Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К/9991/23151/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза»

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року

у справі № 2а-5471/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза»

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза» (далі - відповідач) про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість у сумі 347143,23 грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 31 травня 2011 року № 681/9/10-029).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року позов був задоволений повністю. Стягнуто з ТОВ «Компанія «Лоза» заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 347143,23 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Компанія «Лоза», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Компанія «Лоза» за червень 2010 року, результати якої були оформлені актом № 206/23-60/33998662 від 08 жовтня 2010 року, за висновками якого товариством були порушені вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у завищенні податкового кредиту за червень, що призвело до заниження податкових зобов'язань за вказаних період на суму 265867,00 грн.

22 жовтеня 2010 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002412360/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Компанія «Лоза» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 372213,80 грн., у тому числі: за основним платежем - 265867,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 106346,80 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на дату звернення податковим органом з вказаним позовом до суду, податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене податковим повідомленням-рішенням № 0002412360/0 від 22 жовтня 2010 року, не було оскаржене у адміністративному або судовому порядку, з огляду на що податкове зобов'язання набуло статусу податкового боргу та підлягає стягненню з товариства у сумі 347143,23 грн., з урахуванням наявної переплати.

Однак, погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно абзацу 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів, доданих до касаційної скарги, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2012 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2010 року, у справі №2а-8407/11/2670 за позовом ТОВ «Компанія «Лоза» до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги товариства були задоволені повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22 жовтня 2010 року № 0002412360/0.

Зокрема, у вказаному судовому рішенні було встановлено відсутність порушень ТОВ «Компанія «Лоза» вимог підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, безпідставність визначення товариству податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, Вищим адміністративним судом України враховано, що ТОВ «Компанія «Лоза» повідомляло суд першої інстанції про факт оскарження податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2010 року № 0002412360/0 до суду та заявляло усні клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення по суті справи №2а-8407/11/2670, що підтверджується записом на диску № АМ1208231910, за допомогою якого здійснювалась фіксація судових засідань.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування вимог касаційної скарги, були підтверджені Окружним адміністративним судом міста Києва від 14 лютого 2012 року при розгляді справи № 2а-8407/11/2670.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли неправомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим ухвалені у даній справі судами першої та апеляційної інстанції судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року підлягають скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лоза» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2012 року скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.І. Бившева

Судді: А.М. Лосєв

Т.М. Шипуліна