Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2015 року Справа № 910/20066/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Палій В.В. (доповідач) і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015

зі справи № 910/20066/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю промислового підприємства "ЗІП" (далі - ТОВ ПП "ЗІП"), м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,

до публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (далі - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ"), м. Київ,

про стягнення 722 213,21 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Сорохан Д.М. предст. (дов. від 29.12.2014)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ ПП "ЗІП" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" 433 178,44 грн. заборгованості (з них: 417 423,45 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 567,73 грн. - 0,1% річних, 15 187,26 грн. пені), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" зобов'язання з оплати товару, одержаного за договором від 10.01.2013 № 1301000310 (далі -Договір № 1), та 289 034,77 грн. заборгованості (з них: 264 544,29 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 11 678,76 грн. пені, 12 811,72 грн. -3% річних), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" зобов'язання з оплати товару, одержаного за договором купівлі - продажу від 19.03.2013 № 1303000580 (далі -Договір № 2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2014 зі справи № 910/20066/14 (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача за Договором № 1: 361 945,73 грн. основного боргу, 15 187,26 грн. пені, 564, 14 грн. - 0,1% річних, 55 433,14 грн. інфляційних втрат; за Договором № 2: 235 077,16 грн. основного боргу, 9868,64 грн. - 3% річних, 29 467,13 грн. інфляційних втрат, 14 150,86 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 (судді Михальська Ю.Б. -головуючий, Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду змінено: стягнуто з відповідача на користь позивача за Договором № 1: 361 945,73 грн. основного боргу, 10 858,38 грн. пені, 564, 14 грн. - 0,1% річних, 55 433,14 грн. інфляційних втрат; за Договором № 2: 235 077,16 грн. основного боргу, 9868,64 грн. -3% річних, 29 467,13 грн. інфляційних втрат, 14 064,28 грн. судового збору. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Прийняті судові рішення зі справи з посиланням, зокрема, на приписи статей 525, 526, 530, 610, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) мотивовано неналежним виконанням ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" зобов'язань з оплати одержаного від ТОВ ПП "ЗІП" товару.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати частково з прийняттям нового рішення про відмову у позові в частині стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат; в частині позовних вимог про стягнення 361 945,73 грн. основного боргу за Договором № 1 та 235 077,16 грн. за Договором № 2 провадження у справі припинити за відсутності предмета спору. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу не находило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ПАТ "УКРТРАНСГАЗ", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 10.01.2013 ТОВ ПП "ЗІП" як продавцем та ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" як покупцем укладено Договір № 1, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупцю фарби та лаки (фарба МЛ-12К, фарба ПФ-115, емаль алкідна ПФ-266, фарба водно-дисперсійна фасадна), у подальшому іменовані як "товар", найменування, кількість і ціна якого вказані в специфікаціях № 1 та № 2, які є невід'ємною частиною цього договору (додатки № 1, № 2), а покупець зобов'язався на умовах цього договору прийняти товар та сплатити його вартість;

- ціна договору згідно із специфікаціями № 1 та № 2 (додатки № 1, № 2) складає 522 645,67 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 87 107,61 грн.;

- специфікаціями № 1 та № 2 до Договору № 1 сторони погодили найменування, кількість та вартість товару;

- згідно з пунктом 4.1 Договору № 1 сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по факту поставки окремих партій товару не пізніше 90 календарних днів з дати поставки партії товару;

- на виконання умов Договору № 1 згідно з видатковими накладними від 22.02.2013 № ГП-0000058 та № ГП-0000059 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 521 945,73 грн.;

- відповідачем у період з 15.03.2013 по 23.05.2014 здійснено часткову оплату одержаного товару за Договором № 1, а саме у сумі 160 000,00 грн.;

- згідно з пунктом 8.4 Договору № 1 за порушення строку розрахунку більш ніж на 30 робочих днів, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми неоплаченого товару, але не більше 3% від суми неоплаченого товару;

- у відповідності до пункту 8.5 Договору № 1 у разі прострочення покупцем строку оплати товару останній сплачує продавцю 0,1 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України;

- за прострочення виконання ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" зобов'язання до стягнення позивачем нараховано 15 187,26 грн. пені, 567,73 грн. -0,1 % річних, 55 477,72 грн. інфляційних втрат;

- 19.03.2013 ТОВ ПП "ЗІП" як постачальником та ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" як покупцем укладено Договір № 2, відповідно до умов якого постачальник, який є власником товару, зобов'язується поставити і передати його у власність (повне господарське відання) покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити його на умовах цього договору;

- найменування (номенклатура, сортамент, асортимент), кількість і ціни товару, що є предметом цього договору, обумовлюються в специфікації (оформлюється як додаток № 1), яка є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.2 Договору № 2);

- специфікацією (додаток № 1 до Договору № 2) сторони погодили найменування, технічні та якісні характеристики, кількість та вартість товару;

- відповідно до пункту 6.2 Договору № 2 загальна ціна цього договору - 369 165,00 грн. Ціни по цьому договору вказані з врахуванням ПДВ, що складає 61 527,50 грн., включають в себе вартість товару та інші витрати, зобов'язання за якими, згідно з цим договором та додатками до нього, покладені на постачальника (пункт 6.3 Договору № 2);

- позивач на виконання умов Договору № 2 поставив відповідачу товар на загальну суму 365 077,16 грн., що підтверджується видатковими накладними від 27.03.2013 № ГП-0000136 та від 01.04.2013 № ГП-0000149;

- згідно з пунктом 7.1 Договору № 2 покупець проводить розрахунки з постачальником на умовах оплати протягом 30 днів після отримання продукції;

- відповідачем у період з 24.04.2013 по 22.05.2014 здійснено часткову оплату одержаного товару за Договором № 2, а саме у сумі 130 000,00 грн.;

- за прострочення виконання ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" зобов'язання до стягнення позивачем нараховано 11 678,76 грн. пені, 12 811,72 грн. - 3 % річних, 29 467,13 грн. інфляційних втрат.

Встановивши факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем з оплати одержаного товару за Договором № 1 та Договором № 2, відсутність доказів оплати одержаного товару у повному обсязі, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, а суд апеляційної інстанції підтримав законне рішення першої інстанції у зазначеній частині.

При цьому здійснення відповідачем оплати суми основного боргу після прийняття місцевим господарським судом рішення у справі не є підставою для скасування судом апеляційної інстанції законного рішення у зазначеній частині, як помилково вважає скаржник, оскільки частиною першою статті 104 ГПК України не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (в сторону зменшення або збільшення), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду (аналогічна правова позиція викладена в пункті 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України").

Підставою касаційного розгляду у даній справі також стало питання правомірності стягнення з відповідача пені, процентів річних та інфляційних втрат.

Так, заперечуючи проти стягнення нарахованих сум пені, процентів річних та інфляційних втрат, відповідач вказував на неналежне фінансування видатків відповідача, у зв'язку з чим вважає, що вина відповідача у неналежному виконанні зобов'язання відсутня.

Згідно з приписами частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умовами договорів, які укладені між сторонами спору, здійснення оплати не ставиться у залежність від стану фінансування відповідача.

Згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За наведених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що неналежне фінансування не виправдовує бездіяльності відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, у зв'язку з чим правомірно задовольнили позовні вимоги у зазначеній частині (з урахуванням здійсненого судом апеляційної інстанції перерахунку пені за Договором № 1).

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Доводи ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, постанова апеляційного господарського суду зі справи, якою рішення місцевого господарського суду змінено в частині розрахунку суми пені за Договором № 1, відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2015 зі справи № 910/20066/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко