Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/40818/13

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),Суддів:Маслія В. І., Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області звернулось з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки про визнання протиправними дій щодо неприйняття до відшкодування сум пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року відносно громадян, яким призначено пенсії по втраті годувальника, стягнення витрат на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року в розмірі 74 142 грн. 97 коп., у тому числі витрат з їх виплати і доставки пенсії за період з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року в розмірі 407 грн. 33 коп.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на виплату пенсій ОСОБА_4, ОСОБА_5 за період з 01 вересня 2012 року по 28 лютого 2013 року у розмірі 1 800 грн. 00 коп.; в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в цій частині, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

В запереченнях позивач просив залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Не погоджуючись з рішеннями судів в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в цій частині, прийняти нове рішення про задоволення позову.

В запереченнях відповідач просив залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Спір між сторонами виник у відносинах щодо відшкодування відповідачем позивачу витрат з виплати пенсій особам у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до статті 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, передбачений статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Статті 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачають обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та статтями 1, 2 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Положення статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" встановлюють що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 2 Порядку визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.

Згідно із пунктом 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", «;Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Вирішуючи спір, що виник внаслідок відмови відповідача у відшкодуванні позивачу суми виплачених пенсій та витрат з їх доставки, суди зазначили, що правомірність призначення та виплата позивачем цих пенсій повинні підтверджуватись відповідними доказами.

З огляду на наведене, встановивши, що деякі особи, яким позивачем виплачено пенсії, не мали права на їх отримання, оскільки на час смерті годувальника не досягли 55 річного віку, працювали, або інвалідність настала після смерті годувальника, суди дійшли висновку про правомірність дій відповідача щодо не прийняття до відшкодування витрат на їх виплату та доставку.

Між тим, на думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, такі висновки не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки фактично відповідач ставить під сумнів правильність призначення цим особам пенсії.

За змістом Закону України «Про пенсійне забезпечення» вирішення питань щодо наявності або відсутності підстав для призначення пенсій відноситься до виключних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Згідно із приписами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати, понесені останнім на виплату і доставку пенсій особам у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При цьому, відповідач, відмовляючи у виконанні свого обов'язку, не може посилатись на свої сумніви у правильності призначення пенсії особам, а повинен обґрунтувати свої дії тими обставинами, що відповідні страхові випадки сталися не на виробництві або не у зв'язку з професійним захворюванням.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачу у відшкодуванні витрат, обґрунтовані вищенаведеними мотивами, є неправомірними.

Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та безпідставно вдалися до оцінки обставин, які не стосуються даного предмету позову.

З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у позові не узгоджується з приписами законодавства України.

Разом з цим, оскільки сторонами не оспорюється розмір понесених позивачем витрат, а матеріали справи і встановлені судами обставини достеменно свідчать про наявність у відповідача обов'язку задовольнити вимоги позивача, колегія суддів не вбачає підстав для передачі справи на новий розгляд та вважає за можливе прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

З огляду на зазначені вище підстави, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а касаційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2013 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області 74 142 грн. 97 коп. витрат на виплату і доставку пенсій по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: