Історія справи

Постанова ВАСУ від 19.03.2026 року у справі №240/20897/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року

м. Київ

справа № 240/20897/24

адміністративне провадження № К/990/11351/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (головуючий суддя - Залімський І. Г., судді: Мацький Є.М., Сушко О.О.)

у справі № 240/20897/24

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

I. ПРОЦЕДУРА

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення моральної шкоди.

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду:

- нової (уточненої) позовної заяви, оформленої з додержанням вимог частини п`ятої статті 160 КАС України, із формулюванням конкретизованих позовних вимог до відповідача відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також належного обґрунтування позовних вимог на підтвердження виникнення юридичного конфлікту саме у сфері публічно-правових відносин;

- примірників нової (уточненої) позовної заяви з додатками, які належним чином засвідчені, в порядку передбаченому частиною п`ятою статті 94 КАС України, відповідно до кількості відповідачів у справі;

- оригіналу документа про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн з розрахунку за кожну окрему заявлену позовну вимогу немайнового характеру.

3. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви. Роз`яснено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

4. Не погоджуючись з цією ухвалою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.

5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху на підставі частини п`ятої статті 296 КАС України, оскільки ним не додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору за її подання. Позивачу надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в належному розмірі та за належними реквізитами.

6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 298 КАС України.

7. 17 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 240/20897/24. Заявник просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

8. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 240/20897/24.

9. Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №240/20897/24.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Суд апеляційної інстанції залишаючи апеляційну скаргу без руху виходив з того, що до апеляційної скарги не додано належних доказів сплати судового збору та надав позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору. При цьому суд зазначив, що заявлені позовні вимоги не пов`язані з порушенням права позивача на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

11. На виконання вимог ухвали про усунення недоліків скаржник надіслав заяву в якій він, зокрема, просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3, пунктів 2, 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

12. Надаючи оцінку заявленому клопотанню про звільнення від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначив, що не знаходить підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 та пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" з огляду на відмінність предмету та обставин вказаного спору з підставами для звільнення від сплати судового збору, що передбачені вказаними нормами.

13. Суд вказав, що позивачем не подано клопотання, передбаченого в пункті 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір". Також позивач не заявив вимог про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

14. Cуд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не пов`язані з порушенням права позивача на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

15. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору та продовжив строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

16. На виконання вимог вказаної ухвали скаржник надіслав заяву в якій він, зокрема, просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3, пунктів 2 та 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір". Суд апеляційної інстанції надаючи оцінку клопотанню про звільнення від сплати судового збору зазначив, що доводи наведені позивачем аналогічні тим, якими обґрунтовані попередні заяви про звільнення від сплати судового збору.

17. Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача та повернув апеляційну скаргу, у зв`язку з не усуненням її недоліків.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. В обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на порушення порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

19. Скаржник в касаційній скарзі зазначає перелік випадків порушення судом апеляційної інстанції законодавства, серед яких, зокрема, є:

- незаконна зміна суті позовної заяви;

- невідповідність висновку про суть позовної заяви зазначеної в апеляційній скарзі;

- відмова зазначити суть позовної вимоги 2;

- відмова зазначити обґрунтування позовної вимоги «Вчинення порушень Закону України «Про доступ до публічної інформації, незаконною відмовою, мати не заборонені права та права споживача знати тариф, із зазначенням суті випадків порушення законодавства, якими порушено цивільні права ОСОБА_1 »;

- відмова зазначити апеляційну вимогу про скасування ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року;

- відмова зазначити обґрунтування апеляційної вимоги;

- невідповідність висновку обставинам апеляційної скарги;

- неповне з`ясування обставин вимоги 5 апеляційної скарги стосовно звільнення від сплати судового збору, що має значення для справи;

- відмова розглянути та врахувати вимогу 3 заяви про усунення недоліків, вимогу 2 виправити описки в ухвалі, вимогу 3 пояснення по зазначеним недолікам;

- тлумачення 10 висновків з Законів України, які не підлягають застосуванню без зазначення їх з вимогами апеляційної скарги, стосовно оскарження ухвали суду першої інстанції;

- відмова застосувати закони чинного законодавства, які підлягають застосуванню;

- порушення Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про судовий збір», «Про захист прав споживачів»;

- незаконний виклад висновку про те, що сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх спорах, оскільки суперечить законодавству;

- висновок про неподання клопотання передбаченого пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» не відповідає обставинам вимоги 5 апеляційної скарги, вимоги 4 заяви про усунення недоліків від 25 січня 2025 року, вимоги 4 заяви про усунення недоліків від 12 лютого 2025 року:

- незаконна зміна суті позовної заяви зазначеної у вимозі 1 позовної заяви - «судовий захист порушених прав та інтересів та прав споживача», яка стосується розрахунку пільг, учаснику бойових дій та розрахунку тарифу за опалення;

- відмова врахувати вимогу позовної заяви про звільнення від сплати судового збору;

- виклад висновку в ухвалі про відмову у відстроченні сплати судового збору, оскільки таке клопотання позивач не подавав.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

21. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

22. Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою ОСОБА_1 просив: «як учасника бойових дій на підставі пункту 13 частини першої статті 5, пункту 2 частини першої статті 5, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги за позовною заявою про судовий захист порушених прав споживача, в якій керуючись статтею 56 Конституції України зазначена позовна вимога про відшкодування моральної шкоди.». На підтвердження вказаного додав копію посвідчення учасника бойових дій.

23. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх спорах. Суд зазначив, що як вбачається з матеріалів адміністративної справи, позов спрямований на захист права на пенсійне забезпечення позивача як військовослужбовця. Однак, заявлені позовні вимоги не пов`язані з порушенням права позивача на соціальний захист, як учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

24. На виконання вимог цієї ухвали ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції заяву про усунення недоліків, в якій наполягав, що оформлення апеляційної скарги відповідає вимогами чинного законодавства. У той же час, вказав на допущені судом апеляційної інстанції порушення законодавства під час винесення ухвали, зокрема, які зводяться до такого:

- незаконно змінено суть позовних вимог, оскільки позовна заява подана щодо захисту порушених прав та інтересів споживача, а визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання вчинити певні дії є другою вимогою позовної заяви;

- не зазначено третьої вимоги позовної заяви, яка стосується зобов`язання відповідача надати йому копії оригіналів документів поданих до суду;

- не розглянуто п`яту вимогу апеляційної скарги про звільнення його як учасника бойових дій на підставі пункту 13 частини першої статті 5, пункту 2 частини першої статті 5, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору за подання апеляційної скарги за позовною заявою про судовий захист порушених прав споживача, в якій керуючись статтею 56 Конституції України зазначена позовна вимога про відшкодування моральної шкоди;

- невідповідність висновку викладеного в ухвалі обставинам, що зазначені у вказаній вище вимозі, оскільки зазначено лише пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»;

- висновок суду про те, що позов спрямований на захист права на пенсійне забезпечення позивача як військовослужбовця є незаконною зміною суті позовної заяви, оскільки позовна заява подана щодо захисту порушених прав та інтересів споживача. При цьому, позивач наполягав на звільненні його від сплати судового збору, посилаючись на підстави зазначені ним в апеляційній скарзі.

25. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 04 лютого 2025 року відмовив у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, продовжив строк усунення недоліків апеляційної скарги та запропонував усунути виявлені недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції зазначив, що проаналізувавши зміст позовної заяви та апеляційної скарги не знайшов підстав для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 та пункту 2 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" з огляду на відмінність предмету та обставин вказаного спору з підставами для звільнення від сплати судового збору, що передбачені вказаними нормами. Позивачем не подано клопотання, передбаченого пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір". Також суд зауважив, що позивач не заявив вимог про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Суд апеляційної інстанції констатував, що заявлені позовні вимоги не пов`язані з порушенням права позивача саме, як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах. Відтак, дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".

26. На виконання вимог цієї ухвали 17 лютого 2025 року до суду надійшла заява позивача в якій він просить: «як учасника бойових дій на підставі пункту 13 частини першої статті 5, пункту 2 частини першої статті 5, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнити його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги за позовною заявою про судовий захист порушених прав споживача, в якій керуючись статтею 56 Конституції України зазначена позовна вимога про відшкодування моральної шкоди.».

27. Крім того, позивач також вказав на допущені судом апеляційної інстанції порушення законодавства під час винесення ухвали, аналогічні тим, якими обґрунтована попередня заява.

28. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 18 лютого 2025 року повернув апеляційну скаргу заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Повертаючи апеляційну скаргу позивача на підставі частини другої статті 298 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в установлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, недоліки апеляційної скарги не усунуто, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено. При цьому, повертаючи апеляційну скаргу, суд навів обґрунтування та висновки аналогічні тим, що зазначені в ухвалі суду про залишення апеляційної скарги без руху від 04 лютого 2025 року. Крім того, в резолютивній частині ухвали зазначив про відмову у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору.

29. Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд зазначає таке.

30. За змістом пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

31. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

32. Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

33. Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

34. Умовою прийнятності апеляційної скарги до розгляду є її відповідність вимогам щодо форми і змісту, які визначені у статті 296 КАС України, а також дотриманні термінів її подачі, обов`язковому поданні переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, в тому числі і в частині сплати судового збору.

35. Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

36. Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

37. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно із приписами якої, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

38. Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

39. Колегія суддів зазначає, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.

40. При цьому, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої скарги та установити спосіб і строк їх усунення.

41. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору в установленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

42. У разі подання апелянтом клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати суд повинен надати йому оцінку з урахуванням поданих заявником доказів на його обґрунтування та вирішити шляхом задоволення/відмови із наведенням відповідних підстав.

43. Ухвала суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху не може бути оскаржена окремо у касаційному порядку, оскільки не включена до переліку ухвал, визначеного частиною третьою статті 328 КАС України.

44. Разом з тим суд апеляційної інстанції не повинен тлумачити положення цієї статті у такий спосіб, щоб створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, а також, застосовуючи положення статей 169 298 КАС України, формально підходити до цих норм, у зв`язку з чим апеляційні скарги безпідставно залишати без руху та повертати їх.

45. Колегія суддів зазначає, що правомірність застосування до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції статей 169 298 КАС України та залишення її без руху перевіряється судом касаційної інстанції під час перегляду ухвали, зокрема, про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 КАС України.

46. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної чи касаційної скарги на відповідне судове рішення.

47. Ураховуючи, що оскаржувана ухвала про повернення апеляційної скарги постановлена судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, яка не може бути оскаржена окремо, то правова оцінка їй надається Судом під час касаційного перегляду ухвали про повернення апеляційної скарги.

48. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору формує Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

49. Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

50. Згідно з статтею 2 цього Закону платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

51. Пільги щодо сплати судового збору, а також підстави звільнення від сплати судового збору визначено у статті 5 Закону № 3674-VI.

52. З розуміння положень статті 5 Закону № 3674-VI випливає, що підстави звільнення від сплати судового збору можна розмежувати в залежності від суб`єкта звернення, а також, виходячи з характеру позовних вимог (правової природи), з якими особа звертається до суду.

53. При цьому, що пільги, надані цим Законом особі, відповідно до її статусу та у пов`язаних з його реалізацією справах, не розповсюджуються на подання позовів, відмінних за характером спору.

54. Таким чином, передумовою для вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору, насамперед є визначення характеру спірних правовідносин (предмет та підстави позову), тобто з`ясування суті спору.

55. Однак, відповідно до змісту оскаржуваного судового рішення, вказані обставини залишились поза увагою суду апеляційної інстанції.

56. Як убачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з позовом просив суд прийняти до розгляду позовну заяву про судовий захист порушених прав та інтересів споживача. В апеляційній скарзі позивач також зазначав, що позовна заява стосується захисту порушених прав та інтересів споживача.

57. Однак, суд апеляційної інстанції вирішуючи питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору та залишаючи апеляційну скаргу без руху, виходив з того, що позов спрямований на захист права на пенсійне забезпечення позивача як військовослужбовця. При цьому, констатував, що заявлені позовні вимоги не пов`язані з порушенням права позивача на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій. Тому дійшов висновку, що судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

58. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції незаконно змінив суть позовної заяви, оскільки в оскаржуваній ухвалі вказав, що позовна заява подана про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Однак, скаржник звертає увагу на те, що позовна заява подана на захист порушених прав та інтересів споживача, яка стосується розрахунку пільг учаснику бойових дій та розрахунку тарифу за опалення.

59. Як убачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не відреагував на доводи наведені в заявах позивача на виконання ухвал про усунення недоліків, зокрема, які стосувалися суті позовних вимог. Таким чином, суд апеляційної інстанції не з`ясував за захистом яких порушених прав та інтересів позивач звернувся до суду, не встановив характер спірних правовідносин та суть спору, що є передумовою для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору, оскільки, як уже згадувалося вище, положення статті 5 Закону № 3674-VI встановлює надання пільг не лише для певних категорій осіб, але також виходячи з предмету позову.

60. У касаційній скарзі скаржник серед іншого вказує на порушення судом апеляційної інстанції Закону України "Про захист прав споживачів".

61. Так, відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.

62. У статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік пільг щодо сплати судового збору. Системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону "Про захист прав споживачів" дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому статтею 5 Закону "Про судовий збір", не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

63. Отже, стаття 5 Закону "Про судовий збір" не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить норми про те, що пільги надаються лише за пред`явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що ця пільга надається з метою захисту споживачами їх порушених прав.

64. Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

65. Вказаний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.

66. З огляду на наведене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 КАС України.

67. У той же час, колегія суддів не надає оцінку оскаржуваній ухвалі в частині відмови у звільненні від сплати судового збору, з огляду на не з`ясування судом всіх обставин, що має значення для вирішення вказаного питання, а саме: предмету позову та суті спірних правовідносин.

68. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково зазначив в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про відмову у відстроченні сплати судового збору, оскільки такого клопотання скаржник не заявляв, про що обґрунтовано зазначив скаржник в касаційній скарзі.

69. Таким чином, доводи касаційної скарги в межах перегляду оскаржуваного судового рішення частково знайшли своє підтвердження.

70. Приписами частини першої статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

71. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали, направивши справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

72. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2025 року позивачу відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення касаційного перегляду справи. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 345 353 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі №240/20897/24 скасувати.

Справу №240/20897/24 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

В.М. Соколов,

Судді Верховного Суду