Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2014 р. м. Київ К/9991/11353/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011

у справі № 2-а-2223/09/2670

за позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант» подало позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 13.11.2008 № 000124151/0 та зобов'язання відповідача повернути на рахунок позивача неправомірно стягнуті штрафні санкції в сумі 5481,12 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва від 13.11.2008 № 000124151/0 про накладення на Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» штрафу за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток. У задоволенні решти позову відмовлено. Судові витрати в сумі 1,70 грн. присуджено за рахунок Державного бюджету України на користь позивача.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає, якщо платник податків неправильно заповнив реквізити платіжних документів або спрямував кошти на неправильний код бюджетної класифікації, то кошти не надходять за призначенням і податкове зобов'язання не вважається погашеним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Штрафні санкції в сумі 5311,91 грн., що становить 10 % від податкового боргу в сумі 53119,12 грн., за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2008 № 000124 застосовані відповідачем до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 53119,12 грн. за І півріччя 2008 року.

Порушення сплати граничного строку на 9 календарних днів відбулося через сплату позивачем податкового зобов'язання на розрахунковий рахунок, який не призначено для сплати такого зобов'язання.

Позивач 28.08.2008 повторно здійснив сплату податку на прибуток в сумі 53138 грн. на належний рахунок.

Позивач вважає протиправним застосування до нього штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, мотивуючи свою позицію тим, що податок на прибуток було сплачено до державного бюджету.

Також позивач просить в позові зобов'язати відповідача повернути на його рахунок суму безпідставно сплачених ним штрафних санкцій в сумі 5311,91 грн., застосованих за оспорюваним рішенням відповідача, а також пені за прострочення терміну сплати таких санкцій в сумі 169,21 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сплата узгодженої суми податкового зобов'язання відбулася своєчасно і позивач не може нести відповідальності за помилкове здійснення платежу на рахунок з іншим призначенням. Відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача повернути безпідставно сплачені кошти, суд виходив з того, що кошти, зараховані на рахунок управління державного казначейства, а не на рахунок податкового органу.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтоване застосування до позивача податковим органом штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, з огляду на таке.

Виходячи з п. 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.

Зважаючи на те, що позивач не заперечував наявності інформації про реквізити рахунків для зарахування платежів до бюджетів на дошці податкових оголошень, як то передбачено п. 2.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123, підстави вважати, що позивач мав об'єктивні перешкоди для сплати податку на прибуток за визначеними для такої сплати реквізитами рахунку відсутні.

Тому, несвоєчасне зарахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету відбулося з вини позивача.

Відповідно, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 5311,91 грн. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 13.11.2008 № 000124 на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ є обґрунтованим.

Оскільки обставини у справі встановлено повно та правильно, але суди порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову повністю.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2011 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун