Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №904/2920/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 904/2920/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівКорсака В.А., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 рокуу справі господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.простягнення 926 558, 38 грн.

за участю представників

позивача: Майтака І.В.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі за текстом - ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі за текстом - ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат") про стягнення 926 558, 38 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року позов задоволено: присуджено до стягнення з ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" 926 558, 38 грн. збитків та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідач, ставши власником цілісного майнового комплексу "Шахта ім. Орджонікідзе", розташованого за адресою: м. Кривий Ріг на земельній ділянці площею 549 399 кв. м., що перебувала у законному користуванні ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України своєчасно не здійснив переоформлення земельної ділянки та не сплачував обов'язкові платежі за користування земельною ділянкою, оплату яких здійснював позивач як законний користувач земельної ділянки, у зв'язку з чим сторонами укладено Угоду № 1038-12-54/08 про відшкодування витрат по платі за землю від 19.03.2008 року та Додаткові угоди за кожний окремий період. Проте, за період з 01.01.2014 року по 16.04.2014 року відповідач відмовився підписувати Додаткову угоду до Угоди № 1038-12-54/08 від 19.03.2008 року щодо відшкодування фактично сплачених позивачем витрат за землю у розмірі 926 225, 38 грн., оплату яких підтверджено належними доказами, а тому з урахуванням приписів ст. ст. 22, 377, 610, 611, 614, 623 Цивільного кодексу, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України господарські суди дійшли висновків, що в результаті неналежного користування відповідачем своїми правами щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, позивачу як попередньому законному користувачу земельною ділянкою, на якій розміщені об'єкти нерухомості, які належать відповідачу, та у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань щодо відшкодування фактично сплачених витрат по платі за землю позивачу завдано збитків у розмірі 926 225, 38 грн., які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю; визнати угоду по відшкодуванню витрат по платі за землю № 1038-12-54/08/455 від 19.03.2008 року недійсною.

ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Учасників судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.11.2001 року ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат") (продавець) та ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (назву якого змінено на ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", а потім у зв'язку зі зміною типу товариства на ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат") (покупець) укладено Договір № 1167-16-01/2001 купівлі-продажу, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця майно цілісного майнового комплексу "Шахта ім. Орджонікідзе", розташованого за адресою: м. Кривий Ріг на земельній ділянці площею 549 399 кв. м. (викопіювання плану земельної ділянки, документ, який визначає право ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" користування даною земельною ділянкою і право передати земельну ділянку в користування ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" є Додатком № 2 до Договору).

За актом приймання-передачі основних засобів від 09.11.2001 року продавець передав, а покупець прийняв майно цілісного майнового комплексу, придбаного за Договором № 1167-16-01/2001 купівлі-продажу від 09.11.2001 року.

Разом з тим, право користування ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" земельною ділянкою, на якій розміщено цілісний майновий комплекс шахти ім. Орджонікідзе, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради депутатів трудящих від 12.08.1949 року № 51 "Про затвердження закріплених земельних ділянок, які перебували в користуванні шахтоуправлінь треста "Кривбасруда" та від 28.10.1950 року № 53, яким в рішення № 51 від 12.08.1949 року внесено зміни в частині площ земельних ділянок, що були закріплені за шахтоуправліннями (за шахтоуправлінням ім. Орджонікідзе закріплена земельна ділянка площею 408, 4 га).

На час прийняття зазначених рішень видача Державних актів на право користування земельною ділянкою не проводилась.

З введенням в дію Земельного кодексу України (в редакції 2001 року, який набрав чинності з 01.01.2002 року) право отримання Державного акту на землю мали лише певні види підприємств, до яких позивач, як публічне акціонерне товариство, не віднесено.

За даними Державного земельного кадастру земельні ділянки загальною площею 54, 94 га обліковувались за Криворізьким залізорудним комбінатом, правонаступником якого є позивач, що підтверджено п. 5 рішення Криворізької міської ради від 22.05.2013 року № 2002 .

Згідно довідки Управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 09.06.2016 року № 19-404-99.17-5270/2-16 державний акт на право постійного користування землею на земельну ділянку для розміщення цілісного майнового комплексу шахти ім. Орджонікідзе не виготовлявся.

19.03.2008 року ВАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (комбінат) та ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (підприємство) укладено Угоду № 1038-12-54/08/455 про відшкодування витрат по платі за землю, за умовами п. 1.1 якої комбінат зобов'язувався відшкодувати підприємству в березні 2008 року 499 229, 36 грн., у тому числі податок на додану вартість 83 204, 89 грн., що фактично сплачені як плата за землю, на яких розташовані об'єкти нерухомості комбінату, придбані по Договору купівлі-продажу № 1167-16-01/2001 від 09.11.2001 року, на поточний рахунок підприємства з призначенням платежу "відшкодування витрат по платі за землю ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" за період з 01.01.2005 року по 01.01.2008 року за землю площею 54, 94 га"; розмір відшкодування обчислюється за земельні ділянки площею 54, 94 га, що фактично використовуються комбінатом, та грошової оцінки цих земель, наданої Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів підприємству, та визначений в Додатку № 1, який погоджено сторонами і є невід'ємною частиною Угоди; зміни до вказаного Додатку вносяться за попередньою письмовою згодою сторін.

Протоколом розбіжностей № 949 від 18.04.2008 року до Угоди № 1038-12-54/08/455 від 19.03.2008 року про відшкодування витрат по платі за землю сторони доповнили Угоду п. 1.2 наступного змісту: "за період з 01.01.2008 року до припинення дії Угоди щомісячно перераховувати підприємству суму 14 418, 44 грн. відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки на протязі 5 календарних днів з моменту отримання рахунку (згідно Додатку № 2 до Угоди); розмір плати може бути переглянутий за вимогою однієї із сторін у випадку зміни грошової оцінки земельної ділянки і в інших випадках, передбачених діючим законодавством України.

В п. 3 Угоди в редакції Протоколу розбіжностей визначено, що Угода дійсна з моменту підписання і до моменту отримання підприємством рішення Криворізької міської ради про припинення права користування на дану земельну ділянку.

При цьому, дія Угоди припиняється у разі: закінчення строку, на який вона була укладена; ліквідації підприємства; достроково за згодою сторін чи за рішенням суду; переоформлення комбінатом (відповідачем) права користування зазначеними земельними ділянками шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру (п. 8 Угоди).

В Додатках № 1 та № 2 до Угоди наведено розрахунок суми відшкодування за землю площею 54, 94 га, яка за період з 01.01.2005 року по 01.01.2008 року складала 499 229, 36 грн., а за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року - 14 418, 44 грн. щомісячно, що було розраховано на підставі тимчасових довідок про визначення грошової оцінки земельних ділянок, які видані Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах, з урахуванням щорічних коефіцієнтів індексації грошової оцінки згідно вимог ст. 289 Податкового кодексу України.

09.11.2010 року ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (підприємство) та ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат" (комбінат) укладено Додаткову угоду до Договору № 1038-12-54/08/455 від 19.03.2008 року, в якій сторони домовились, що:

за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року комбінат щомісячно перераховує підприємству суму відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельних ділянок (з урахуванням індексації грошової оцінки з 01.01.2009 року на коефіцієнт 1,152), з урахуванням ПДВ в розмірі 18 507, 10 грн.;

за період с 01.01.2010 року по 31.12.2010 року комбінат щомісячно перераховує підприємству суму відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельних ділянок (з урахуванням індексації грошової оцінки з 01.01.2010 року на коефіцієнт 1, 059 та нової грошової оцінки з 01.06.2010 року), з урахуванням ПДВ в розмірі 19 598, 84 грн. (з 01.01.2010 року - 31.05.2010 року) та в розмірі 21 429, 68 грн. (з 01.06.2010 року - 31.12.2010 року), що було розраховано на підставі довідок про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виданих Управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

18.02.2014 року листом за № 53-14/544 позивач направив на адресу відповідача Додаткову угоду від 14.02.2014 року до Угоди № 1038-12-54/08/455 від 19.03.2008 року, в якій розрахував новий розмір щомісячного відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням земельних ділянок, у зв'язку з затвердженням рішенням Криворізької міської ради № 2088 від 26.06.2013 року "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" ставки податку за земельні ділянки на території міста та розмірів коефіцієнтів диференціації ставки земельного податку за користування земельними ділянками певного функціонального призначення, які почали діяти з 01.01.2014 року.

27.02.2014 року зазначений лист з додатком отримано відповідачем, проте, Додаткову угоду підписано не було. Водночас, ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" продовжувало здійснювати оплату земельного податку за земельну ділянку у розмірі, розрахованому з урахуванням вказаного рішення Криворізької міської ради № 2088 від 26.06.2013 року.

Рішенням Криворізької міської ради від 22.05.2013 року № 2002 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, реєстрацію права комунальної власності на них та надання їх в оренду для розташування об'єктів шахти ім. Орджонікідзе ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 53, 3550 га для розташування об'єктів шахти імені Орджонікідзе та надано із земель комунальної власності міста ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" земельні ділянки загальною площею 53, 3550 га. Земельні ділянки надані за рахунок забудованих земель промисловості, облікованих за Криворізьким залізорудним комбінатом для розміщення шахти ім. Орджонікідзе.

На підставі зазначеного рішення від 22.05.2013 року № 2002 Криворізькою міською радою (орендодавець) та ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (орендар) укладено Договори оренди: № 2014151 від 04.04.2014 року щодо земельної ділянки площею 52, 0759 га, яка знаходиться за адресою: вул. Оренбурзька, 12 у Тернівському районі м. Кривого Рогу; № 2014152 від 04.04.2014 року щодо земельної ділянки площею 1, 0182 га, яка знаходиться за адресою: вул. Оренбурзька, 12 у Тернівському районі м. Кривого Рогу; № 2014153 від 04.04.2014 року щодо земельної ділянки площею 0, 2609 га, яка знаходиться за адресою: вул. Оренбурзька, 12 у Тернівському районі м. Кривого Рогу.

Земельні ділянки за цими Договорами оренди надані для розташування об'єктів шахти імені Орджонікідзе ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" для розробки залізистих магнетитових кварцитів поля шахти імені Орджонікідзе, за цільовим використанням згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - землі для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємства, що пов'язані з користуванням надрами (код 11.01).

Державну реєстрацію зазначених Договорів оренди земельних ділянок здійснено 16.04.2014 року, а, отже, за умовами п. п. 3, 8 Угоди № 1038-12-54/08/455 про відшкодування витрат по платі за землю від 19.03.2008 року зазначена Угода є припиненою з моменту переоформлення права землекористування вищезазначеними земельними ділянками, тобто, з 16.04.2014 року.

04.07.2014 року позивачем отримано лист № 4606/29 від ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", яким повідомлено позивача про переоформлення права користування земельними ділянками під об'єктами нерухомості цілісного майнового комплексу шахти ім. Орджонікідзе, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

02.06.2015 року відповідачем направлено позивачу лист за № 2635/36 з пропозицією підписати Додаткову угоду до Договору № 1038-12-54/08/455 про відшкодування витрат по сплаті за землю від 19.03.2008 року, за якою загальна сума відшкодування витрат за період з 01.01.2014 року по 15.04.2014 року становить 462 860, 09 грн., оскільки відповідачем при розрахунку відшкодування використано коефіцієнт ставки земельного податку за користування земельною ділянкою функціонального призначення - земельні ділянки, надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, який становить 0, 45.

Позивач не погодився з проектом Додаткової угоди та з наведеним в ній розрахунком суми, яка підлягає відшкодуванню, з посиланням на те, що з урахуванням цільового призначення земельної ділянки відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 року № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" щодо земельних ділянок "з певним функціональним призначенням без оформлення на них правовстановлюючих документів застосовується коефіцієнт 3, 0", який і був сплачений позивачем, а тому листом № 2618 від 23.09.2015 року повернув Додаткову угоду відповідачу без підписання.

Враховуючи те, що відповідач відмовився від підписання Додаткової угоди до Договору № 1038-12-54/08/455 від 19.03.2008 року щодо відшкодування сплаченого земельного податку за період з 01.01.2014 року по 15.04.2014 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у розмірі 926 225, 38 грн., посилаючись на те, що за умови своєчасного оформлення відповідачем права користування земельною ділянкою, на якій розмішені належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна, позивач не ніс би витрати по утриманню земельної ділянки площею 54, 94 га, а тому земельний податок сплачений ним за період з 01.04.2014 року по 16.04.2014 року, який розраховано відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 року № 2088 "Про ставки податку на земельні ділянки на території м. Кивого Рогу" з використанням коефіцієнту диференціації 3, 00, що застосовується до земельних ділянок за певним функціональним призначенням, правовстановлюючі документи на які фактичними землекористувачами не оформлені, що відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України є збитками, що підлягають відшкодуванню за рахунок винної особи.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ч. ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених правових приписів дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема, у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина боржника.

При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі Угоди № 1038-12-54/08/455 про відшкодування витрат по платі за землю від 19.03.2008 року відповідач зобов'язався відшкодовувати позивачу грошові кошти, що фактично сплачені як плата за землю площею 54, 94 га, на якій розташовані об'єкти нерухомості придбані відповідачем на підставі Договору № 1167-16-01/2001 купівлі-продажу від 09.11.2001 року та яка фактично ним використовується, до переоформлення останнім права користування земельною ділянкою площею 54, 94 га шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

В силу приписів ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Право постійного користування земельними ділянками загальною площею 54, 94 га у ПАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" виникло на підставі Договорів оренди (№ 2014151, № 2014152, № 2014153) від 04.04.2014 року, державну реєстрацію яких здійснено 16.04.2014 року, що підтверджується копіями витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.04.2014 року.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків про те, що зобов'язання відповідача щодо відшкодування витрат по сплаті за землю відповідно до Угоди № 1038-12-54/08/455 від 19.03.2008 року є припиненими з 16.04.2014 року, і не підписання Додаткової угоди, якою погоджувався розмір відшкодування за певний період є порушення зазначеного зобов'язання та не звільняє відповідача від такого відшкодування на користь позивача, оскільки останній як постійний землекористувач до припинення права користування земельною ділянкою в установленому законом порядку не мав підстав відмовитись від сплати земельного податку, декларування та сплата якого є обов'язковим в силу земельного та податкового законодавства.

Відповідно до ст. ст. 93, 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним; об'єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.

Підпунктом 14.1.72 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

При цьому, за змістом положень Податкового кодексу України плата за землю є законодавчо регульованою ціною і, як наслідок, не може змінюватися сторонами.

Також, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки у спірний період (з 01.01.2014 року по 15.04.2014 року включно) здійснено відповідно до рішення Криворізької міської ради від 26.06.2013 року № 2088 "Про ставки податку за земельні ділянки на території м. Кривого Рогу" з використанням коефіцієнту 3, 00, що встановлений для земельних ділянок за певним функціональним призначенням, правовстановлюючі документи на які фактичними землекористувачами не оформлені (п. 26 Додатку до рішення ради), оскільки як позивачем в установленому земельним законодавством порядку не було оформлено правовстановлюючі документи на земельну ділянку, що обліковувалась за ним до 22.05.2013 року (рішення Криворізької міськради № 2002), на якій розташований цілісний майновий комплекс шахтоуправління ім. Орджонікідзе, так і відповідачем, який став власником зазначеного майнового комплексу 09.11.2001 року, втім оформлення свого законного права користування земельною ділянкою здійснив лише 16.04.2014 року; відтак, за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів позивачем вірно розраховано та сплачено земельний податок за період з 01.01.2014 року по 15.04.2014 року включно за коефіцієнтом 3, 00, що становить у загальному розмірі 926 558, 38 грн.

При цьому, відповідачем будь-яких належних доказів відсутності своєї вини у переоформленні земельної ділянки, на якій розташоване належне йому на праві власності майно, в порушення ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України судам не надано.

За таких обставин, господарськими судами попередніх інстанції встановлено наявність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає вірними висновки господарських судів попередніх інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що за умови встановленого факту порушення відповідачем умов Угоди № 1038-12-54/08/455 про відшкодування витрат по платі за землю від 19.03.2008 року, розмір витрат, пов'язаних з утриманням земельної ділянки, яка перейшла у користування відповідача відповідно до Договору № 1167-16-01/2001 купівлі-продажу від 09.11.2001 року, є доведеними збитками позивача, які він своєчасно сплачував за землю у вигляді земельного податку до моменту переоформлення права користування земельною ділянкою за відповідачем, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також, колегія суддів касаційної інстанції відзначає, що доводи ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.11.2016 року у справі № 904/2920/16 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіВ.А. Корсак В.О. Швець