Історія справи

Постанова ВГСУ від 02.02.2016 року у справі №910/11325/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Справа № 910/11325/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

в особі Чернігівської філії

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2015 року

та на рішення господарського суду Чернігівської області від 06 серпня 2015 року

у справі №910/11325/15

господарського суду Чернігівської області

за позовом Виконуючого обов'язки прокурора Чернігівської області в інтересах держави

в особі Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

в особі Чернігівської філії

про виселення з нежитлового приміщення та стягнення коштів

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - Аністратенко О.О.

прокуратури - Красножон О.М.

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки прокурора Чернігівської області в інтересах держави (прокурор) в особі Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації (позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом (із урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 03 серпня 2015 року та заяв про зміну предмету позовних вимог від 29 липня 2015 року та 04 серпня 2015 року) до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії про зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівський район, Чернігівська область, загальною площею 10 кв. м. позивачу, передавши його за актом приймання-передачі та про стягнення з відповідача на користь позивача 1299,52 грн. неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 травня 2015 року справу №910/11325/15 передано за підсудністю до господарського суду Чернігівської області.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06 серпня 2015 року (суддя Федоренко Ю.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2015 року (судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І., Отрюх Б. В.) у справі №910/11325/15 позовні вимоги задоволено частково.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії повернути нежитлове приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівський район, Чернігівська область, загальною площею 10 кв.м., Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації, передавши його за актом приймання - передачі.

Стягнено з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії на користь Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації 307,24 грн. неустойки.

Стягнено з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії в доход державного бюджету судовий збір в сумі 3 045,00 грн.

В іншій частині позову про стягнення 992,28 грн. неустойки - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 06 серпня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про повернення нежитлового приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівський район, Чернігівська область, загальною площею 10 кв.м., Відділу освіти Чернігівської районної державної адміністрації, передавши його за актом приймання - передачі та стягнення 307,24 грн. неустойки відмовити.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 грудня 2008 року між Відділом освіти Чернігівської райдержадміністрації (орендодавець ) та ВАТ "Укртелеком" в особі ЦЕЗ №7 (орендар), правонаступником якого є ПАТ "Укртелеком", було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Чернігівського району №3 (далі, Договір) (том 1, а.с. 39-42).

За умовами Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі Снов'янської загальноосвітньої школи І-ІІ ст., що перебуває в оперативному управлінні Відділу освіти райдержадміністрації і знаходиться за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, у складі: приміщення з однієї кімнати, яке знаходиться на 1 поверсі вищезазначеної будівлі, загальною площею 10 кв. м., що має окремий вхід (пункт 1.1. Договору).

Згідно пункту 1.2. Договору майно передається у оренду з метою розміщення АТС.

За змістом пункту 5.1.9. Договору орендар зобов'язався у разі припинення або розірвання договору негайно повернути орендодавцеві одержане від нього майно у належному стані.

Відповідно до пункту 10.6. Договору після закінчення строку дії договору оренди орендоване майно має бути звільнено і передано орендодавцю за Актом приймання-передачі. За час фактичного користування об'єктом оренди після припинення дії Договору до передачі приміщення за Актом, орендар зобов'язаний внести плату за користування приміщенням в розмірі орендної плати.

Згідно з пунктом 10.1. Договору він діє з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2011 року включно.

Термін дії Договору може бути продовжено лише шляхом укладення додаткової угоди за наявності письмової заяви орендаря орендодавцю протягом місяця до закінчення строку дії Договору (пункт 10.7. Договору).

Сторонами укладено додаток №2 до Договору - розрахунок розміру орендної плати за оренду нежитлового приміщення, відповідно до якого розмір орендної плати за перший місяць оренди складає 28,88 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Факт передачі відповідачу в оренду приміщення за Договором підтверджується актом прийому передачі в оренду майна від 31 грудня 2009 року (том 1, а.с. 43).

Отже, позивач виконав свої зобов'язання за Договором в частині передачі майна, яке є об'єктом оренди, у користування відповідачу.

Листом від 10 липня 2012 року за №874 позивач повідомив відповідача про закінчення терміну дії Договору та просив звільнити приміщення та передати його орендодавцю за актом приймання передачі (том 1, а. с. 52).

