Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2017 р. м. Київ К/800/48082/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Заїки М.М., Іваненко Я.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області

на постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року

у справі № 2а-3722/11 (45554/12/9104)

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі

Івано-Франківської області

про зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі про визнання незаконною відмови УПФ в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2011 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов'язано відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 21 квітня 2010 року.

Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з наявних у справі матеріалів, 21 квітня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Городенківському районі з заявою про призначення йому пенсії за віком за списком №2.

Комісія Пенсійного фонду з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах прийняла рішення про відмову у підтвердженні пільгового стажу вказала, що у відомостях нарахування заробітної плати за 1976-2000 роки посада ОСОБА_2 не зазначена, а в 1980 р. зазначена посада слюсар, яка не дає права на призначення пенсії по Списку № 2, а інші документи, на підставі яких можна було б підтвердити зайнятість заявника протягом повного робочого дня на посаді електрозварника. Тому, комісією прийнято рішення про відмову в підтвердженні пільгового стажу роботи.

Задовольняючи позовні вимоги та зобов'язуючи відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт роботи ОСОБА_1 електрогазозварником підтверджений показаннями свідків, які працювали з позивачем в одному колгоспі. Із протоколу №10 засідання правління колгоспу «Ленінським шляхом» від 18 серпня 1982 р., отриманого позивачем в архівному відділі Городенківської райдержадміністрації встановлено, що ОСОБА_1 зварщику надавалась профвідпустка за 1981 р. на 24 р.д. з 01.08.1982 р.

Про те, що під час роботи в колгоспі позивачем вироблявся встановлений в господарстві трудовий мінімум вихододнів, встановлено судом із записів про трудову участь у громадському господарстві в трудовій книжці ОСОБА_1

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стверджено, що державна реєстрація Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Покуття» припинена 18.06.2008 р. в зв'язку з визнанням юридичної особи банкрутом.

Відповідно до довідки, виданої 10.02.2010 р. приватною агрофірмою «Роднічок», позивач з 01.04.2003 р. по 18.11.2006 р. та з 04.12. по 21.12.2009 р. перебував членом ПАФ. Запис №11 в трудовій книжці ОСОБА_1 свідчить про те, що останній 31.03.2003р. був звільнений з СВК «Покуття» в порядку переводу в ПАФ «Роднічок», згідно запису №12 від 01.04.2003 р. позивач прийнятий в ПАФ на посаду газоелектрозварника. З довідки № 23, виданої ПАФ «Роднічок», встановлено, що з посади газоелектрозварника СВК «Покуття» ОСОБА_1 був звільнений згідно рішення правління № 5 від 31.03.2003 р.

Крім цього, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив також, що частиною другою пункту 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року N442, встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Тобто, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її непроведення не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Колегія суддів вказує на передчасність такого висновку судів з наступних підстав.

Так, згідно зі статтею 100 Закону №1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що дававn право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи неn менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за №1451/11731), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок, постанова №422 відповідно). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Згідно із зазначеними нормативними актами основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно із статтею 101 Закону №1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до вимог пункту 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993року №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження& спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Комплексний аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-183а13 та від 10 березня 2015 року №21-51а15.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами були повно і правильно встановлені обставини справи однак при ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій було допущено порушення норм матеріального права при задоволенні позовних вимог, ухвалені рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Постанову Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.М. Заїка

Я.Л. Іваненко