Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2014 року м. Київ К/9991/22709/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Карась О.В., Рибченко А.О.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" (далі - Товариство)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012

у справі № 2а-2412/11/0170/22

за позовом Товариства

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (далі - Джанкойська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.02.2011 № 000004/2301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012, у задоволенні позову відмовлено з посиланням на правомірне застосування до платника заходів відповідальності у вигляді пені за порушення строків здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

На вказані судові акти позивачем подано касаційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та фактичним обставинам справи, просить скасувати прийняті у справі рішення та задовольнити позовні вимоги. Зокрема, Товариство зазначає про невірне визначення судами дати імпорту товару за зовнішньоекономічним контрактом від 13.03.2009 № 5-2009-ЕЕА.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Судами у розгляді справи встановлено, що Джанкойською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог валютного законодавства по фактах, зазначених у листах КРУ «Приват Банк» від 01.09.2010 № 2195 та ПТА КБ «Приватбанк» від 0311.2010 № Г-31.0.0.0/1-537, оформлену актом від 31.01.2011 № 71/23-1/30389387.

У цьому акті зафіксовано факт порушення позивачем строку поставки товару за зовнішньоекономічними контрактами, що стало підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 35667,59 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Судами також з'ясовано, що на виконання контракту від 21.12.2009 № 7-2009-ЕЕА, укладеного з компанією Huizhou Xinyue Technological Co., LTD (Китай), позивач перерахував названому нерезидентові авансовий платіж у сумі 6498 дол.США за майбутню поставку товару; граничний строк поставки товару припадав на 08.08.2010, однак товар взагалі не був поставлений Товариству; авансовий платіж у вказаній сумі було повернуто позивачеві лише 26.11.2010.

На підставі контракту від 23.11.2009 № 8-2009-ЕЕА, укладеного Товариством з компанією Jiangsu Soho Garments Co., LTD (Китай), позивач перерахував цьому постачальникові авансовий платіж у сумі 5287,50 дол.США; втім протягом 180 днів з моменту здійснення цієї попередньої оплати товар позивачеві поставлений не був; вказаний платіж було повернуто нерезидентом 17.11.2010.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла на час виконання спірного контракту позивачем) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною першою статті 4 названого Закону встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, суди з огляду на наведені законодавчі приписи, встановивши факт порушення позивачем строків поставки товару за вказаними зовнішньоекономічними контрактами, цілком об'єктивно погодилися із законністю нарахування позивачеві пені у сумі 29560,26 грн.

У той же час не можна погодитися з наданою судами правовою оцінкою обставин справи по епізоду щодо існування прострочення поставки за контрактом від 13.03.2009 № 5-2009-ЕЕА на суму 7800 дол. США.

Адже, як вбачається з установлених судами обставин справи, граничний термін надходження імпортного товару за цим контрактом від постачальника (компанії Dynavolt Power Technologyco.LTD (Китай)) припадав на 17.10.2010; при цьому момент імпорту товару за цим контрактом було визначено податковим органом за датою оформлення вантажної митної декларації типу ІМ-40 від 19.11.2010 № 600000009/2010/005714.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до статті 44 Митного кодексу України (який діяв на час виконання розглядуваної операції) товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби пред'являються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

За змістом частини третьої статті 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до статті 92 названого Кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Крім того, частиною першою статті 95 Митного кодексу України передбачено, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення товарів через митний кордон, а є, по суті, заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує право суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності на розміщення товарів у визначений митний режим та підтверджує (а не встановлює) права і обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій. Тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Таким чином, оформлення вантажної митної декларації на імпортовані товари, як завершення їх митного оформлення та закінчення митного контролю щодо них, не є необхідною умовою для визначення моменту перетину цими товарами митного кордону України, у зв'язку з чим датою імпорту слід вважати не дату оформлення ВМД, а дату фактичного перетину митного кордону.

У справі, що переглядається, імпортований за розглядуваним зовнішньоекономічним контрактом товар прибув до Іллічівського морського торговельного порту 27.05.2010 та був переданий на зберігання на склад № 12 у цьому порту, що підтверджується листом державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» від 20.05.2011 № 468/20.2-7, нарядом від 04.11.2010 № 453, коносаментом, видатковим ордером від 09.11.2010 № 38324.

Наведене свідчить про дотримання позивачем строку поставки імпортованого товару за зовнішньоекономічним контрактом від 13.03.2009 № 5-2009-ЕЕА, що обумовлює незаконність нарахування Товариству пені в сумі 6107,33 грн.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувані судові акти та задовольнити позов у відповідній частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський акумуляторний завод "Укрпромінвест" задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 у справі № 2а-2412/11/0170/22 змінити в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення від 14.02.2011 № 000004/2301 в частині нарахування грошового зобов'язання у сумі 6107,33 грн.

У цій частині позов задовольнити.

3. В решті постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 у справі № 2а-2412/11/0170/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Карась А.О. Рибченко