Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 910/7373/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015у справі Господарського суду№ 910/7373/15-г м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні"доДержавної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця)простягнення 616,01 доларів США

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Письмак О.Є., дов. від 22.12.15 № 310-ю;відповідача: Нечипоренко Н.С., дов. від 30.11.15 № 108;

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" (далі - Компанія) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (далі - Укрзалізниця) заборгованість у розмірі 616,01 доларів США.

Позовні вимоги Компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 (далі - СМГС), Правил заявлення та розгляду претензій (130-137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 обґрунтовувала тим, що списання Укрзалізницею з Компанії суми в розмірі 616,01 доларів США є безпідставним та неправомірним, оскільки акти загальної форми від 12.01.2014 № 140 та від 13.01.2014 № 26, на які посилається відповідач не містять належних доказів вини відправника у затримці вагону № 56607625, та як наслідок не можуть бути підставою для списання коштів. За таких обставин Компанія просить повернути неправомірно списані кошти в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.06.2015 (суддя Борисенко І.І.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 (колегія суддів: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.) рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2015 залишено без змін.

Судові рішення мотивовано доведеністю обставин порушення відправником правил розміщення та кріплення вантажу у вагоні, належністю та допустимістю актів загальної форми від 12.01.2014 № 140 та від 13.01.2014 № 26, а відтак і правомірністю списання Укрзалізницею витрат по усуненню порушень, що не забезпечували безпеки руху поїздів. Окрім того, за висновками судів позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності, про застосування якого було заявлено відповідачем.

Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2015 скасувати та передати справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва. Викладені у касаційній скарзі вимоги Компанія обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 43, 45, 21, 22, 28, 32-36, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), п.п. 4.4 п. 4 гл. 1 та п.п. 4.2.18 п. 4 гл. 3 додатку 14 до СМГС, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та помилковість висновків судів щодо пропуску нею строку позовної давності.

Укрзалізниця скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Компанії, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2015 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Укрзалізниця обґрунтовує тим, що оскаржувані судові рішення прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Укрзалізницею та Компанією (замовник) 17.12.2010 укладено договір № 849-441/2010-ЦЮ про організацію перевезень транзитних вантажів залізницями України (далі - Договір), яким врегульовано відносини сторін, пов'язані з організацією перевезень транзитних вантажів залізничним транспортом України у міжнародному залізничному сполученні, надання додаткових послуг, пов'язаних із цими перевезеннями, і оплатою їх замовником за встановленими тарифами;

- відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за цим договором здійснюються через Розрахунковий центр згідно з Тарифною політикою;

- згідно з п. 3.11 Договору Розрахунковий центр на підставі добового переліку списує кошти з особового рахунку Замовника за виконані залізницями України перевезення;

- пунктом 3.14 Договору передбачено право Замовника при незгоді із сумою нарахованих та стягнутих провізних платежів у встановлений СМГС термін письмово повідомити Розрахунковий центр для проведення перевірки;

- у січні 2014 року з особового рахунку Компанії № 8048495330 у Державному підприємстві "Український розрахунковий центр міжнародних перевезень" було списано 4 923,80 грн. додаткових зборів за перевезення прокату плоского із заліза або нелегірованої сталі не в рулонах, без подальшої обробки у власному вагоні № 56607625 зі станції Новолипецк Південно-Східної залізниці (РФ) призначенням станція Чієрна над Тисою (ЖСР), залізнична накладна № AT 602888 (додаток № 13). За твердженнями відповідача зазначена сума списана на підставі даних акта загальної форми ГУ-23 ст. Хутір-Михайлівський від 13.01.2014 № 26 (додаток № 15), складеного на відшкодування витрат залізниці по усуненню комерційної несправності вагона № 56607625, затримка якого відбулася на підставі акта загальної форми ГУ-23 ст. Хутір-Михайлівський від 12.01.2014 № 140 (додаток № 14);

- вважаючи списання суми у розмірі 4 923,80 грн. (вказаної в позовній заяві в доларах США (616,01) безпідставним та неправомірним, Компанія звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 6.1 глави 1 додатку 14 до СМГС "предъявляемый к перевозке груз отправитель должен подготовить таким образом, чтобы в процессе перевозки были обеспечены безопасность движения поездов, сохранность груза и вагона".

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи було з'ясовано, що:

- вантаж у вагон № 56607625 було завантажено відправником без участі залізниці, про що зроблено відмітку у графі "22" залізничної накладної № 602888. Дані, внесені в накладну, засвідчені підписом відправника (графа "16");

- по прибуттю 12.01.2014 на станцію Хутір-Михайлівський Південно-Західної залізниці за допомогою системи відео нагляду АСК ЦВР у вагоні № 56607625 було виявлено наступне: вагон завантажений чотирма прямокутними пакетами нижче бортів в один ряд по ширині та в один ярус по висоті, всі пакети завантажені в притул до лівого борту вагона, реквізити кріплення справні. За результатами зважування поїзда № 2343 на тензометричних динамічних вагах ВТВ25ДР1Т, згідно з даними протоколу зважування, в вагоні № 56607625 було виявлено поперечне зміщення загального центру тяжіння вантажу на 170 мм. Вагон було затримано для проведення контрольного зважування на тензометричних статичних вагах ВТВ 1 СТ та перевірки навантаження на колії з відсутньою контактною мережею, складено акт загальної форми станції Хутір- Михайлівський від 12.01.2014 № 140 "СП";

- за результатами комісійного контрольного зважування вагона було встановлено поперечне зміщення загального центру тяжіння вантажу на 190 мм, що є порушенням вимог підпункту 4.4 пункту 4 глави 1 додатку 14 до СМГС. При проведенні комісійного огляду було виявлено, що вантаж у вагоні завантажено з порушенням вимог п.п. 4.2.18 п. 4 глави 3 додатку 14 до СМГС, а саме: всі чотири пакети вантажу завантажені в притул до лівого борту вагона, відстань між правим бортом вагона та вантажем становить 700 мм, поперечні розпірні бруски закріплено тільки з правого борту, з лівого борту вагона - відсутні. При цьому, сліди зсуву та пошкодження вантажу відсутні, зламаних та вибитих реквізитів кріплення немає, (витяг з додатку 14 додається);

- за результатами усунення залізницею виявлених порушень було складено акт загальної форми станції Хутір-Михайлівський від 13.01.2014 № 26 про усунення порушень навантаження та нарахування плати за затримку вагонів (додано розрахунок).

За таких обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що вантаж у вагоні № 56607625 відправником було навантажено з порушенням правил розміщення та кріплення вантажів у вагонах, що підтверджено актами загальної форми від 12.01.2014 № 140 та від 13.01.2014 № 26, визнаними судами належними та допустимими доказами у даній справі.

За приписами § 4 статті 9 СМГС "Если погрузка груза производится отправителем, то он несет ответственность за все последствия неудовлетворительной погрузки, и, в частности, он должен возместить железной дороге причиненный ей вследствие этого ущерб".

Відшкодування залізниці таких витрат, як витрати по виправленню стану навантаження вантажу в вагонах, визначено положеннями § 4 ст. 13 СМГС, відповідно до якого: "Железной дороге должны быть возмещены произведенные ею расходы по перевозкам, не предусмотренные применяемыми тарифами, как, например, расходы по исправлению погрузки, расходы по перегрузке, связанной с исправлением погрузки, расходы по исправлению тары и упаковки, необходимой для сохранности груза, расходы по укрытию груза брезентами и за пользование самими брезентами в том случае, когда такое укрытие не лежит на обязанности железной дороги. Эти расходы должны быть установлены отдельно для каждой отправки и подтверждены соответствующими документами.

Указанные расходы вписываются железной дорогой в накладную и взыскиваются с отправителя, если расходы возникли на железной дороге отправления, или с получателя, если они возникли на железной дороге назначения. Если эти расходы возникли на транзитной железной дороге, они взыскиваются с отправителя или получателя в зависимости от того, кто из них оплачивает провозные платежи за перевозку по данной транзитной дороге. В случаях, когда провозные платежи за транзитные железные дороги оплачивает отправитель или получатель через плательщика (экспедиторскую организацию, фрахтового агента и др.), имеющего договор с транзитной железной дорогой на оплату провозных платежей, эти расходы взыскиваются с плательщика (экспедиторской организации, фрахтового агента и др.) по внутренним правилам, действующим на транзитных железных дорогах".

Враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій обставин того, що залізниця не завантажувала вантаж у вагон № 56607625 і відповідальність за неналежне навантаження вантажу покладається на вантажовідправника, виходячи з вищенаведених положень СМГС, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що Укрзалізниця правомірно нарахувала Компанії додатковий збір за затримку вагону через неправильне його завантаження.

В силу положень частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, враховуючи що матеріалами справи підтверджується правомірність списання спірних коштів Укрзалізницею з Компанії, а позивачем належним чином не доведено зворотнього, місцевим та апеляційним господарськими судами правомірно і обґрунтовано відмовлено у задоволені позову.

При цьому, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача відповідачем не порушено і за результатами розгляду спору в позові відмовлено в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності не впливає на суть розгляду спору у даній справі і відповідно, строк позовної давності застосуванню не підлягає, про що вірно зазначено судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги Компанії наведеного вище не спростовують. Колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються посилання Компанії у касаційній скарзі на те, що згідно з п.п. 4.4 п. 4 глави 1 додатку 14 СМГС допустиме поперечне зміщення загального центру тяжіння для вагону № 56607625 становить більше ніж 205,5 мм, оскільки виходячи з положення п.п. 4.3 п. 4 глави 1 додатку 14 СМГС поперечне зміщення загального центру тяжіння допустиме виключно у випадках коли розміщення вантажу на лінії перетину продольної та поперечної площини симетрії вагону є неможливим з об'єктивних причин (геометричних параметрів вантажу, умов його розміщення і кріплення), однак позивачем таких об'єктивних причин судам доведено не було.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Компанії не спростовують висновків господарського суду другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2015 у справі № 910/7373/15-г Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський