ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 910/14139/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (головуючий суддя Зеленін В.О., судді Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.)у справі№ 910/14139/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" доПриватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького"простягнення 16.735.764, 91 доларів США, що еквівалентно 199.022.770,66 грн. за участю представників:позивачаГуцул А.Д.,відповідачівКладніков М.П.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі №910/14139/14 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі № 910/14139/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум" заборгованість за кредитним договором №2-0065/13/11-KL від 28.10.2013, а саме: 16.000.000,00 дол. США - заборгованість з повернення кредитних коштів; 669.999,99 дол. США, - прострочені проценти за користування кредитом; 1.436.843,35 грн. - пені за простроченим кредитом та процентами.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема положення ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", ст. 218 ГК України, ст. 34 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.10.2013 між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" (позичальник) укладено кредитний договір № 2-0065/13/11-KL, за умовами якого кредитор відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти (кредит) окремими частинами, надалі - "вибірки", на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах визначеної цим договором граничної суми коштів (кредитний ліміт), а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених кредитним договором.

Умовами п. п. 1.2, 1.4 кредитного договору визначено, що максимальна заборгованість позичальника за кредитним договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 16.000.000 (шістнадцять мільйонів) доларів США 00 центів. Кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 27.10.2014.

Відповідно до п. 2.3.4 кредитного договору позичальник здійснює погашення заборгованості за кожною наданою вибіркою на дату, зазначену в акцептованій кредитором заявці, але в будь-якому випадку погашення заборгованості має відбутися не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, як він визначений згідно з п. 1.4. кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 525-526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань банк 20.04.2014 направив лист № 1187/3.2 від 19.04.2014 з вимогою про негайне погашення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 184.666,66 доларів США та сплати неустойки.

Оскільки вимога залишена без задоволення, 06.06.2014 банк направив вимогу про дострокове виконання зобов'язань за вих. № 2709/3.1 від 30.05.2014 з вимогою дострокового виконання зобов'язань сплатити заборгованість за кредитним договором протягом 7 робочих днів, з дня її відправлення, однак зазначена вимога не була виконана відповідачем, залишена останнім без належної відповіді та реагування.

Внаслідок невиконання відповідачем свої зобов'язань за кредитним договором станом на 25.06.2014 утворилась заборгованість у розмірі 16.735.764,91 дол. США.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту у розмірі 16.000.000,00 дол. США.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідачем було прострочено сплату процентів за користування кредитними коштами починаючи з лютого 2014 року, строк сплати яких настав.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що листом Торгово-промислової палати України № 3446/05-5 підтверджено, що відповідач не має змоги виконувати свої зобов'язання за спірним договором, внаслідок того, що знаходиться на окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом з лютого 2014 року відбулося поза його волею і за обставин, що мають надзвичайний характер (непереборна сила), в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Відповідачем не спростовано, що останнім належним чином не виконано обов'язок щодо своєчасного повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами та комісій відповідно до графіків, в зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором, в розмірі 16.000.000,00 дол. США, простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 669.999,99 дол. США, суми пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами - 65.764,92 дол. США.

Пунктом 8.5 кредитного договору №2-0065/13/11-КL від 28.10.2013 визначено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань за договором у разі, коли таке невиконання стало прямим наслідком безпосереднього впливу обставин непереборної сили, зокрема, повеней, пожеж, землетрусів, та інших стихійних лих, бойових дій, блокад, масових правопорушень, страйків, терористичних актів (форс-мажор), виникнення та вплив яких на діяльність сторін знаходились поза контролем сторін, яка потрапила під вплив вказаних обставин, а також про існування яких сторона не була заздалегідь проінформована. Після припинення впливу обставин непереборної сили зобов'язання за цим договором, строк/термін яких сплив/настав, підлягають негайному виконанню. Сторони не звільняються від відповідальності, якщо форс-мажор настав під час дії прострочення виконання стороною відповідного зобов'язання.

Відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Так, Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла. Торгово-промислова палата (далі - ТПП) засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин. Сертифікат (висновок) видається заявнику на бланку ТПП. У сертифікаті (висновку) вказуються сторони контракту (договору), дата його укладення, місце, час, період (якщо це можливо вказати на дату звернення), протягом якого мали місце надзвичайні та невідворотні події.

Згідно ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Редакція Закону діє з 02.09.2014 та прийнята з метою регулювання та визначення форс-мажорних обставин у зв'язку з подіями на території України.

Відповідачем надано лист Торгово-промислової палати України № 3446/05-5 від 01.10.2014 за підписом віце-президента, в якому зазначено, що згідно з законодавством України відповідач починаючи з 27.02.2014 не має змоги здійснювати свою звичайну господарську діяльність.

Проте апеляційним судом встановлено, що вказана обставина спростовується наданою позивачем випискою по рахунку, з якої вбачається, що 04.03.2014 відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою територією України. Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною України, на яку поширюється дія Конституції України. Даний Закон набрав чинності 27.04.2014.

Отже, на час звернення позивача до суду (11.07.2014) офіційно окупація АР Крим була підтверджена Україною 27.04.2014, тобто з дати набрання чинності вказаним Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Проте лише Законом України від 15.09.2015 №685-VIII внесено статтю 1 вищевказаного Закону було доповнено частиною другою наступного змісту "Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року".

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" від 12.08.2014 (в редакції, яка була чинна до 09.10.2015) початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією N 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27.03.2014 про підтримку територіальної цілісності України.

Однак порушення відповідачем кредитного договору відбулися раніше, що підтверджується як встановленою судом першої інстанції обставиною щодо прострочення відповідачем виконання зобов'язання 02.03.2014, так і листом банку №1187/3.2 від 19.04.2014 про погашення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 184.666,66 дол. США та сплати неустойки та вимогою банку № 2709/3.1 від 30.05.2014 про дострокове виконання зобов'язань протягом 7 робочих днів з дати отримання вимоги.

Проте відповідач не здійснив заходів та не надав суду доказів вчинених певних дій виходу з даних обставин, хоча Постанова Правління Національного банку № 260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" була прийнята 06.05.2014.

При цьому згідно з п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" будь-які безготівкові платежі (перекази) з території ВЕЗ "Крим" на іншу територію України чи з іншої території України на територію ВЕЗ "Крим" здійснюються виключно у гривні або у вільно конвертованій валюті. Особливості режиму таких платежів (переказів) встановлюються Національним банком України (Постанова Правління Національного банку від 03.11.2014 № 699 "Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони "Крим"").

Виходячи з аналізу ст. 263 ЦК України, ст. 218 ГК України та умов кредитного договору, звільнення сторони від відповідальності у разі настання обставин непереборної сили (форс-мажор) відбувається за умови якщо дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання договірних зобов'язань.

При вирішенні питання щодо впливу обставин непереборної сили має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 01.10.2014 № 3446/05-5, в якому містяться посилання на Закон України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", не свідчить про наявність підстав для звільнення відповідача від виконання зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду має право, зокрема: вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи; вчиняти дії, спрямовані на виконання плану врегулювання, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду; діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

За змістом ст. 38 цього Закону уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку та вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за договорами.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.06.2014 прийнято рішення № 49 про ліквідацію ПАТ "Банк Форум" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Згідно з п. 2 ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що неплатоспроможні комерційні банки, ліквідацію яких здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, мають право здійснювати валютні операції без ліцензії НБУ з дотриманням законодавства України про систему валютного регулювання і контролю з метою здійснення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку.

Таким чином, неповернення відповідачем заборгованості за кредитним договором порушує інтереси кредиторів ПАТ "Банк Форум" та негативно впливає на банківсько-кредитну систему України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 16.000.000,00 дол. США заборгованості з повернення кредитних коштів та 669.999,99 дол. США прострочених процентів за користування кредитом.

Також позивачем заявлено до стягнення (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 1.436.843,35 грн. пені за простроченим кредитом та процентами.

Колегія суддів вважає, що апеляційним судом помилково задоволено позовні вимоги у цій частині, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Вказані приписи кореспондуються зі ст. 218 Господарського кодексу України, а також закріплені у ч. 1 ст. 79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980, якою встановлено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Як встановлено судами, порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором відбулося до початку тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. В той же час, позивачем нараховану відповідачу пеню за період, коли належне виконання зобов'язань за договором виявилось неможливим внаслідок об'єктивних обставин обставин, в т. ч. в силу реалізації Постанова Правління Національного банку №260 від 06.05.2014.

Крім того колегія суддів відзначає, що, як випливає з матеріалів справи, в т. ч. з умов кредитного договору, пеня розраховувалась позивачем у валюті кредитування (долар США) з використанням подвійної облікової ставки НБУ, що є неправомірним (постанова Верховного Суду України від 1 квітня 2015 р. у справі N 3-29гс15).

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення; залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення заборгованості з повернення кредитних коштів та прострочених процентів за користування кредитом є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню лише в частині задоволення позову про стягнення пені, а рішення місцевого суду в цій частині - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/14139/14 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 1.436.843,35 грн. скасувати.

В цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2015 у справі №910/14139/14 залишити в силі.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 у справі № 910/14139/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова