Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 924/681/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівКорсака В.А., Сибіги О.М.за участю представників сторін:позивача: ОСОБА_4 дов. від 26.12.2016 №220/485/двідповідача: не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномтретіх осібГрицай Л.М. адвокат прокурора:Грищенко М.А. посв. від 22.01.2015 №031484розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону Українина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2016у справі№924/681/16 господарського суду Хмельницької областіза позовомЗаступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. ХмельницькийдоСтарокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької областітреті особи на стороні відповідачаОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12провизнання незаконним та скасування розпорядження голови РДА від 20.09.2004 №244/2004р.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом до Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 20.09.2004 № 244/2004-р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття спірного розпорядження відбулось незаконне відчуження земельної ділянки, розташованої в межах військового містечка АДРЕСА_1.

Зокрема, відповідно до директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 10.01.2005 Хмельницькій Квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступникам якого є КЕВ м. Хмельницький, згідно Державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1979 року виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради було надано земельну ділянку площею 512,9 га. військового АДРЕСА_1 в постійне користування для державних потреб.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.10.2016 (суддя Гладюк Ю.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 (головуючий суддя Саврій В.А., судді Дужич С.П., Мамченко Ю.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що порушення права землекористування відбулось не в момент винесення оскаржуваного розпорядження, а в момент передачі земельної ділянки до складу земель запасу Веснянської сільської ради. Таку ж позицію займала і сама військова прокуратура в 2007 році. Це вбачається з наданих представником третіх осіб матеріалів справи №8/485-НА з яких слідує, що військова прокуратура Хмельницького гарнізону в липні 2007 року зверталась з адміністративним позовом до Веснянської сільської ради про визнання недійсним рішення Веснянської сільської ради щодо передачі до земель запасу земельної ділянки площею 32,2 га. по акту від 17.12.2003 належної Хмельницькій КЕЧ району по акту №041660 від 1979 року. Ухвалою суду від 10.10.2007 позов залишено без розгляду. При вирішенні спору судом було враховано, що спірне розпорядження прийняте Хмельницькою районною державною адміністрацією, як суб'єктом владних повноважень, про передачу у власність земельної ділянки є ненормативним актом, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів конкретних осіб, це рішення вичерпало свою дію внаслідок його виконання, у таких осіб виникло право власності на земельну ділянку і зазначене право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Скасування спірного розпорядження не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися згідно з нормами цивільного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 06.10.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2016, а справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 11, 16, 20, 21, 167, 169, 374, 393 Цивільного кодексу України, статті 80, 84, 116, 123, 124, 127, 128, 152 Земельного кодексу України.

Також прокурор стверджує, що судом не взято до уваги встановлені факти господарським судом Хмельницької області при розгляді справи №924/1920/14. Предметом розгляду значеної справи було визнання права користування спірною земельною ділянкою площею 32,2га за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький та поновлення на обліку земельної ділянки (за формою 6-зем) за Міністерством оборони України, яким при розгляді справи встановлено: "право постійного користування позивача (Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький) на земельну ділянку площею 32,2 га згідно з актом на право постійного користування 1979 року не припинялось у визначений законом спосіб"; "земельна ділянка площею 32,2 га фактично вибула з користування Веснянської сільської ради і на даний момент згідно з актами на право користування земельними ділянками знаходиться у користуванні фізичних осіб ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8", "вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтею 116 Земельного кодексу України"; "обраний позивачем спосіб захисту, шляхом визнання права на земельну ділянку не забезпечує його реального захисту та відновлення".

Проте, у справі №924/681/16 в оскаржуваному рішенні зазначено, що "скасування спірного розпорядження не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладення договору оренди юридичною особою чи фізичною особою має вирішуватися згідно з нормами цивільного законодавства".

Старокостянтинівська районна державна адміністрація рішенням у формі розпорядження від 20.09.2004 №244/2004-р. передала у власність спірну земельну ділянку площею 32,2 га членам фермерського господарства "Веснянка" без відповідної на те згоди користувача земельної ділянки.

Крім того, прокурор вважає, що приймаючи оскаржуване рішення Старокостянтинівська районна державна адміністрація порушила право користування КЕВ м.Хмельницький землями оборони, на підставі вищевказаного розпорядження було передано у власність земельні ділянки членам фермерського господарства "Веснянка" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою та протоколу розподілу, та як наслідок незаконне використання земель оборони.

Також, заявник звертає увагу на те, що предметом позову заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону за оскаржуваним рішенням є визнання незаконним та скасування розпорядження голови Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 20.09.2004 №244/2004-р. Тобто, обрано спосіб захисту права КЕВ м. Хмельницький, Міністерства оборони України на земельну ділянку шляхом визнання недійсним рішення органу виконавчої влади, який передбачений пунктом г частини 3 статті 152 Земельного кодексу України. Жодним чином, ні в позовній заяві, ні в письмових поясненнях прокурор не стверджує про встановлення фактів.

Від Старокостянтинівської районної державної адміністрації Хмельницької області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у оскаржуваних рішеннях. Крім того, рада просить застосувати вимоги щодо пропущеного строку позовної давності.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя -Данилова М.В., судді Корсак В.А., Сибіга О.М.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.02.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні касаційної інстанції 01.03.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи згідно акта на право користування землею НОМЕР_1 від 1979 року Хмельницькій КЕЧ (правонаступником якої є КЕВ м. Хмельницький) виконкомом Старокостянтинівської райради передано в безстрокове користування земельну ділянку площею 512,9 га для державних потреб (а.с. 26).

В силу положення про КЕВ м.Хмельницький, останнє є державною установою, юридичною особою та утримується за рахунок державного бюджету України. Майно установи є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління (а.с.27-31).

Згідно інформації щодо інвентаризації земель, які знаходяться у користуванні Міністерства оборони у Хмельницькій області Старокостянтинівського району, до складу цих земель відносяться, в тому числі земельні ділянки в с. Веснянка, площею 38, 1, 1, 4 га (а.с.37).

В матеріалах справи наявне викопіювання з земель Міністерства оборони обєкта "Веснянка" Хмельницької області, Старокостянтинівського району, що пропонується вилучити з земель міністерства оборони та передати до земель запасу сільської ради (а.с.38).

Відповідно листа Старокостянтинівської РДА від 27.01.2003, адресованого Міністерству оборони, РДА просить надати погодження на передачу із складу земель МОУ земельну ділянку площею 33,0 га. (об'єкт "Веснянка") до земель запасу Веснянської сільської ради (а.с. 39).

На зазначений лист надано відповідь від 24.03.2003 т.в.о. начальника тилу головного командування ВПС ЗС України, де вказано, що Міністром оборони погоджена пропозиція Старокостянтинівської РДА про передачу зі складу земель Міністерства оборони земельної ділянки, площею 33.0 га. (об'єкт "Веснянка") до земель запасу Веснянської сільської ради (а.с.40).

У проміжку між зазначеними листом - запитом та відповіддю здійснювалась наступна переписка: лист т.в.о. начальника тилу ГК ВПС ЗС України від 13.02.2003 з вимогою до 18.02.2003 надати пропозиції до штабу тилу щодо передачі землі (про яку йдеться у вищевказаних листах) (арк.справи 41); доповідь генерал - лейтенанта Сокальського Я.І. від 06.02.2003 Міністру оборони, де вказано, що у зв'язку з відсутністю потреби у використанні для ЗСУ земельна ділянка підлягає передачі місцевим органам влади; (а.с.42); документ (без назви), заголовок - Міністерство оборони України, за підписом Генерала армії України від 17.03.2003 з відміткою "Пропозиції затверджую", "передачу здійснити згідно з вимогами законодавства"(а.с.43).

03.04.2003 представником військової частини А2502 та представником Деснянської сільської ради складено акт прийому - передачі, яким представником сільської ради прийнято земельну ділянку Міністерства оборони, площею 33га. Ділянка передана для подальшого використання в народному господарстві за згодою користувача (а.с.44).

17.12.2003 комісія у складі представника військової частини А2502, сільського голови Деснянської сільської ради, начальника інспекції екологічної безпеки, представника відділу земельних ресурсів склала акт про те, що військова частина А2502 передає, а сільська рада приймає до складу земель запасу під фермерські господарства територію колишніх складів АЗУ (с.Веснянка) площею 32,2 га (а.с.45).

20.09.2004 Старокостянтинівською РДА видано розпорядження №244/1004р, яким затверджено проект землеустрою по відведенню земельних ділянок у розмірі земельної частки (пай) для передачі у власність членам фермерського господарства "Веснянка". Передано у власність земельні ділянки членам ФГ "Веснянка" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до проекту землеустрою та протоколу розподілу загальною площею 33.47 га.

Додатком до розпорядження визначено список членів ФГ "Веснянка", яким передають у приватну власність земельні ділянки, якими є треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 (а.с.47).

06.09.2005 командир військової частини А3502 направив на адресу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу лист де просив порушити клопотання перед командуванням ЗСУ на вилучення в запас місцевих органів влади непотрібні для постійної діяльності військової частини земель військових містечок НОМЕР_2 (а.с.48)

16.10.2006 розпорядженням Старокостянтинівської РДА №339/2006р внесено зміни до розпорядження від 20.09.2004 №244/2004р. - слова "товарного сільськогосподарського виробництва" замінено словами "особистого селянського господарства" (а.с.46).

25.12.2006 районним відділом земельних ресурсів направлено на адресу КЕВ інформацію про наявність земель міноборони, де відмічено, що земельна ділянка площею 38.1 га в с.Веснянка вилучена за актом від 17.12.2003 (а.с.50).

За аудиторським звітом від 11.02.2013 №234/3/17а виявлено, що діяльність КЕВ м.Хмельницького в цілому оцінено умовно - позитивно, внаслідок відсутності первинних облікових документів, що були підставою для виведення зі складу земель оборони земельних ділянок та зняття їх з обліку Квартирно-експлуатаційного відділу. У свою чергу вказане не дає достовірної та неупередженої інформації щодо законності вилучення земель за 2005 - 2012 роки (арк.справи 52-63).

Листом від 14.02.2013 Міноборони, адресованого Старокостянтинівській РДА зазначено, що внаслідок аудиту виявлено ряд порушень, у тому числі розпоряджень від 2003 - 2004 років про припинення права користування земельною ділянкою площею 32.2 га АДРЕСА_1. Фактично право користування земельною ділянкою не припинено і вона підлягає поверненню у склад земель оборони містечка НОМЕР_2 (а.с.67).

Старокостянтинівська РДА надала відповідь на цей лист і вказала, що розпорядження голови РДА про припинення права користування земельною ділянкою площею 32га військового містечка за номером АДРЕСА_1 не приймалося (арк.справи 65).

Як вбачається з постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20.05.2016 у справі №924/1920/14 за позовом КЕВ до Деснянської сільради, військової частини №А2502, управління Держземагенства, Старокостянтинівської РДА про визнання права користування земельною ділянкою, площею 32.2га за КЕВ (якою залишено без змін рішення суду першої інстанції), державні акти на право власності на земельну ділянку, видані громадянам (третім особам) (а.с.102-106).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд, виходив із того, що приймаючи спірне розпорядження Хмельницька районна державна адміністрація не вирішувала питання вилучення земельної ділянки належної до відання Міністерства оборони, а в межах своєї компетенції вирішувала земельні питання щодо передачі земельної ділянки із земель запасу Веснянської сільської ради.

