Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" квітня 2015 р. м. Київ К/800/24549/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Лосєва А.М.

Бившевої Л.І.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.112012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013

у справі № 2а-1670/6751/12

за позовом Приватного підприємства «Лон і Компані»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

Полтавської області Державної податкової служби

про визнання дій неправомірними,, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2012 року Приватне підприємство «Лон і Компані» (далі по тексту - позивач, ПП «Лон і Компані») звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просило:

- визнати протиправними дії Кременчуцької ОДПІ щодо зменшення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 3775939,64 грн. та податкового кредиту на суму 3775939,64 грн. за березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року згідно акта № 3391/15-322/34698139 від 31 серпня 2012 року;

- зобов'язати відповідача вилучити з Автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Лон і Компані» з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з ПДВ за період березень - липень 2012 року, за результатами якої складено акт № 3391/15-322/34698139 від 31 серпня 2012 року;

- зобов'язати Кременчуцьку ОДПІ відобразити в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» самостійно задекларовані підприємством за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року суми податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2013 року, позов задоволено повністю.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства, Кременчуцька ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Частиною першою статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі, зокрема, неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У зв'язку з неприбуттям у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, що були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вирішила розглядати справу у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції ПП «Лон і Компані» 01 лютого 2007 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 34698139) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 630352). Позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

Відповідачем у період з 22 серпня 2012 року по 29 серпня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності даних, що містяться у деклараціях з податку на додану вартість за період березень 2012 року - липень 2012 року.

За результатами перевірки 31 серпня 2012 року податковим органом складено акт № 3391/15-222/34698139, у якому встановлено порушення позивачем вимог:

- частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216, частин 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними щодо правочинів, здійснених ПП «Лон і Компані» із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями, тобто такі угоди носять фіктивний характер, а податковий кредит сформований, даним контрагентом не дійсний. Даний факт свідчить про здійснення по ланцюгу постачання так званих «безтоварних» операцій, коли угода між транзитними підприємствами відбувається на папері;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 206.1 статті 206 Податкового кодексу України в результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за березень - липень 2012 року про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за період, що перевірявся, - не є дійсними, та як наслідок зменшенню підлягає сума податкових зобов'язань на 3775939,64 грн. та сума податкового кредиту на 3775939,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у спірних правовідносинах відповідачем було порушено вимоги Податкового кодексу України та Наказу ДПІ України від 22 грудня 2010 року №985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків».

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У пункті 74.1 статті 74 ПК України закріплено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК України колегія суддів дійшла висновку, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 22 серпня 2012 року по 29 серпня 2012 року Кременчуцька ОДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку, склала акт від 31 серпня 2012 року № 3391/15-222/34698139 та на його підставі внесла інформацію щодо зменшення сум податкового зобов'язання та податкового кредиту по податку на додану вартість до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Колегія суддів вважає, що висновки, викладені у зазначеному акті, є відображенням позиції, дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього, а включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку, не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Враховуючи те, що позивачем фактично оскаржувались саме дії фахівців відповідача щодо включення до акта перевірки висновків про правильність формування податкових зобов'язань позивача, а також те, що позивачем не оскаржувались ані дії податкового органу щодо проведення зазначеної позапланової перевірки, ані рішення, які стали підставою для такої перевірки, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.

Вищезазначене також узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у його постанові від 09.12.2014 року у справі №21-551а14.

Відповідно до частини 1 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги дають підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.

Згідно з частинами 2 та 6 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ч. 2 ст. 94, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.112012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 у справі № 2а-1670/6751/12 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою Приватному підприємству «Лон і Компані» в позові відмовити.

4. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. ШипулінаЗ оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський