Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 904/9921/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривди Д.С. - головуючого (доповідача), Мамонтової О.М., Могил С.К., за участю представників: позивачаПетровська-Караченцева Л.Г., представник, відповідачаЛаушкін О.Г., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Ю Бі Сі - Промо"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016у справі№ 904/9921/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Ю Бі Сі - Промо"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сетав Стальсервіс"простягнення 74679,39 грн,

У зв'язку з перебуванням судді Борденюк Є.М. на лікарняному протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 01.08.2016 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/9921/15 визначено колегію суддів у складі: Кривда Д.С. - головуючий (доповідач), Мамонтова О.М., Могил С.К.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Ю Бі Сі - Промо" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетав Стальсервіс" безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 72240 грн, 3% річних в сумі 777,87 грн та інфляційних в сумі 1661,52 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 (суддя Рудь І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (судді: Чередко А.Є. - головуючий, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами статті 1212 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Ю Бі Сі - Промо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сетав Стальсервіс" укладено договір поставки №52 від 25.12.2012 та договір поставки №129-12 від 01.10.2012.

На виконання умов договору №52 від 25.12.2012 відповідачем виставлений позивачу на оплату рахунок №331 від 23.04.2015 на суму 72240 грн за лист ХК 1,2х1250х2500 08х18Н10/1.4301/304 Е240+РЕ на р/р 26006000114113, банк ВАТ „Укрексімбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305675.

З метою розрахунків із відповідачем, згідно виставленого рахунку, позивач платіжним дорученням № 2848 від 29.05.2015 помилково перерахував грошові кошти в сумі 72240 грн на інший рахунок відповідача - п/р № 26004300001273 у відділенні ПАТ „Златобанк" м. Дніпропетровськ, код банку 380612, із призначенням платежу: оплата за лист н/ж згідно договору № 129-12 від 01.10.12р. у т.ч. ПДВ 20% - 12040,00 грн. Тобто, грошові кошти у зазначеній сумі були помилково перераховані позивачем на рахунок, зазначений у реквізитах відповідача за договором поставки №129-12 від 01.10.2012, який на той час вже припинив свою дію.

04.06.2015 позивач за допомогою системи „Інтернет-Банкінг" звернувся з листом до начальника відділення АТ „УкрСиббанк" №924 з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти в розмірі 72240 грн.

Також позивач звернувся до відповідача із листом від 08.06.2015 №28, в якому просив повернути помилково перераховані кошти у вказаній сумі.

У відповідь на звернення АТ „УкрСиббанк" від 05.06.2015 № 06-54/1/5155, ПАТ „Златобанк" направило листа, в якому повідомило, що відповідно до постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію" ПАТ „Златобанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно якого з 14.05.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Златобанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ „Златобанк".

05.08.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 48, в якій вимагав перерахувати на рахунок позивача помилково сплачені грошові кошти в сумі 72240 грн, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно отриманих коштів у розмірі 72240 грн.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовані питання щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та за положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, яка позивачем визначена як підстава вимоги стягнення грошових коштів, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки між сторонами у справі, яка переглядається, було укладено договори поставки №52 від 25.12.2012 та №129-12 від 01.10.2012, а кошти, які позивачем заявлені до стягнення, перераховувались останнім відповідачу в якості оплати товару ("лист н/ж"), такі кошти не може бути витребувано у відповідача відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

Верховним Судом України неодноразово викладалася позиція, згідно з якою договірний характер правовідносин у справі виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Відповідний правовий висновок Верховного Суду України наведений, зокрема, в його постановах від 22.01.2013 № 5006/18/13/2012, від 02.10.2013 № 6-88цс13, від 02.09.2014 № 910/1620/13, від 14.10.2014 № 922/1136/13, від 25.02.2015 № 910/1913/14 і згідно з ч.1 ст.11128 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ „Златобанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.05.2015 №99 „Про початок процедури ліквідації ПАТ „Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно якого з 14.05.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ „Златобанк" та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ „Златобанк"

За оцінкою матеріалів справи, суди дійшли висновку, що відповідач не набував зараховані на його рахунок у ПАТ „Златобанк" грошові кошти позивача у спірній сумі, оскільки внаслідок відкликання банківської ліцензії та ліквідації "ПАТ „Златобанк" був позбавлений права розпоряджатися наявними на рахунку грошовими коштами. При цьому, суди виходили з приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час процедури ліквідації банку, особа може захистити свої права в порядку, передбаченому цим Законом.

Так, статтею 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (положення цього Закону застосовуються у редакції чинній, на час оголошення про початок процедури ліквідації "ПАТ „Златобанк") передбачено, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно - правовими актами Фонду.

Частиною 6 вказаної статті унормовано, що уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.

Згідно з статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до ст. 52 цього Закону.

Згідно з ч. 4 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку; вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення, зокрема, складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (ч.1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Здійснивши розгляд справи, керуючись, зокрема, наведеними нормами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що грошові кошти, які були перераховані позивачем після початку процедури ліквідації банку - 29.05.2015, хоча і були зараховані на рахунок відповідача, але не обліковуються банком як кошти відповідача та не увійшли до реєстру вимог кредиторів, оскільки він складається виключно на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог не спростовують, твердження про порушення господарськими судами норм матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Ю Бі Сі - Промо" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі №904/9921/15 залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді О. Мамонтова

С. Могил