Тобто, порушення права землекористування відбулось не в момент винесення оскаржуваного розпорядження, а в момент передачі земельної ділянки до складу земель запасу Веснянської сільської ради. Таку ж позицію займала і сама військова прокуратура в 2007 році. Це вбачається з наданих представником третіх осіб суду першої інстанції матеріалів справи №8/485-НА (а.с.144-149) з яких слідує, що військова прокуратура Хмельницького гарнізону в липні 2007 року зверталась з адміністративним позовом до Веснянської сільської ради про визнання недійсним рішення Веснянської сільської ради щодо передачі до земель запасу земельної ділянки площею 32,2 га. за актом від 17.12.2003 належної Хмельницькій КЕЧ району за актом №041660 від 1979 року. Ухвалою суду від 10.10.2007 позов залишено без розгляду.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 13 Конституції України та подібною за змістом статтею 324 Цивільного кодексу України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до приписів статті 393 вказаного кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ч.1). Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди (ч.2).

Згідно із частиною першою статті 21 цього кодексу суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 155 Земельного кодексу України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, якщо правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси окремих осіб, він може бути визнаний незаконним та скасований у судовому порядку.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій земельна ділянка, що надана відповідно до спірного розпорядження фізичним особам, входить в межі земельної ділянки, яка надана КЕВ м. Хмельницький згідно Державного акта на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 1979 року, та до цього часу є державною власністю і належить до земель оборони, проте, відповідач, своїм рішенням у формі розпорядження передав у власність спірну земельну ділянку площею 32,2 га членам фермерського господарства "Веснянка" без згоди користувача земельної ділянки.

А відтак висновки судів попередніх інстанцій про те, що вимоги про визнання незаконним та скасування рішень відповідача самі по собі зводяться до вирішення питання щодо юридичної долі самого документа, а не щодо захисту порушеного або оспорюваного права позивача, є необґрунтованими оскільки суперечать фактичним обставинам справи і не ґрунтуються на наведених положеннях законодавства.

Крім того, судам слід було з'ясувати чи може користувач відповідно до своїх прав використовувати вказану земельну ділянку - землю оборони.

За зальним правилом, визначеним у статті 124 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент розпорядження земельною ділянкою відповідачем, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень статті 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки (ч.3). Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ч.4).

Згідно із приписами статті 143 цього кодексу примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (ч.1 п."а")

Таким чином із положень наведеного законодавства вбачається, що розпоряджатись земельною ділянкою щодо передачі її іншій особі, наданою у постійне користування попереднику позивача-2, можливо лише після припинення права такого користування останнім у встановленому порядку.

Однак суди не звернули увагу на те, що у КЕВ м. Хмельницький не припинилось право користування земельною ділянкою та не дослідили компетенцію кожного із позивачів щодо права на спірну земельну ділянку у даних правовідносинах.

При цьому, суди зауважили, що спірне розпорядження вичерпало свою дію але не звернули увагу, що Квартирно - експлуатаційний відділ м. Хмельницький вказаним рішенням позбавлено земельної ділянки (землі оборони) всупереч існуючого державного акта на постійне користування і дане право повинно бути відновлено.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу судів попередніх інстанцій на те, що предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення голови РДА про передачу у власність землі оборони, в той час як в нашій країні проводиться антитерористична операція.

Також, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу судів попередніх інстанцій на те, що відповідно до директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 10.01.2005 Хмельницькій Квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступникам якого є КЕВ м. Хмельницький, згідно Державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1979 року виконавчим комітетом Старокостянтинівської районної ради було надано земельну ділянку площею 512,9 га. військового АДРЕСА_1 в постійне користування для державних потреб.

Відповідно до частини першої статті 47, частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Таким чином, з наведеного слідує, що приймаючи оскаржувані судові рішення, суди всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України не забезпечили виконання вимог процесуального закону щодо об'єктивності та всебічності з'ясування дійсних обставин справи, оскільки не надали ґрунтовної юридичної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, виходячи, зокрема, з принципу їх належності та допустимості, що мало своїм наслідком порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі № 924/681/16 та рішення господарського суду Хмельницької області від 06.10.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді В. Корсак

О. Сибіга