Факт отримання зазначеного листа підтверджується листом відповідача від 17 липня 2012 року за №34-474, у якому він зазначав, що для продовження дії договору ним було направлено звернення до Міністерства освіти та науки.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 291 Господарського кодексу України.

Згідно статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічну норму закріплено в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до пункту 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна": "Зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється".

Тобто, має значення лише те, чи збіг встановлений законодавством місячний термін, оскільки саме із його закінченням пов'язане настання такого юридично значимого наслідку, як продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Водночас, сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії зазначеного договору.

Договір укладено на строк по 31 грудня 2011 року включно. Як до закінчення терміну дії договору оренди (до 31.12.2011), так і протягом одного місяця після закінчення цього строку позивач не висловлював заперечень щодо продовження дії договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що дія Договору була поновлена (продовжена) на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, тобто на строк до 31 грудня 2014 року включно.

Після того, як Договір було продовжено на новий термін, позивач листом від 10 липня 2012 року за №874 повідомив відповідача про закінчення строку дії Договору та просив повернути орендоване майно.

Зазначений лист суди вірно розцінили як заперечення позивача на продовження дії договору та як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, що помилкова вказівка у цьому листі на дату закінчення дії Договору не впливає на суть таких заперечень.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що строк дії Договору припинився з 01 січня 2015 року, оскільки під час дії Договору орендодавець листом від 10 липня 2012 року за №874 висловив свої заперечення щодо продовження його дії на новий строк.

З огляду на зазначене вище заперечення відповідача стосовно того, що лист позивача від 10 липня 2012 року №874 за своїм змістом є листом із пропозицією про дострокове розірвання договору, а не запереченням на подальшу пролонгацію договору є необґрунтованими.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Обов'язок орендодавця негайно повернути орендоване майно після закінчення строку його дії встановлено сторонами у Договорі (пункти 5.1.9. та 10.6. Договору).

Таким чином, оскільки строк виконання відповідачем свого зобов'язання за Договором оренди щодо повернення майна настав, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівський район, Чернігівська область, загальною площею 10 кв.м. позивачу, передавши його за актом приймання-передачі, є законним та обґрунтованим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки з огляду на наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Так, позивачем на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення з відповідача неустойку у розмірі подвійної орендної плати за період з 01 січня 2014 року по березень 2015 року включно у сумі 1 299,52 грн.

Судами встановлено, що Договір оренди припинив свою дію з 01 січня 2015 року, а тому, згідно арифметично вірного перерахунку суду першої інстанції розмір неустойки за період з 01 січня 2015 року по 31 березня 2015 року складає 307,24 грн. яка підлягає стягнення на користь позивача. В решті позову про стягнення неустойки в розмірі 992,28 грн. судом правомірно відмовлено.

Прокурором першочергово були заявлені позовні вимоги про:

1) виселення відповідача з нежитлового приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівського району і області, загальною площею 10 кв.м.;

2) зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення за адресою: с. Снов'янка, вул. Лісова, 1 в, Чернігівського району і області, загальною площею 43,3 кв.м.;

3) стягнення з відповідача 4 907,83 грн. заборгованості з орендної плати і комунальних платежів та 1 299,52 грн. неустойки.

Судами встановлено, що після порушення провадження у справі прокурором було подано погоджену з позивачем заяву про зменшення позовних вимог на суму 4 907,83 грн., яку обґрунтовано здійсненням оплати відповідачем сум орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг (том 3, а.с. 104).

Факт сплати відповідачем спірної суми в розмірі 4 907,83 грн. підтверджується наданими суду платіжними дорученнями.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції була прийнята заява прокурора та позивача про зменшення позовних вимог, оскільки вона відповідала положенням статті 22 Господарського процесуального кодексу України та не порушувала права і охоронювані законом інтереси сторін. Спір у зв'язку з цим було вирішено з урахуванням вказаної заяви.

У зв'язку зі здійсненням відповідачем під час розгляду справи оплати сум орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг на суму 4 907,83 грн. прокурором було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення коштів на суму 4 907,83 грн., яка була прийнята судом, підстави для при припинення провадження у справі в цій частині, передбачені пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовані та правомірно припинено провадження в цій частині.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19 листопада 2015 року зі справи № 910/11325/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков