Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/49682/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова до публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" про стягнення заборгованості, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова звернулося до суду з позовом до ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" про стягнення фінансових санкцій в розмірі 170,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача фінансові санкції в розмірі 170, 00 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також знаходиться на обліку у відповідача.

26 лютого 2013 року працівниками Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова на підставі направлення від 25 лютого 2013 року за №93/06/32 була проведена позапланова перевірка відповідача, щодо достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачених Законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 01 червня 2005 року до 30 вересня 2005 року.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт за №88-06/32 від 26 лютого 2013 року, згідно якого встановлено, що за період з 01 червня 2005 року по 30 вересня 2005 року відповідачем було допущено подання в Пенсійний фонд України недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, а саме невірно вказане прізвище та ідентифікаційний код працівника підприємства ОСОБА_3, код НОМЕР_1, чим порушено пункт 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

На підставі вищевказаного акту позивачем, керуючись пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», було прийнято рішення №31 від 27 лютого 2013 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 170,0 грн. до відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності застосування позивачем до відповідача фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку.

Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Пунктом 1.3 Порядку формування та подання органами Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовується в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого Постановою правління ПФУ №7-6 від 10 червня 2004 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2004 року за № 1000/9599 встановлено, що страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік.

Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано такими, що втратили чинність частини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Управління ПФУ протиправно винесло рішення №31 від 27 лютого 2013 року про застосування до відповідача фінансових санкцій за подання недостовірних даних в систему персоніфікованого обліку на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до неправильних висновків про правомірність застосування фінансових санкцій до позивача.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального права, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова до публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" про стягнення заборгованості відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: