ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 908/2188/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії:

Головуючого:Кузьменка М.В.,суддів:Васищака І.М., Студенця В.І.,за участю представників сторін позивача - Єфременко О.О.; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від15.07.2015та на рішенняГосподарського суду Запорізької областівід20.05.2015у справі№ 908/2188/15-гза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської радипростягнення 429 448, 80 грн

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради (далі - КП "Токмак теплоенергія") про стягнення пені в розмірі 119 862, 68 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 273 160, 11 грн та 3% річних у розмірі 36 426, 01 грн, а загалом 429 448, 80 грн.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.04.2015 порушено провадження у справі № 908/2188/15-г за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Токмак теплоенергія" про стягнення 429 448, 80 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Серкіз В.Г.) від 20.05.2015 позов задоволено частково. Суд стягнув з КП "Токмак теплоенергія" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 260 796, 19 грн інфляційних втрат, 36 134, 96 грн 3% річних, 29 747, 19 грн пені. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Колядко Т.М., судді Ломовцева Н.В., Скакун О.А.) від 15.07.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 та рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.05.2015, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення в частині зменшення розміру пені на 89 897, 01 грн скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким стягнути з КП "Токмак теплоенергія" 89 897, 01 грн пені.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було допущено порушення і неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст.ст. 549-552 ЦК України, ст. 233 ГК України, та процесуального права, а саме ст.ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.10.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.11.2015.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами за умовами договору купівлі-продажу природного газу № 13/4149-ТЕ-13 від 27.12.2013 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) зобов'язався передати у власність КП "Токмак теплоенергія" (покупець) у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльнотсі).

Згідно із п. 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.10.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 1 900 0 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пп. 3.3. п. 3 договору).

Підпунктом 6.1. пункту 6 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу протягом жовтня-грудня 2013 року природний газ в обсязі до 1 436,572 тис.куб.м. на загальну суму 1 880 765, 30 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які підписано обома сторонами без зауважень

Основний борг, як встановлено господарськими судами, КП "Токмак теплоенергія" сплачено у повному обсязі, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились невчасно.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до КП "Токмак теплоенергія" про стягнення пені в розмірі 119 862, 68 грн, суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 273 160, 11 грн та 3% річних у розмірі 36 426, 01 грн, а загалом 429 448, 80 грн.

Місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних, визнано обґрунтованими суму втрат від інфляції в розмірі 260 796, 19 грн, а суму 3 % річних - в розмірі 36 134, 96 грн, у зв'язку з чим відмовлено у стягненні інфляційних витрат на суму 12 363, 92 грн та 3 % річних на суму 291,05 грн.

При цьому, рішення судів в цій частині ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не оскаржуються.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевірено правильність розрахунку пені позивача, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині судом визнано такими, що підлягають частковому задоволенню в розмірі 118 988, 77 грн, оскільки при здійсненні вказаних розрахунків були допущені помилки, невірно визначено кількість днів прострочення та помилково зараховано день здійснення оплати до дня прострочення суми боргу без врахування часткової оплати відповідачем.

Відповідно до статті 551 ЦК України розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 ГК України також встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 статті 83 ГПК надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача виникла внаслідок того, що газ, який поставлено за договором, використовувався КП "Токмак теплоенергія" для виробництва теплової енергії для населення, релігійних організацій та національних творчих спілок і їх релігійних осередків (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). Позивач є соціально значимим теплопостачальним підприємством, що забезпечує централізоване теплопостачання. Відповідно до тарифів, які нижче фактичної вартості теплової енергії, відповідач довів наявність заборгованості споживачів (населення - 6 291 819, 37 грн, бюджетних установ та організацій - 10 824 492, 52 грн, інших споживачів - 863 255, 37 грн), а також заборгованість в сумі 650 109, 05 грн щодо пільг та субсидій.

Також судами попередніх інстанцій враховано відсутність доказів щодо збитків, яких зазнало ПАТ "НАК "Нафтогаз України" через несвоєчасне виконання КП "Токмак теплоенергія" грошового зобов'язання з оплати природного газу. А додані до апеляційної скарги копії звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2014 позивача та балансу (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2014 не доводять завдання ПАТ "НАК "Нафтогаз України" збитків несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Окрім того, КП "Токмак теплоенергія" повністю оплатило основний борг за поставлений газ відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №13/4149-ТЕ-13 від 27.12.2013.

З огляду на викладене, з врахуванням дійсного розміру суми пені, що підлягала до стягнення з КП "Токмак теплоенергія", суди попередніх інстанцій, керуючись ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, дійшли висновку щодо наявності правових підстав для зменшення розміру пені та задоволення позову в цій частині в розмірі 29 747, 19 грн.

На підставі викладеного та з врахуванням фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з їх висновком про наявність правових підстав для зменшення розміру пені.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.05.2015 у справі № 908/2188/15-г - без змін.

Головуючий - суддя Кузьменко М.В.

Судді: Васищак І.М.

Студенець В.І.