Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. КиївК/9991/50132/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів:Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012

у справі № 2а-944/12/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи-підприємця (СПД) ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (ДПІ)

про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012, позов задоволено: скасовані рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва від 02.02.2012 № 1170/17-108 про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012; скасовано рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання недійсним подовження свідоцтва про сплату єдиного додатку № 1040/10/17-103 від 31.01.2012; зобов'язано ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва видати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 свідоцтво про сплату єдиного податку згідно її заяви від 24.01.2012 про застосування спрощеної системи оподаткування.

У касаційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право надати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що 24.01.2012 СПД ОСОБА_4, яка на цю дату вже мала статус платника єдиного податку (термін дії виданого їй свідоцтва про сплату єдиного податку був продовжений до 01.06.2012), звернулася до ДПІ із заявою по застосування спрощеної системи оподаткування та видачі свідоцтва про сплату єдиного податку з 01.01.2012 за видами господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005 з кодом КВЕД 52:48.2 - «роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами». Разом з поданою заявою позивач здала оригінал свідоцтва про сплату єдиного податку, виданого їй у 2011 році.

Листом від 02.02.2012 (вихідний № 1179/17-108) ДПІ з посланням на пункт 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (ПК) СПД ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку.

Відповідно до пункту 291.2 ст. 291 ПК (у редакції Закону України від 04.11.2011 № 4014-VI, який набрав чинності з 1 січня 2012 року) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 цієї статті).

Пунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК в редакції Закону України від 04.11.2011 № 4014-VI (редакція змінена згідно із Законом України від 24.05.2012 № 4834- VI, який набрав чинності з 1 липня 2012 року), встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Норми ПК не містять визначення понять «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння».

Згідно з пунктом 5.3 ст. 5 ПК терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами,

За визначенням пункту 1 ст. 1 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

В пункті 1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України № 244 від 20.10.1999р., наведено визначення поняття «виріб з дорогоцінного металу» - як будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.

За змістом вказаних правових норм ювелірний виріб є видовим поняттям по відношенню до виробу із дорогоцінних металів, що дає підстави для висновку, що норми підпункту 291.5.1 пункту 291.5 ст. 291 ПК поширюють свою заборону і на зазначені в ньому операції з ювелірними виробами. Враховуючи наведене, відмова ДПІ в задоволенні заяви СПД ОСОБА_4 відповідала чинному як станом на дату звернення позивача із заявою, так і станом на 02.02.2012 (дата відповіді на заяву) законодавству, а тому є правомірною.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на такий зміст правового регулювання, встановлений вищенаведеними правовими нормами, внаслідок чого зробили помилковий висновок про задоволення позову.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.03.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012; у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев