Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" травня 2014 р. м. Київ К/9991/15698/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Темп»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011

у справі №2а-3384/10/2370

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Темп»

до Державної податкової інспекції у м.Черкаси

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0006521503/0 від 14.04.2010 та №0006521503/1 від 03.06.2010, яким донараховано податкові зобов?язання з орендної плати за землю в розмірі 281915,92 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 14095,80 грн. стали висновки акта камеральної перевірки від 31.01.2010 №2333/15-31/14308948 , згідно якого позивачем орендна плата у 2010 році нараховувалась та сплачувалась у розмірі від 1% від грошової оцінки землі, у той час як з 2008 року відповідно до змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 №309-УІ, розмір орендної плати повинен був складати не менше трикратного розміру земельного податку (3% від грошової оцінки землі).

Суди попередніх інстанцій, підтримуючи правову позицію податкового органу, дійшли висновку, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є загальнодержавним податком, розмір та порядок сплати якого визначається законами у сфері оподаткування, а відтак не може змінюватись за взаємною згодою сторін, у зв?язку з чим визначений договором оренди земельної ділянки від 22.03.2006, укладеним між позивачем та Черкаською міською радою, розмір орендної плати (1% від нормативного грошової оцінки земельної ділянки) підлягав застосуванню, з врахуванням законодавчо внесених змін щодо мінімального розміру земельного податку.

Судова колегія вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» статті 12 ЗК).

Згідно зі статтею другою Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої статті 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про оренду землі» річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів. Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України «Про систему оподаткування», до загальнодержавних платежів належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), як плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» та статтею 8 Закону України «Про плату за землю» передбачено внесення змін у розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності.

Разом із тим, статтею 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Вищезазначені положення законодавчих актів знайшли своє відображення і в умовах укладеного позивачем з міськрадою договорі оренди.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова інспекція наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі відповідно до статей 12, 80, 83 ЗК, статті 21, 30 Закону України «Про оренду землі» наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 №309-УІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної палати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Таке застосування норм матеріального права відповідає практиці Верховного Суду України викладеній в постанові від 11.06.2013 за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Темп» задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 скасувати. Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Черкаси № 0006521503/0 від 14.04.2010 та №0006521503/1 від 03.06.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Темп» (18022, м.Черкаси, вул.Горького, 27, код ЄДРПОУ 25727884) судові витрати в розмірі 6 (Шість) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун