Історія справи

Постанова ВАСУ від 30.05.2016 року у справі №2а-3841/12/2170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2016 р. м. Київ К/800/48943/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013

у справі №2а-3841/12/2170

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача на правонаступника Цюрупинську об?єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Херсонській області.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності подання позивачем податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності) за 2010 та 2011 роки, повноти нарахування і сплати орендної плати за землю, за період з 01.01.2010 по 31.12.2011, за наслідками якої було складено акт від 18.04.2012 №82/17-1/217910995.

За висновками акта перевірки встановлені порушення:

- частини 1 ст. 14, ст. 19 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого донараховано орендної плати за землю з фізичних осіб за 2010 рік у сумі 4771,65 грн.;

- пункту 286.2 ст. 286, пунктів 288.4, 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано орендної плати за землю з фізичних осіб за 2011 рік у сумі 30144,28 грн.;

- підпункту 17.1.1 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасного подання податкової декларації з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної та/або комунальної власності) за 2010 рік;

- пункту 120.1 ст. 120 та пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання податкової декларації з плати за землю за 2011 рік.

На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.04.2012 №0040681700 про збільшення грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб всього на загальну сумі 43984,91 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 34915,93 грн. та за штрафними санкціями у сумі 9068,98 грн.

Суди попередніх інстанцій, підтримуючи правову позицію податкового органу, дійшли висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є загальнодержавним податком, розмір та порядок сплати якого визначається законами у сфері оподаткування, а відтак не може змінюватись за взаємною згодою сторін, у зв?язку з чим визначений договором оренди земельної ділянки від 22.03.2004, укладеним між позивачем та Цюрупинською міською радою, розмір орендної плати (0,20 відсотків від нормативної грошової оцінки, що становить 315,10 грн., в тому числі ПДВ 52,52 грн.) підлягав застосуванню, з врахуванням законодавчо внесених змін щодо мінімального розміру земельного податку.

Судова колегія вважає такі висновки судів попередніх інстанцій помилковими в частині визначення розміру орендної плати за землю у період 2010 року з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.03.2004 між позивачем (орендар за договором) та Цюрупинською міською радою (орендодавець за договором) було укладено договір оренди земельної ділянки з земель запасу Цюрупинської міської ради, яка знаходиться у м. Цюрупинську, житлоселище (човнова станція), площею 1,6477 га.

Вказаний договір оренди землі зареєстрований у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.07.2004 за №040472900062.

Відповідно до п. 2.3 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у вигляді орендної плати у грошовій формі в розмірі 0,20 відсотків їх нормативної грошової оцінки, що становить 315,10 грн., у тому числі ПДВ 52,52 грн. Плата за землю вноситься щомісячно в розмірі 26,26 грн. не пізніше 30 числа поточного місяця. У розмір орендної плати входить земельний податок. Розмір орендної плати підлягає щорічній індексації відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету міністрів України № 783 від 12.05.2000 «Про проведення індексації грошової оцінки земель».

На момент укладання договору оренди землі підставою для визначення орендної плати визначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки у сумі 131289,06 грн. (розділ 1 договору).

09.02.2012 позивачем було подано до ДПІ:

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2010 рік, згідно якої розмір щорічної орендної плати на 2010 рік складає 340,83 грн., що відповідає 0,2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації у розмірі 170416,03 грн.;

- податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2011 рік, згідно якої розмір щорічної орендної плати на 2011 рік складає 2153,16 грн., що відповідає 0,2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації у розмірі 170416,03 грн. за січень-серпень 2011 р. та 0,2 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 2888913,23 грн. за вересень - грудень 2011 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею другою Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про оренду землі» річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» та статтею 8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Вищезазначені положення законодавчих актів знайшли своє відображення і в умовах укладеного позивачем з міськрадою договорі оренди.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова інспекція наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21, 30 Закону України «Про оренду землі» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 №309-УІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за 2010 рік за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Таке застосування норм матеріального права відповідає практиці Верховного Суду України викладеній в постанові від 11.06.2013 за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України щодо відносин оподаткування, розмір орендної плати (плати за землю (статті 269, 270, 288 Податкового кодексу України) в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно поданої позивачем до податкового органу декларації, ним задекларовано до сплати орендну плату за земельну ділянку площею 1,6477 га на 2011 рік, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України, за укладеними раніше договорами оренди землі державної та комунальної власності, в меншому розмірі, ніж це установлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанції про правомірність здійсненого відповідачем донарахування податкових зобов?язань за цей період, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

Таке застосування норм матеріального права відповідає практиці Верховного Суду України викладеній, зокрема, у постановах від 02.12.2014 № 21-274а14, від 14.04.2015 №21-165а15, які є обов?язковими для застосування судами, відповідно до вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга не містить заперечень щодо правомірності застосування штрафних санкцій в розмірі 340 грн. за несвоєчасне подання платником податкових декларацій з плати за землю за 2010 та 2011 роки.

За встановлених обставин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним здійсненого донарахування податкових зобов?язань з орендної плати за землю за 2010 рік в сумі 4771,65 грн. та застосованих на цю суму штрафних санкцій в сумі 1192,91 грн., з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.02.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 скасувати.

Ухвалити нову постанову. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі Херсонської області від 18.04.2012 №0040681700 в частині здійсненого донарахування податкових зобов?язань з орендної плати за землю за 2010 рік в сумі 4771,65 грн. та застосованих на цю суму штрафних санкцій в сумі 1192,91 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Цюрупинської об?єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (75100, Херсонська область, м. Цюрупинськ, вул. Енгельса, 32) за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати в розмірі 135 (Сто тридцять п?ять) грн. 38 коп. на користь ОСОБА_2 (75100, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун