Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/64018/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 по справі № 815/5230/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатек-Електро»

до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкових повідомлень - рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12.07.2013 № 0002192230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 196 138,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 98 069,00 грн. та № 0002212230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на 235 285,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 58 821,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 у задоволенні позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, по яким позивачем сформовано валові витрати по податковий кредит з ПДВ, у зв'язку з відсутністю первинних документів (товарно - транспортних накладних), що підтверджують факт поставки товару, а також віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум на підставі факсових копій первинних документів та без наявності оригіналів податкових накладних. Крім того, позивачем завищено податковий кредит внаслідок подвійного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за одними і тими ж податковими накладними.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги Товариства задоволено частково, податкове повідомлення-рішення від 12.07.2013 №0002192230 скасовано в повному обсязі, а повідомлення-рішення від 12.07.2013 № 0002212230 скасоване в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 246 225,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 57 652,50 грн., в частині скасування грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 4 674,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 168,50 грн. - відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог обґрунтовано висновком про те, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів по господарським операціям з контрагентами, оскільки такі операції підтверджено первинними документами, зокрема, товарно - транспортиними накладними, видатковими накладними, а порушення податкової дисципліни контрагентами позивача не позбавляє останнього права формувати валові витрати та податковий кредит по фактично здійсненим господарським операціям, оскільки, у разі якщо контрагентами і були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У поданих запереченнях позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт від 27.06.2013 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1ст. 139, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 196 138,00 грн., занижено ПДВ на загальну суму 235 285,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 15 617,00 грн.

Висновок фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства мотивовано тим, що фактично позивач не надав первинні документи (товарно - транспортні накладні) на підтвердження проведення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Євроком Компонентс» та оригіналів видаткових накладних по господарським відносинам з ТОВ «Стелла Електронік» (фактично валові витрати було сформовано на підставі факсокопій), а також оригіналів податкових накладних. Щодо взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Баярд-К», ТОВ «Авант-Тайм Зовнішторг», ТОВ «Арсаон», ТОВ «Гранд Технолоджіс», то контролюючий орган вказує на нереальність здійснення правочинів з вказаними контрагентами, оскільки останні не мають можливості (необхідних умов) для здійснення господарських операцій (за результатами проведених перевірок вказаних контрагентів), що свідчить про порушення ст. 203, ст. 215 ст. 216 ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, а отже правочини укладені з такими контрагентами є нікчемними та не породжують правових наслідків, зокрема, і щодо формування податкового кредиту з ПДВ. Також контролюючий орган вказує на завищення позивачем податкового кредиту внаслідок подвійного віднесення до його складу сум ПДВ за одними і тими ж податковими накладними, виданими на його користь контрагентами ТОВ «СЕА Електронікс», ТОВ «Олександріяпривід» та ТОВ «Євроком Компонентс».

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з приписами пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до витрат, не відносяться не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Це однаковою мірою стосується як витрат, пов'язаних із одержанням прибутку, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, судом апеляційної інстанції у ході розгляду справи було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію державного податкового органу про безпідставність віднесення витрат до валових та формування податкового кредиту по господарським операціям проведених з контрагентами, у зв'язку з не підтвердженням таких операцій товарно - транспортними накладними та видатковими накладними. Так, судом досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, і ті, на відсутність та на неналежність оформлення яких посилався контролюючий орган, а саме, договори, додаткові угоди, видаткові накладні, належно оформлені, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", копії яких містяться в матеріалах справи, а також і вантажні декларації (товарно-транспортні накладні) кур'єрської служби «Нічний експрес» (з яких вбачається, що отримувачем товару, зазначеного в додатках до вантажних декларацій - видаткових накладних - є саме позивач, що підтверджує фактичне отримання позивачем придбаного товару у контрагента ТОВ «Євроком Компонентс») та встановлено реальне виконання господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами.

Доводи відповідача про нікчемність укладених договорів між позивачем та його контрагентами, судом апеляційної інстанцій, як і судом першої інстанції, правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність у суб'єктів господарювання (контрагентів) достатніх матеріальних чи будь - яких інших ресурсів для здійснення господарської діяльності не має своїм наслідком недійсність укладених ними правочинів чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Вищий адміністративний суд також погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем безпідставно двічі віднесено до складену податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 4 674,00 грн. за одними і тими же податковими накладеними, оскільки Товариством, всупереч вимог п. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надано належних доказів, зокрема, уточнюючих розрахунків, на спростовання висновку контролюючого органу про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Проте Вищий адміністративний суд України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту у період з жовтня 2011 року по липень 2012 року сум ПДВ в розмірі 132 686,00 грн.

Так, згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (позивачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

А, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Отже, право на формування податкового кредиту у платника податку виникає та є правомірним при умові наявності податкової накладної.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984 та зареєстрованого Мінюстом 12.01.2011 за №34/18772 (далі Порядок № 984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів, у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки, у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Як вбачається з акту перевірки від 27.06.2013, що є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового законодавства, Товариством у вказаний період до податкового кредиту було включено суму ПДВ у розмірі 132 686,00 грн. без наявності оригіналів податкових накладних, перелік яких наведено в таблиці акту (т. 1 а.с. 30-31).

З матеріалів справи та з рішень судів попередніх інстанцій також вбачається, що фактично Товариством, всупереч вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ні під час перевірки, ні під час розгляду справи не було надано податкових накладних, на підставі яких було сформовано податковий кредит, крім того, позивач не надав і пояснень до акту перевірки, щодо вказаного порушення.

Висновок суду апеляційної інстанції, що вищезазначене спростовується самим переліком податкових накладних, який наведений в таблиці акту перевірки (т. 1 а.с. 30-31), оскільки контролюючий орган ні в самому акті перевірки, ні при розгляді справи в суді, не пояснив звідки було взято відомості про податкові накладні (назва підприємства, яке виписало податкові накладні, дата та номер податкової накладної, розмір сум та ін.) є безпідставним, оскільки вказане не спростовує відсутності податкових накладних у позивача, а вказані відомості платник податку (позивач) самостійно вказує в податковій декларації з ПДВ та відповідних додатках до неї, що подається до контролюючого органу.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, апеляційної скарги та заперечень на касаційну скаргу, позивач фактично не наводить та не надає жодного доказу на спростовання твердження контролюючого органу про відсутність у нього податкових накладних, а посилається лише на наявність у нього інших первинних документів, які підтверджують реальність придбання товарів з метою його подальшого використання в межах господарської діяльності та сплату суми ПДВ в ціні придбаного товару.

Таким чином, враховуючи неспростовність доводів відповідача про відсутність у позивача податкових накладних (матеріали справи копій податкових накладних не містять), на підставі яких до податкового кредиту було включено суми ПДВ у розмірі 132 686,00 грн., колегія суддів приходить до висновку і про правомірність збільшення Товариству грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 132 686,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 33 171,50 грн.

Виходячи з того, що обставини у справі встановлено правильно, а суд апеляційної інстанції дійшов неправильних висновків лише в частині, що зумовило ухвалення незаконного судового рішення в цій частині, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити останнє на підставі ч. 1 ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено право суду касаційної інстанції змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 по справі № 815/5230/13-а змінити, виклавши абзаци п'ятий та шостий резолютивної частини в такій редакції:

"Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.07.2013 № 0002212230 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 97 925,00 грн. за основним платежем та в розмірі 24 481,00 грн. за штрафними санкціями.

У скасуванні податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 12.07.2013 № 0002212230 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 137 360,00 грн. за основним платежем та в розмірі 34 340,00грн. за штрафними санкціями - відмовити.".

В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013 по справі № 815/5230/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239№ Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко