ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/1894/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Костенка М.І.

Федорова М.О.

за участю:

секретаря судового засідання Чайки О.С.

представників позивача Пугайка І.І., Чернишової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013

у справі №2а/0570/16578/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРАКС»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання дій незаконними, визнання нечинними податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРАКС» (далі по тексту - позивач, ТОВ «АРАКС») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів в Донецькій області) про визнання дій з прийняття податкових повідомлень-рішень незаконними та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 №0000861504, від 08.07.2013 №0009911501, від 08.07.2013 №0009921501.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, позов задоволено. Визнано неправомірними дії з прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 №0000861504, від 08.07.2013 №0009911501, від 08.07.2013 №0009921501. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 №0000861504 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 25441017,00 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 №0009911501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 25441017,00 грн. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 №0009921501 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 25441017,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.10.2012 позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року, в якій у рядку 21 задекларував залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 25441938,00 грн. Позивач відобразив вказану суму у рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду» та 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації.

У додатку 2 до податкової декларації позивач навів дані про залишки від'ємного значення попередніх податкових періодів, з якого вбачається, що вона виникла в період з серпня 2006 року по серпень 2012 року.

Відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 02.11.2012 №3237/15-4/30232150.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п. 200.4 ст. 200, ст. 102 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за вересень 2012 року на 25441017,00 грн.

Підставою для висновків податкового органу стало те, що від'ємне значення, яке не було заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ, не може бути задеклароване у рядку 24 («Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду») пізніше 1095 днів після отримання права на бюджетне відшкодування. Законом не передбачено можливості платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання бюджетного відшкодування після настання права на таке відшкодування. Якщо на дату виникнення права на бюджетне відшкодування, платник не скористався таким правом, вважається, що ним прийняте рішення стосовно відмови від такого відшкодування. З урахуванням строків давності, визначених п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, враховуючи від'ємні залишки за серпень 2006 року на суму ПДВ 25254824,00 грн., грудень 2006 року на суму ПДВ 58731,00 грн., лютий 2007 року на суму ПДВ 62638,00 грн., квітень 2007 року на суму ПДВ 44531,00 грн., серпень 2007 року на суму ПДВ 10966,00 грн., січень 2008 року на суму ПДВ 7796,00 грн., травень 2008 року на суму ПДВ 250,00 грн., червень2008 року на суму ПДВ 250,00 грн., липень 2008 року на суму ПДВ 201,00 грн., серпень 2008 року на суму ПДВ 37,00 грн., за січень 2009 року на суму ПДВ 263,00 грн., за лютий 2009 року на суму ПДВ 263,00 грн., за березень 2009 року на суму ПДВ 250,00 грн., за червень 2009 року на суму ПДВ 17,00 грн., а всього на загальну суму ПДВ 25441017,00 грн. не можуть бути відображені платником в рядку 26 (24 - по новій формі) декларації, не підлягають зарахуванню платником у зменшення податкових зобов'язань в податкових деклараціях в наступних податкових періодах, не можуть бути заявленими платником до відшкодування на розрахунковий рахунок чи в рахунок майбутніх платежів (тобто не можуть бути відображені ні в рядку 25.1, ні в рядку 25.2 (23.1, 23.2 - по новій формі) декларації).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2012 №0000861504, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації №9064647970 від 19.10.2012 за вересень 2012 року на 25441017,00 грн.

08.04.2013 позивачем до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2013 року, в якій у рядку 21 задекларував залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 25442096,00 грн. Також позивач відобразив вказану суму у рядку 22 «Залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» та 24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації.

20.05.2013 відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2013 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 20.05.2013 №1910/15-4/30232150.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем абз. б п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та пп. пп. 4.6.6, 4.6.7 п. 4.6 ст. 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, що полягає у завищені підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 25441017,00 грн. по декларації за березень 2013 року.

Підставою для такого висновку відповідачем вказано на акт про результати камеральної перевірки від 02.11.2012 №3237/15-4/30232150.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 №0009911501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації №9018744614 від 08.04.2013 за березень 2013 року на 25441017,00 грн.

З тих же підстав за актом камеральної перевірки від 19.06.2013 №2240/15-4/30238150 при перевірці декларації позивача з ПДВ за квітень 2013 року було зроблено висновок про завищення позивачем розміру від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 25441017,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 №0009921501, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації за квітень 2013 року від 08.05.2013 на 25441017 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій було досліджено, що попередньою перевіркою позивача, акт від 18.04.2007 №900-23-2/30232150, було встановлено допущення позивачем порушень ст. 1, п. 5.1, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2006 року на 31969850,00 грн. та порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у вересні 2008 року на 25539416,00 грн.

З акту перевірки вбачається, що вказане від'ємне значення ПДВ було сформовано за угодою товарного кредиту між ТОВ «АРАКС» та ТОВ «Укрспецторг» при придбанні стабілізаторів режимів агрегатів, працюючих в умовах середовищ із змінними параметрами «Октава», яка на думку відповідача є збитковою, а тому має ознаки нереальності і незаконності такої операції. На підставі цих же висновків було зроблено висновок про порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2007 №0000962340/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41560805,00 грн. З приводу податку на додану вартість відповідач податкових повідомлень-рішень не приймав. Сума ПДВ в розмірі 25254824,00 грн. по цій угоді також увійшла до складу від'ємного значення, задекларованого позивачем у вересні 2012 року, березні, квітні 2013 року.

Позивачем, податкове повідомлення-рішення від 26.04.2007 №900-23-2/30232150 про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41560805,00 грн. було оскаржено у судовому порядку. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2009 у справі №2а-27454/08/0570 за позовом ТОВ «АРАКС» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька позов було задоволено. Вказана постанова була скасована постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.04.2011 постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.11.2009 скасована та залишена в силі постанова Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2009.

Враховуючи рішення суду по справі №2а-27454/08/0570, що набрало законної сили, яким встановлено, що вищевказані висновки відповідача в акті перевірки від 18.04.2007 №900-23-2/30232150 є необґрунтованими, а сплата позивачем процентів за користування товарним кредитом пов'язана із його господарською діяльністю, а також ненаданням відповідачем до суду жодних доказів, які б спростовували вказані висновки суду, судами першої та апеляційної інстанцій зроблено правомірний висновок, що відповідач протиправно зменшив позивачу за актом перевірки від 18.04.2007№900-23-2/30232150 розмір від'ємного значення з ПДВ за вересень 2006 року на 25539416,00 грн., тому позивач обґрунтовано включив його до декларації з ПДВ за вересень 2012 року, березень 2013 року та квітень 2013 року.

Як вбачається зі спірних податкових повідомлень-рішень, підставою для їх прийняття є порушення позивачем п. 200.4 ст. 200 та п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України. В актах перевірки, які стали підставою для їх прийняття, наявність виявлених порушень також ґрунтується саме на цих нормах права. Будь-яких посилань на порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на наявність яких посилається скаржник, спірні рішення відповідача не містять. Також не було підставою для прийняття спірних рішень і порушення позивачем порядку формування податкового кредиту в 2006 році.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування та мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, оскільки ТОВ «АРАКС» не підпадає під категорію осіб визначених п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України, та оскільки виникла різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту до ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів Донецької області подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2012 року, якою заявлено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно пп. 4.6.4 п. 4 роз. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 №492, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

Підпунктом 4.6.5 п. 4 роз. V Порядку встановлено, що платники, які відповідно до ст. 200 роз. V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З аналізу вищенаведених норм, виходячи із суті бюджетного відшкодування, викладеній в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 та в п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, при цьому незалежно від податкового періоду в якому склалася така сплата податку, умовою бюджетного відшкодування податку, згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів.

Таким чином, сума, розрахована за правилами ст. 200 Податкового кодексу України, набуває статусу бюджетного відшкодування та підлягає поверненню з бюджету. При цьому, законодавчо установлений порядок повернення з бюджету сум бюджетного відшкодування не передбачає автоматичного погашення сум бюджетного відшкодування у разі, якщо такі суми не були своєчасно заявлені до відшкодування.

Положеннями ст. 200 Податкового кодексу України не передбачено застережень щодо участі фактичної сплати ПДВ постачальникам у розрахунку бюджетного відшкодування з ПДВ та напрямів його використання при складанні декларацій з ПДВ (для визначення від'ємного значення чи перекриття поточних податкових зобов'язань з ПДВ). Участь цієї сплати у розрахунку бюджетного відшкодування обмежується лише розміром від'ємного значення з ПДВ.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зі змісту вищевикладеного слідує, що Податковий кодекс України не обмежує бюджетне відшкодування виключно сумою податкового кредиту попереднього звітного періоду як і не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, та не ставить право платника податку на отримання податкової вигоди в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості. А тому відмову платникові у бюджетному відшкодуванні можливе лише на тій підставі, що таке відшкодування не було заявлене у наступних податкових періодах, за якими воно виникло, не можна визнати правомірною.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки положення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регулюють питання формування від'ємного значення ПДВ, тому не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки позивач з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування до податкового органу не звертався, а лише включив суми податкового кредиту в рахунок майбутніх податкових зобов'язань. Платники податку, які не мали права на бюджетне відшкодування у зв'язку з встановленими Податковим кодексом України обмеженнями, мають право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування.

Судами на підставі податкових декларацій з ПДВ, було досліджено та встановлено порядок виникнення спірних сум залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість, а саме: в серпні 2006 року податкові зобов'язання позивача склали 86682,00 грн., податковий кредит - 25677753,00 грн., від'ємне значення - 25591071,00 грн.; у грудні 2006 року податкові зобов'язання задекларовано в сумі 135791,00 грн., податковий кредит - 194522,00 грн., від'ємне значення в сумі 58731,00 грн.; в лютому 2007 року податкові зобов'язання - 40873,00 грн., податковий кредит - 103511,00 грн.,від'ємне значення - 62638,00 грн.; в квітні 2007 року податкові зобов'язання - 25651,00 грн., податковий кредит - 70182,00 грн., від'ємне значення - 44531,00 грн., в серпні 2007 року податкові зобов'язання - 35650,00 грн., податковий кредит - 46616,00 грн., від'ємне значення - 10966,00 грн.; в січні 2008 року податкові зобов'язання - 11344,00 грн., податковий кредит - 19140,00 грн., від'ємне значення - 7796,00 грн.,; в травні 2008 року податкові зобов'язання не задекларовані, податковий кредит - 250,00 грн., від'ємне значення - 250,00 грн.; в червні 2008 року податковий кредит в сумі 250,00 грн., від'ємне значення - 250,00 грн.; в липні 2008 року податкові зобов'язання - 62,00 грн., податковий кредит - 263,00 грн., від'ємне значення - 201,00 грн.; у серпні 2008 року податкові зобов'язання не декларувалися, податковий кредит - 250,00 грн., від'ємне значення - 250,00 грн.; в січні 2009 року податкові зобов'язання відсутні, податковий кредит - 263,00 грн., від'ємне значення - 263,00 грн.; в лютому 2009 року податкові зобов'язання не декларувались, податковий кредит - 263,00 грн., від'ємне значення - 263,00 грн.; в березні 2009 року податковий кредит - 250,00 грн., від'ємне значення - 250,00 грн.

Згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ за вересень 2012 року, залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з податку на додану вартість складає 25441938,00 грн. В березні 2013 року позивачем було задеклароване від'ємне значення на суму 25442096,00 грн., в квітні 2013 року - 25442278,00 грн. Ця сума склалась з залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, зазначених у додатку 2 до відповідних податкових декларацій.

Також судами встановлено, що на протязі серпня 2006 року по квітень 2013 року включно, позивачем поступово використовувалось від'ємне значення з ПДВ для погашення сум податкового зобов'язання з ПДВ у тих податкових періодах, в яких виникло його позитивне значення, оподаткованих операцій у крупних сумах за цей період у позивача не було. Отже суми від'ємного значення з серпня 2006 року не заявлялись позивачем до бюджетного відшкодування, обґрунтовано були зараховані до податкових зобов'язань наступних податкових періодів.

Колегія суддів погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій, стосовно того, що норма п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України регулює термін подання заяви про повернення надміру сплачених грошових коштів або про їх відшкодування, а не порядок розрахунку залишку сум від'ємного значення попередніх податкових періодів. Залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів та сума бюджетного відшкодування ПДВ - різні показники декларації з податку на додану вартість.

Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій податкового органу з прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 №0000861504, від 08.07.2013 №0009911501, від 08.07.2013 №0009921501, то колегія суддів не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки

право податкового органу на прийняття таких актів індивідуальної дії обумовлено положеннями ст. 58 Податкового кодексу України. В разі ж встановлення судами протиправності податкових повідомлень-рішень належним способом відновлення порушеного права є скасування цих рішень.

Таким чином, складання податкового повідомлення-рішення є функціональним обов'язком податкового органу та забезпечує здійснення покладених на нього завдань щодо контролю за сплатою податків та зборів. Суд не може визнавати вказані дії податкового органу протиправними, а належним способом судового захисту прав та інтересів платника податків, порушених внаслідок прийняття такого податкового повідомлення-рішення, є звернення до суду із позовом про визнання даного рішення протиправним та його скасування.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання неправомірними дій з прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 №0000861504, від 08.07.2013 №0009911501, від 08.07.2013 №0009921501.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів Донецькій області задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 в частині визнання неправомірними дій з прийняття податкових повідомлень-рішень від 21.11.2012 №0000861504, від 08.07.2013 №0009911501, від 08.07.2013 №0009921501.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)М.І. Костенко (підпис) М.О. Федоров