Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р.                                м. Київ                                        К/800/17777/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у адміністративній справі за позовом Міського КП "Херсонський комунальний ринок" до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, третя особа: ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, про визнання протиправними та скасування п. 2 та п. 3 вимоги про усунення порушень, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року Міське КП "Херсонський комунальний ринок" звернулося з позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування п. 2 в частині стягнення з винних осіб кошти безпідставно здійснених витрат в сумі 60,81 тис. грн. у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України та п. 3 вимоги про усунень порушень від 13.01.2014 року №21-06-16-14/167.

Постановою Херсонського адміністративного суду від 17.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2015 року позовні вимоги задоволено: визнано протиправними та скасовано п. 2 та п. 3 вимоги від 13.01.2014року №21-06-1614/167 про усунення порушень законодавства виявлених ревізією в частині стягнення з винних осіб безпідставно здійснених витрат в сумі 60,81 тис. грн. у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, та про усунення порушень законодавства виявлених ревізією.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Державна фінансова інспекція в Херсонській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства за період з 01.01.2010 по 01.10.2013 роки.

В ході проведення перевірки виявлені порушення позивачем фінансової дисципліни та складений акт від 05.12.2013 року № 06-18/7, за висновками якого винесено Вимогу від 13.01.2014 №21-06-16-14/167 пунктом 2, якої від позивача вимагається:

1. оформити документи щодо права власності земельними ділянками або права користування земельними ділянками, на яких знаходяться об'єкти Підприємства;

2. стягнути з винних осіб кошти безпідставно здійснених витрат сумі 60,81 тис грн. у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України

Пунктом 3 зазначеної вимоги, вимагається стягнути з винних осіб кошти безпідставно здійснених витрат сумі 107,76 тис грн. у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до підпункт 4 пункту 4 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі по тексту Положення), Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

У разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Зазначена правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду України від 13 травня 2014 року у справі №21-89а14 та від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

У відповідності до частини 1 статті 244-2 КАС України, Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, у якій зазначено, зокрема, про необхідність вчинити дії щодо відшкодування збитків.

Зважаючи на те, що вказані збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Враховуючи наведене, з урахуванням змісту позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для ухвалення нового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року у цій справі скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у позові Міського КП "Херсонський комунальний ринок" до Державної фінансової інспекції в Херсонській області, третя особа: ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області, про визнання протиправними та скасування п. 2 та п. 3 вимоги про усунення порушень.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому 237 – 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: