Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м.Київ К/800/50991/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року у справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року Обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10 липня 2012 року №3683/21-1/01, просило визнати протиправною та скасувати вимогу від 19 квітня 2012 року № 11-06-14-14/2430, яка винесена на підставі акта ревізії від 20 березня 2012 року №06-09/78 в частині: стягнення з осіб, винних у заниженні розрахунку оплати за надання послуг тимчасового розміщення слухачів навчального центру шкоду в розмірі 22116,24 грн.; стягнення з осіб, які отримали завищені посадові оклади (прибиральників виробничих приміщень) 2459,24 грн.; стягнення з осіб, які отримували надбавки і доплати з порушенням Колективного договору 1529,04 грн.; стягнення коштів в сумі 48469,18 грн. з колишнього генерального директора ОСОБА_2 за безпідставно нараховані та виплачені премії, які не передбачені укладеним контрактом та виплати яких не погоджені Кіровоградською обласною радою; стягнення з осіб, які отримували премії згідно з наказами ГУЖКГ Кіровоградської ОДА та виданих на їх основі наказів по підприємству, премії в розмірі 112375 грн.; стягнення з осіб, які отримали премії, які не передбачені колективним договором, в розмірі 12931 грн.; відображення в бухгалтерському обліку господарської операції по розрахунках з профспілковою організацією з урахуванням П(с)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових звітах»; проведення перерахунку та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 70783,60 грн. або зарахувати в рахунок майбутніх платежів; відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості за недоотриману орендну плату по ВАТ «Ощадбанк», проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення недоотриманої орендної плати в розмірі 16711,18 грн. та перерахувати до обласного бюджету в сумі 1458,24 грн.; внесення змін до договору оренди з ПП «Олександріяліфт» та КП «Олександрія-водоканал» в частині підвищення розміру орендної ставки, відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість по даним підприємствам та стягнути кошти в сумі 279,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність письмової вимоги у вказаних частинах та безпідставність висновків відповідача щодо наявності порушень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року, позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними та скасовано пункти 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області «Про усунення виявлених порушень за результатами ревізії» від 19 квітня 2012 року №11-06-14-14/2430; визнано протиправним та скасовано п.13 листа-вимоги відповідача «Про усунення виявлених порушень за результатами ревізії» від 19 квітня 2012 року №11-06-14-14/2430 в частині зобов'язання провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових Фондів в сумі 49038,67 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Державна фінансова інспекція в Кіровоградській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що лист-вимога є правомірною, винесена відповідно до норм чинного законодавства.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 23 грудня 2011 року по 13 березня 2012 року Державною фінансовою інспекцією в Кіровоградській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2011 року. За результатами ревізії 20 березня 2012 року складено акт №06-09/78.

На підставі акту ревізії від 20 березня 2012 року №06-09/78 відповідачем 19 квітня 2012 року за вих.№11-06-14-14/2430 позивачу надіслано лист-вимогу «Про усунення виявлених порушень за результатами ревізії».

Позивачем оскаржується вимога Державної фінансової інспекції в частинах:

- п.2 - стягнення з осіб, винних у заниженні розрахунку оплати за надання послуг тимчасового розміщення слухачів навчального центру, шкоди в розмірі 22116,24 грн.;

- п.4 - стягнення з осіб які отримали завищені посадові оклади (прибиральників виробничих приміщень) 2459,24 грн.;

- п.6 - стягнення з осіб, які отримували надбавки і доплати з порушенням Колективного договору 1529,04 грн.;

- п.7 - стягнення коштів в сумі 48469,18 грн. з колишнього генерального директора ОСОБА_2 за безпідставно нараховані та виплачені премії, які не передбачені укладеним контрактом та виплати яких не погоджені Кіровоградською обласною радою;

- п.8 - стягнення з осіб, які отримували премії згідно з наказами ГУЖКГ Кіровоградської ОДА та виданих на їх основі наказів по підприємству, премії в розмірі 112375 грн.;

- п.9 - щодо стягнення з осіб, які отримали премії, які не передбачені колективним договором, в розмірі 12931 грн.;

- п.10 - відображення в бухгалтерському обліку господарської операції по розрахунках з профспілковою організацією з урахуванням П(с)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових звітах»;

- п.13 - проведення перерахунку та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів та повернути зайво сплачені кошти в сумі 70783,6 грн. або зарахувати в рахунок майбутніх платежів;

- п.19 - відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості за недоотриману орендну плату по ВАТ «Ощадбанк», проведення претензійної-позовної роботи щодо стягнення недоотриманої орендної плати в розмірі 16711,18 грн. та перерахування до обласного бюджету в сумі 1458,24 грн.;

- п.20 - внесення змін до договору оренди з ПП «Олександріяліфт» та КП «Олександрія-водоканал» в частині підвищення розміру орендної ставки, відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість по даним підприємствам та стягнути кошти в сумі 279,84 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Як передбачено ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 (далі - Положення), Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно п.п.4 п.4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У п.6 Положення встановлено, що для виконання покладених на неї завдань Держфінінспекція України має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п.п.7, 10, 13 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право: пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, у органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, підстави та правильність їх обчислення перевіряє суд при розгляді справи за позовом про їх стягнення, а не в порядку визнання такої вимоги протиправною та її скасування.

Вищевказані висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-461а14, від 25 листопада 2014 року у справі №21-442а14, від 20 січня 2015 року у справах №№ 21-601а14, 21-603а14, від 27 січня 2015 року у справі №21-436а14.

Що стосується оскаржуваної вимоги в частині п.10, то судами встановлено, що позивачем в грудні 2010 року оплату новорічних подарунків для працівників підприємства - членів профспілкової організації на суму 15331,68 грн. здійснено в рахунок та в межах виконання зобов'язань підприємства перед профспілковою організацією згідно п.8.3.3 Колективного договору щодо відрахувань на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірі 0,3% фонд оплати праці підприємства, у зв'язку з чим позивачем правомірно оплату вказаних коштів відображено в бухгалтерському обліку на рахунку 94.11 «Інші витрати» з віднесенням в рядок відрахувань на культурно-масову роботу профспілки. Обставини щодо неправильного відображення в бухгалтерському обліку господарської операції по розрахунках з профспілковою організацією в сумі 15331,68 грн. та покриття у зв'язку з цим за рахунок коштів підприємства сторонніх витрат іншої юридичної особи відповідачем не доведені.

Отже, рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправним та скасування п.10 вимоги держфінінспекції є правильними.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні судових рішень в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування п.п.2, 4, 6, 7, 8, 9, 13, 20 листа-вимоги ДФІ порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог у касаційному порядку не оскаржуються і, з урахуванням встановлених ст.220 Кодексу адміністративного судочинства, меж перегляду судом касаційної інстанції, не переглядаються.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування пунктів 2, 4, 6, 7, 8, 9, 13, 20 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області «Про усунення виявлених порушень за результатами ревізії» від 19 квітня 2012 року №11-06-14-14/2430; ухвалити нове рішення; яким у задоволенні позовних вимог Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» в цій частині відмовити.

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді