Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2015 року м. Київ К/800/30481/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівЛіпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ДВС Печерського РУЮ у м. Києві) про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про визнання протиправними і скасування постанов державного виконавця ДВС Печерського РУЮ у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 червня 2012 року і про розшук майна боржника від 14 серпня 2012 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що вказані постанови не відповідають вимогам Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), оскільки відповідачем не вжито заходів щодо розшуку коштів боржника та інших належних йому цінностей, а два автомобілі, на які накладено арешт, придбані під час їх сумісного проживання з боржником однією сім'єю за рахунок спільних коштів. Посилаючись на те, що як дружина боржника володіє цим майном на праві спільної сумісної власності, просила суд задовольнити позов.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року, позов задоволено частково. Звільнено з-під арешту TOYOTA LEXUS RX 300, тип кузова легковий універсал-В, кузов НОМЕР_1, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_3 від 25 квітня 2006 року та TOYOTA LAND CRUISER PRADO, тип кузова легковий універсал-В, кузов НОМЕР_4, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_6 від 03 грудня 2005 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Закону № 606-XIV та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 (далі - Інструкція). Вказує, що відповідачем не вчинено усіх дій, спрямованих на розшук коштів боржника. Крім того, звільнення з-під арешту автомобілів, не є належним способом захисту порушеного права, оскільки перебування їх у розшуку обмежує можливість вільного пересування на автошляхах.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що з травня 2012 року на примусовому виконанні у ДВС Печерського РУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист, виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська від 29 грудня 2011 року по справі №2-4499 про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості на у суму 147 463,07 грн.

На виконання цього документу, 17 травня 2012 року відповідач надіслав до УДАІ м. Києва, БТІ м. Києв, АБ м. Києва, УПФУ м. Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва запит № 1364/9 про термінове надання інформації про рухоме та нерухоме майно боржника, наявні банківські рахунки, місце роботи та місце реєстрації боржника.

01 червня 2012 року старший державний виконавець ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Позняк Н.В. №32552975 виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, у межах суми звернення стягнення 147 463,07 грн, а 14 серпня 2012 року - постанову про розшук майна боржника - усіх належних боржнику транспортних засобів з подальшою постановкою їх на штраф майданчик та повідомлення про це державного виконавця.

Листом від 10 липня 2012 року № 10/15439АР Управління Державної автомобільної інспекції в м.Києві повідомило відповідача про те, що на облік до автоматизованої системи «Арешт» поставлено належні ОСОБА_6 транспортні засоби: TOYOTA LEXUS RX 300, тип кузова легковий універсал-В, кузов НОМЕР_1, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_3 від 25 квітня 2006 року та TOYOTA LAND CRUISER PRADO, тип кузова легковий універсал-В, кузов НОМЕР_4, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_6 від 03 грудня 2005 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вийшов за межі позовних вимог та звільнив з-під арешту автотранспортні засоби. При цьому, суди виходили з того, що з 2004 року позивач та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю і придбали зазначені автомобілі за рахунок спільних коштів, а тому їх арешт та заборона відчуження порушує право позивача користуватись та розпоряджатись належною їй часткою у спільному майні.

Проте з такими висновками погодитись неможливо.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом № 606-XIV, відповідно до частини 1 статті 11 якого, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 2 статті 11 Законом № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

При цьому, у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця (частина 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 статті 60 Закону № 606-X встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Під час вирішення такого спору з'ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно, у зв'язку з чим зазначені вимоги є приватноправовими.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб'єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов'язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо оскарження його дій та бездіяльності. Проте ця норма має застосовуватися з урахуванням положень статей 216, 386, 388, 392, 393 ЦК України щодо способів захисту права власності, а також положень Цивільного процесуального та Господарського процесуального кодексів України стосовно юрисдикції судів.

Як встановлено судами, на час прийняття державним виконавцем постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01 червня 2012 року і про розшук майна боржника від 14 серпня 2012 року питання щодо виділення частки ОСОБА_4 у спільній сімейній власності в установленому законом порядку не вирішувалось, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій державного виконавця.

Разом з тим, позивач і боржник - ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 29 квітня 2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7, а автомобілі, на які накладено арешт, ОСОБА_6 придбав у 2005 та 2006 роках (а.с. 35-36), тобто до укладення шлюбу, і в свідоцтві про їх реєстрацію він зазначений як їх єдиний власник.

Частиною 1 статті 74 Сімейного кодексу України передбачено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Водночас, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу встановлюється в порядку цивільного судочинства відповідно до пункту 5 частини 1 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України. Таке рішення або інші документи, що підтверджують право власності позивача на вказані автомобілі в матеріалах справи відсутнє.

Отже, висновки судів про те, що ОСОБА_4 є співвласником транспортних засобів TOYOTA LEXUS RX 300 та TOYOTA LAND CRUISER PRADO не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи, а тому суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог та звільнив зазначені автомобілі з -під арешту.

На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині звільнення з-під арешту транспортних засобів, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 листопада 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року скасувати в частині звільнення з-під арешту TOYOTA LEXUS RX 300, тип кузова легковий універсал-В, кузов НОМЕР_1, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_3 від 25 квітня 2006 року та TOYOTA LAND CRUISER PRADO, тип кузова легковий універсал-В, кузов НОМЕР_4, 2005 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5, реєстраційне свідоцтво НОМЕР_6 від 03 грудня 2005 року.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак