а тому при видачі оспорюваного наказу Фонд діяв в межах наданих йому повноважень, спірне майно, хоча і знаходилось на балансі позивача, було передано до статутного фонду Компанії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, отже у Фонду були відсутні підстави для відмови у видачі спірного наказу про оформлення права власності, наказ Фонду не є документом, на підставі якого визнається право власності, а є лише документом, на підставі якого існуюче право підлягає оформленню з видачею свідоцтва про право власності.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням встановлених господарськими судами обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, виходить з наступного.

Згідно із ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно із пп. 10 п. б ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Як встановлено місцевим господарським судом, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є виконавчим органом Севастопольської міської Ради з управління майном, яке відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, і до завдань Фонду, зокрема, віднесено організацію підготовки і оформлення документів, необхідних для реєстрації об'єктів нерухомості у відповідності з діючим законодавством.

Відповідно до пп. а) п. 6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (в редакції на дату прийняття оспорюваного наказу), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування юридичним особам у разі внесення до статутного фонду об'єктів нерухомого майна їх засновниками; фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 221 від 28.02.2002 "Про утворення Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", на Державну службу автомобільних доріг покдладений обов'язок передати до статутного фонду компанії майно державних підприємств, які належать до сфери управління Державної служби автомобільних доріг з наступним перетворенням їх у дочірні підприємства.

ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" створено згідно з п. 5 Наказу Державної служби автомобільних доріг № 93 від 05.03.2002, компанію визначено правонаступником майна, інших активів та пасивів балансів, майнових прав та зобов'язань ліквідованих дорожніх державних підприємств.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для передачі виробничої бази із будівлями та спорудами у м. Севастополі по вул. Хрустальова, 22 до статутного фонду ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №221 від 28.02.2002 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", були наказ № 93 від 05.03.2002 Державної служби автомобільних доріг України, Акт передачі майна до статутного фонду ДАК "Автомобільні дороги України" та Акт передачі майна та фінансових ресурсів від 31.03.2002, затверджені Головою Державної служби автомобільних доріг.

Матеріали справи не містять доказів і судами не встановлено, що вказані наказ та акти оспорювались позивачем.

При цьому, баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про те, що спірне майно знаходилось на балансі позивача та було передане Державною службою автомобільних доріг до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" на виконання постанови Кабінету Міністрів України №221 від 28.02.2002, а отже, при видачі наказу №909 від 17.07.2009 Фонд комунального майна Севастопольської міської ради він діяв в межах наданих йому повноважень і у нього були відсутні підстави для відмови у видачі наказу про оформлення за Відкритим акціонерним товариством "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" свідоцтва про права власності на спірне майно.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, були предметом розгляду у судах попередніх інстанцій і обґрунтовано ними спростовані при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Посилання скаржника на прийняття відповідачем оспорюваного наказу за відсутності, зокрема, правовстановлюючих документів на земельну ділянку під спірним майном, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки відповідно до абз. 1 пп. а) п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, наявність вказаних документів є підставою оформлення права власності на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, яким залишено без змін рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарськими судами розглянуто всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, а їх висновки за наслідками розгляду спору є законними та обґрунтованими.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг в місті Севастополі залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Севастополя від 04.04.2013 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.11.2013 у справі №5020-191/2011-1296/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова