Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/9991/59603/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Гончар Л.Я.

Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова №2392 від 20 грудня 2011 року про застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 1881, 82 грн.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою та просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, управлінням Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова була проведена позапланова перевірка щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 26.07.2004 до 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт перевірки №490 від 02.09.2011 року.

Перевіркою правильності нарахування та сплати страхових внесків в результаті неподання звітності встановлено заниження (приховування) позивачем суми заробітної плати у розмірі 1881,82 грн. за 2007 рік, з якої нараховуються та утримуються страхові внески, в результаті чого донараховано страхових внесків та утримань з громадян на загальну суму 652,76 грн. (по тарифу 33,2% - 624,76 грн., по тарифу 0,5-2%-28,00 грн.), чим порушено ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003р.

На підставі встановленого порушення, УПФУ в Фрунзенському районі м.Харкова було винесено рішення про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески №2392 від 20.12.2011 року на суму 1881,82 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення пункту 3 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі яких до позивача застосовано фінансові санкції втратили чинність із вступом в силу Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Колегія суддів вказує на передчасність таких висновків судів першої та апеляційної інстанцій та вбачає за доцільне зазначити про таке.

Згідно з пунктом 3 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу), а в разі повторного протягом року такого порушення - штраф у триразовому розмірі суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведені вище норми матеріального права були виключені.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій.

З урахуванням зазначеного, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна скарга управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 березня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: