Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 908/3943/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК "Ровенькиантрацит"на рішеннявід 17.02.2014господарського суду Запорізької області та на постанову від 14.04.2014Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 908/3943/13 господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК "Ровенькиантрацит"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Сервіс"простягнення 85 803,62 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачане з'явились;ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК "Ровенькиантрацит" (надалі - ТОВ "ДТЕК "Ровенькиантрацит") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріал Сервіс" (надалі - ТОВ "Індустріал Сервіс") про стягнення 85 803,62 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.02.2014 у справі № 908/3943/13 (суддя Дроздова С.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2014 (колегія суддів: Попков Д.О. - головуючий, судді - Марченко О.А., Радіонова О.О.), у задоволенні позовних вимог ТОВ "ДТЕК "Ровенькиантрацит" до ТОВ "Індустріал Сервіс" відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач - ТОВ "ДТЕК "Ровенькиантрацит" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2014 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2014 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій порушенно норми матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 538, 530, 610, 652, 839, 851 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 47, 43 Господарського процесуального кодексу України, надано невірну юридичну оцінку правовідносинам сторін, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Представники сторін у судове засідання касаційної інстанції не з'явились про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином, а тому їх неявка у судове засідання не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті без їх участи.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами встановлено, що 10.05.2012 між ТОВ "ДТЕК "Ровенькиантрацит" (Замовник) та ТОВ "Індустріал Сервіс" (Підрядник) укладений Договір № 0517 Д2/РА-66057/ИП2012/112-859, згідно умов якого Підрядник зобов'язується провести роботи з капітального ремонту тепловозу ТГМ-6А № 2014 для ОП "Краснолучське завантажувально-транспортне управління" на власній виробничій базі, а Замовник зобов'язується сплатити його ремонт, зі строком дії до 30.12.2012 (п.п. 1.1., 9.1. Договору).

Пунктом 6.1. Договору визначена орієнтовна сума Договору, що ґрунтується на планових калькуляціях, і складає 900 000,00 грн. разом із ПДВ. Водночас, в пункті 6.2. Договору встановлено, що фактична сума Договору визначається на підставі технічного завдання Замовника, складених дефектних актів на обладнання, яке підлягає ремонту, фактичних калькуляціях, і визначається в специфікації.

Крім цього, згідно із пунктом 2.5. Договору, дефектування тепловозу, переданого в ремонт Підряднику, проводиться, із узгодженням з Замовником, за участю уповноваженого спеціаліста Замовника або без нього. При цьому, Підрядник зобов'язаний організувати дефектування об'єкту ремонту та узгодити дефектний акт не пізніше, чим протягом 15 днів після отримання об'єкту ремонту від Замовника (п. 2.6.). Разом з тим, за змістом пункту 2.7. Договору, калькуляції мають бути передані Підрядником на узгодження Замовнику не пізніше, ніж через 5 робочих днів після узгодження дефектного акту.

Відповідно до пункту 2.9. Договору Підрядник приступає до ремонту обладнання лише після письмового узгодження строку ремонту із Замовником, який, узгоджується сторонами та вказується в специфікації (п. 2.10. Договору).

Пунктом 4.3.1. Договору на Підрядника покладено зобов'язання з забезпечення ремонту обладнання в строки, встановлені Договором та специфікаціями, за порушення яких (строків) на Підрядника, пунктом 7.3. Договору, покладена відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочення, від суми вартості виконаних робіт. При цьому зобов'язання Підрядника вважаються виконаними з моменту передачі об'єкту ремонту Замовнику, а зобов'язання Замовника вважаються виконаними з моменту закінчення оплати за виконання робіт (п. 5.4. Договору).

Одночасно із укладанням договору сторонами відповідно до планових калькуляцій і орієнтованої вартості робіт був визначений перелік запасних частин, вузлів та агрегатів, які підлягають заміні та підписано Специфікацію на виконання ремонтних робіт вартістю 900 000,00 грн. впродовж 90 діб.

На підставі приймально-здавального акту № 0611 від 11.06.2012 тепловоз було передано Підряднику (відповідачу) для проведення капітального ремонту.

З Акту № 0704 від 04.07.2012 вбачається, що представниками сторін було оглянуто тепловоз та встановлено, що він має певні дефекти та зроблено висновок про необхідність встановлення повного обсягу робіт після розбору тепловозу.

16.07.2012 на виконання пункту 6.1. Договору позивачем здійснено 30 % передплату на загальну суму 270 000 грн. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями: № 37981 від 16.07.2012 на суму 22 500,00 грн. та № 37982 від 16.07.2012 на суму 45 000,00 грн.

21.09.2012 проведено дефекацію тепловозу ТГМ-6А № 2014, за результатами якої складено дефектну відомість № 09-21ДВ01 від 21.09.2012 та акт, відповідно до якої певні вузли та агрегати, виявлені в тепловозі, сторони взагалі визнали не ремонтно-придатними і встановили остаточну вартість вказаних деталей виявлених в тепловозі в якості металобрухту, який повернуто Замовнику (позивачу) за Актом № 1105-2 від 06.11.2013.

Згідно службової записки від жовтня 2012, Підрядником було встановлено, що певні вузли та агрегати підлягають заміні або доукомлектації, про що було повідомлено позивача листом № 1022-КП1 від 22.10.2012.

Після проведених Підрядником робіт, Додатковою угодою № 1030 Д1 від 30.11.2012, сторони внесли зміни до пункту 6.1. Договору, а саме: "6.1. Орієнтовна сума договору ґрунтується на планових калькуляціях та складає 1 133 900,00 грн. Умови оплати: передплата в сумі 270 000,00 грн. від загальної вартості договору, остаточна плата проводиться з відстрочкою платежу 14 календарних днів після підписання акту виконаних робіт, повернення відремонтованого обладнання проводиться після повної оплати". В цей же день, сторонами підписані фактичні калькуляції та перелік запасних частин та комплектуючих необхідних для проведення капітального ремонту.

У листах № 474 від 02.11.2012 та № 521 від 30.11.2012 позивач повідомив відповідача щодо доукомлектації вузлів та агрегатів та внесення змін в Додаткову угоду щодо суми на запасні частини - 233900 грн. з ПДВ.

З Акт огляду проведення робіт тепловозу № 0416-А1 від 16.04.2013 вбачається, що в результаті огляду тепловозу представниками сторін зафіксовано відремонтоване та готове до встановлення на тепловоз обладнання.

В результаті проведення відповідачем (Підрядником) робіт з капітального ремонту та доукомлектації тепловозу загальною вартістю 1 133 900,00 грн. з ПДВ, 12.09.2013 сторонами складено Акт здачі-приймання робіт № ОУ-0912-1, в якому зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідно до Актів від 10.09.2013 та від 03.10.2013 позивач прийняв з капітального ремонту готовий до експлуатації маневровий тепловоз ТГМ-6А № 2014.

Разом з тим, 09.09.2013 позивачем направлено на адресу відповідача претензію (за вих. №10-юр), в якій позивач вимагав сплатити пеню за прострочення виконання робіт за період з 01.03.2013 по 08.09.2013 у сумі 85803,62 грн. У відповіді на претензію за № 1003-П1 від 03.10.2013, відповідач визнав претензійні вимоги на суму 18961,64 грн.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 85803,62 грн., місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір №0517 Д2/РА-66057/ИП2012/112-859 від 10.05.2012 є договором підряду.

В силу приписів частини 1 ст. 318 Господарського кодексу України та частини 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу, тоді як до обов'язків підрядника віднесено виконання робіт на свій ризик за завданням замовника.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

За змістом пункту 2.10. Договору, строки виконання робіт визначається в специфікації. При цьому, у сукупності із положеннями пункту 6.2. Договору така специфікація має відображати фактичну суму договору з урахуванням складених дефектних актів та фактичних калькуляцій.

Разом з тим, сторонами після визначення фактичного обсягу робіт і укладання Додаткової угоди від 30.11.2012, в порядку, передбаченому пунктом 2.10. Договору, не було визначено строку проведення таких робіт. Не надано позивачем і доказів звернень (листування) сторін щодо визначення такого строку і підписання специфікації відносно фактичного обсягу робіт та їх вартості.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

З урахуванням вищевикладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що невизначеність строку у передбачений сторонами спосіб, дотримання якого є обов'язковим відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, свідчить про відсутніст підстав для застосування відповідальності відповідача за порушення строків виконання зобов'язання у вигляді пені, а тому у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин, судами попередніх інстанцій з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та прийнято обґрунтоване та законне рішення.

Отже, доводи касаційної скарги позивача не спростовують висновків попередніх судових інстанцій.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що винесені у справі судові рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права та підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ровенькиантрацит" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.04.2014 та рішення господарського суду Запорізької області від 17.02.2014 у справі № 908/3943/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

А.С. Ємельянов