Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" липня 2015 р. м. Київ К/800/8929/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Степашка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року по справі №805/14707/13-а за позовом Державного підприємства «Шахтарськантрацит» до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Шахтарськантрацит» звернулось до суду з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000421502 від 30.09.2013 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року, позов задоволено.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Державне підприємство «Шахтарськантрацит» зареєстровано в якості юридичної особи та перебуває на обліку в податковому органі як платників податків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16.02.2012 року по справі № 2а/0570/1349/2012 за позовом Шахтарської ОДПІ в Донецькій області до Державного підприємства «Шахтарськантрацит» про стягнення грошових коштів з рахунків в установах банків, обслуговуючих платників податків, в рахунок погашення податкового боргу, з Державного підприємства «Шахтарськантрацит» був стягнутий податковий борг в загальній сумі 1427477,25 грн. та одночасно цією постановою розстрочено виконання зобов'язання зі сплати податкового боргу у розмірі 1427477,25 грн. на 12 місяців з щомісячними платежами таким чином: березень 2012 року - січень 2013 року з щомісячними платежами у розмірі 120377,65 грн.; у лютому 2013 року щомісячним платежем у розмірі 103323,10 грн.

Як вбачається з вищевказаного судового рішення, судом з позивача поміж іншої заборгованості з податків стягнуто узгоджений податковий борг з ПДВ в сумі 305409,00 грн. за податковим повідомленням - рішенням № 0000382341/1506 від 30.12.2011 року.

16.09.2013 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання з питань дотримання граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість по терміну сплати 09.01.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.09.2013 року № 72/22-2/32299510, яким встановлено, що позивачем в порушення пп.57.3 ст.57, пп. 126.1 ст. 126 ПК України несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, нарахованого податковим повідомленням - рішенням № 0000382341 від 30.12.2011 року, граничний строк сплати - 09.01.2012 року, фактично сплачено 25.03.2013 року, 19.06.2013 року, 02.08.2013 року, 20.08.2013 року, 04.09.2013 року.

30 вересня 2013 року Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі висновків зазначеного акту та п. 57.3 ст. 57 розділу II, п. 126.1 ст. 126 частини 2 глави 11 розділу II, п. 203 ст. 203 розділу IV Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000421502 про нарахування штрафу у розмірі 28657,86 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди виходили з того, що податковий орган помилково розраховував граничний строк сплати податкового боргу відповідно до вимог Податкового кодексу України, не враховуючи строки сплати податкового боргу розстроченого вищезазначеною постановою суду.

Однак, з такими висновками судів колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Норма пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Враховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені.

Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 126.1 статті 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є вчиненим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу, розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Аналогічне регулювання було встановлено підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та відповідна правова позиція з цього питання викладена у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2014 року у справі № 21-279а14 за позовом комунального підприємства «Міський водоканал» до державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та прийнятим у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованим та задоволенню не підлягають.

За таких обставин, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування цих рішень з прийняттям нового рішення, зокрема, про відмову в задоволенні позовних вимог з наведених вище мотивів.

Керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2014 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року по справі № 805/14707/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Сірош М.В. підпис Степашко О.І.